Вітаю, зброє! Навіщо українцям "стволи" у кожному будинку

Законодавцям найближчим часом належить відповісти на запитання, чи готові українці вільно володіти вогнепальною зброєю для захисту життя та майна.

На війні як на війні

Нелегальна торгівля зброєю - одна з прикмет немирного часу. Днями у столиці правоохоронці затримали таких правопорушників.

"Впіймали двох чоловіків на незаконному зберіганні зброї та боєприпасів та їх збуті (ч. 1 ст. 263 КК України)", - йдеться у повідомленні поліції Києва та Київської міської прокуратури у Facebook.

Затримані – уродженці Київської області, 1974 та 1996 років народження. Вони продавали зброю, представляючись правоохоронцями. У порушників вилучили 13 автоматів АК-74 та близько 3000 набоїв, які вони намагалися продати за 20 тис. дол.

Крім того, за місцем проживання 48-річного фігуранта слідчі виявили ще дві одиниці зброї та близько 3 тис. набоїв різного маркування. Також під час обшуків вилучили гроші, бланки з печатками, що дають право на носіння вогнепальної зброї та автомобілі зловмисників. Затриманим повідомили про підозру у незаконному поводженні зі зброєю та боєприпасами. Їм загрожує від 3 до 7 років позбавлення волі.

Ситуації, подібні до цієї, у воєнний час не рідкість: українці, вражені звірствами "визволителів", намагаються підстрахуватися на випадок загрози життю чи збереженню майна та купують зброю з рук. За даними експертів, у країні може бути близько 5 млн нелегальних "стволів".

Законно володіти зброєю можуть не всі. Дозвіл на придбання пристроїв травматичної дії одержують особи з 21-річного віку. Це працівники суду, правоохоронних органів та їх близькі родичі (ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів"), а також особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві (ст. 2 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"), надепи (ст. 1 Закону України "Про статус народного депутата України"), члени громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону (ст. 12 Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону"), військовослужбовці, крім тих, що проходять строкову військову службу (ст. 3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), держслужбовці (ст. 1 Закону України "Про державну службу") та журналісти (ст. 12 Закону України " Про державну підтримку осіб масової інформації та соціальний захист журналістів").

У травні 2022 р. з ініціативи МВС через «Дію» було проведено цільове опитування громадської думки. Володіння вогнепальною зброєю для спеціальних потреб (використання у тирах та на стрільбищах) підтримали 19,43% українців; для особистого захисту (тобто можливості вільно носити зброю в громадських місцях) - 58,75%; а проти такого права виступила лише п'ята частина респондентів (21,82%). В опитуванні взяли участь близько 1,7 млн. власників смартфонів.

Для порівняння, до війни показник підтримки володіння вогнепальною зброєю цивільними не перевищував 25%.

Закон сили

23 лютого, за день до вторгнення РФ, Верховна Рада прийняла за основу законопроект "Про право на цивільну вогнепальну зброю" (№5708). Він також обмежував доступ цивільних до зброї, а зараз допрацьовується парламентом.

Як зазначив у березні 2022 р. радник глави Офісу президента Михайло Подоляк, українська армія в майбутньому може бути реформована на кшталт швейцарської.

"Ми пропонуємо швейцарську модель армії з певним обсягом резервів, які проходять постійне навчання. Це оптимальна модель для такої країни як Україна", - сказав він.

У цьому випадку не обійтися без лібералізації володіння зброєю: у Швейцарії "в кожній хаті" є шафа для її зберігання. У цих засіках можна знайти як короткоствольний вогнестріл, а й переносний ракетний комплекс. І мільйонна армія швейцарських резервістів повстає до готовності за лічені години.

Водночас, за даними МВС, до початку війни українці мали на руках близько 1,3 млн одиниць легальної зброї. Як повідомив у коментарі DW радник міністра внутрішніх справ Вадим Денисенко, наразі кількість проданої зброї збільшилась. Крім того, на початку воєнних дій багато зброї роздали населенню. У Києві в перші дні війни з вантажівок до рук людей потрапило 20 тисяч автоматів, і це було виправдано: столицю потрібно було захистити будь-якою ціною.

Чи готові українці вільно володіти вогнепальною зброєю та носити її? Однозначно стверджувати що так, готові – складно. За словами голови Нацполіції Ігоря Клименка, фіксується збільшення злочинів із її застосуванням (за кілька місяців війни - плюс 37% порівняно з таким самим періодом 2021-го). У Європолі також стурбовані можливими ризиками.

Але легалізація зброї в інших країнах зменшила кількість пов'язаних із нею злочинів на 8%, а кількість насильницьких злочинів - на 25%. Щодо його кількості на 100 осіб, то в США 90 одиниць на 100 осіб, Швейцарії - 46 одиниць, Франції - 32 одиниці, Греції - 31 одиниця, Німеччини - 30 одиниць. В Україні легально озброєно лише 6 осіб зі 100. Ще менше зброї у населення на Філіппінах - 4 на 100 осіб та у КНР - 3.

Зареєстрована зброя мінімально фігурує у злочинах, наголошує голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін: включаючи необережне поводження на полюванні, це близько 200 випадків на рік.

Також, за словами Г. Учайкіна, лібералізація права володіння зброєю може в майбутньому стимулювати українську економіку (будівництво збройових заводів, облаштування тирів та стрілецьких комплексів) та сприяти адаптації військових до цивільного життя. Спочатку ж необхідний базовий закон, що дозволить легалізувати незаконну зброю і визначити, хто може нею володіти.

Однак, на думку В. Денисенка, з ухваленням закону про вільний доступ до короткоствольної вогнепальної зброї поспішати не варто. Необхідні експертні опитування, вивчення міжнародного досвіду, розуміння можливих обмежень, крім факту судимості та проходження наркологічної, психіатричної експертиз.

Ірина Носальська