Тонка грань: як в окупації не перетнути межу колаборації

За фактами співпраці з ворогом розпочато понад 1 100 кримінальних проваджень. Як, опинившись в окупації, не перетнути межі, за якою можуть звинуватити у співпраці з ворогом?

Не в той час і не в тому місці

У березні 2022 року, невдовзі після запровадження воєнного стану, набув чинності Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність)". Відповідно, Кримінальний кодекс України доповнили статями «Колабораційна діяльність» та «Пособництво державі-агресору». Покарання, залежно від ступеню вини, передбачає позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років; штраф у розмірі до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 170 тис. грн); виправні роботи на  термін до 2 років; арешт до 6 місяців та позбавлення волі на строк від 3 до 15 років або, у найтяжчих випадках, - довічно, з конфіскацією майна чи без конфіскації.

"Тільки за те, що людина з якоїсь причини не змогла виїхати з окупованої території і там працює, щоб якось вижити, її не повинні визнавати колаборантом або пособником держави-агресора, - каже юрист Даниїл Наливайко. - Адже для таких звинувачень має бути відповідний склад злочину і його мотиви. Одна справа, коли людина змушена була працювати, щоб прогодувати родину або тому, що їй погрожували, і зовсім інша, коли вона свідомо пішла на співпрацю з ворогом, спокусившись на матеріальні блага чи на високу посаду. Справи за цими статтями складні. І якщо вже є підозра і діло йде до суду, то мало кому вдасться уникнути покарання, адже йдеться про безпеку держави. Та все ж, коли це була не свідома співпраця з агресором, а просто людина опинилася не у той час і не в тому місці, то тут багато що залежить від вправності адвоката. За сукупністю різних фактів і свідчень можна довести, що злочинного наміру не було. І без вагомих підстав до в’язниці не посадять".

Відповідно до чинного законодавства, колабораційною діяльністю або пособництвом  державі-агресору визнається свідома, умисна співпраця з державою-агресором та окупаційною владою, надання їм допомоги, публічне заперечення збройної агресії ворога та заклики до підтримки окупантів і невизнання української влади, а також незаконна пропаганда та інші дії, спрямовані на завдання шкоди Україні. Під ці статті підпадає і зайняття посад в незаконних органах влади або добровільне обрання до них, організація і участь у виборах та збройних формуваннях, впровадження стандартів освіти держави окупанта у закладах освіти, передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади.

Щоб життя не зупинилося

Після запровадження кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність та пособництво державі-агресору практично всі міністерства та відомства отримують сотні звернень від громадян, органів місцевого самоврядування, комунальних установ та бізнесу стосовно того, в яких межах і як саме вони мають діяти, щоб їхня діяльність не підпадала під відповідні статті Кримінального кодексу. Тому у Кабміні вирішили встановити чіткий перелік щодо діяльності та заходів, які можна здійснюватися у тому випадку, коли вони не будуть допомогою державі-агресору. Уряд створив відповідний законопроєкт, який уже зареєстровано у парламенті.

"Частина території України опинилася під окупацією російської армії. Попри це, місцеві органи влади, бізнес продовжують робити все, аби життя на цих територіях не зупинилось. 3 березня 2022 року Кримінальний кодекс доповнено статтею 111-1, якою криміналізовано колабораційну діяльність. Але під її дію підпадають і заходи, спрямовані на розв’язання гуманітарних проблем, зокрема, медичного обслуговування, роботи магазинів в окупації тощо. З огляду на це необхідно встановити чіткий дороговказ щодо діяльності, яка може здійснюватися", - йдеться у пояснювальній записці.

Відповідно до цього законопроєкту, державні органи та органи місцевого самоврядування на окупованих територіях можуть проводити заходи:

- із забезпечення прав і свобод громадян;

- з оперативно-розшукової діяльності;

- з досудових розслідувань;

- визначені Кодексом цивільного захисту України;

- передбачені Конвенцією із захисту культурних цінностей;

- спрямовані на вирішення гуманітарних проблем;

- із забезпечення населення послугами ЖКГ;

- щодо дотримання міжнародних договорів;

- щодо сприяння відновленню територіальної цілісності України;

- спрямовані на виконання та відбування кримінальних покарань;

- стосовно вимог безпеки ядерних та радіаційних об'єктів, захист критичної інфраструктури;

- з поховання померлих;

- з охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

- зі сприяння суб'єктам господарювання.

У свою чергу, суб'єкти господарювання, якщо вони не здійснюють у чомусь сприяння державі-агресору, можуть:

- забезпечувати права та свободи людини та громадянина;

- виплачувати та доставляти пенсії, грошову допомогу;

- проводити заходи з цивільного захисту України;

- проводити заходи з захисту культурних цінностей;

- вирішувати гуманітарні проблеми, надавати медичні та соціальні послуги;

- виробляти та продавати ліки;

- надавати благодійну та гуманітарну допомогу;

- надавати населенню послуги ЖКГ;

- здійснювати діяльність у галузі трубопровідного транспорту, нафтогазовій та вугільній галузі, інших видобувних галузях, якщо при цьому енергоресурси не транспортуються на територію РФ;

- проводити освітню діяльність без пропаганди країни-окупанта та без встановлення її стандартів освіти;

- проводити заходи, спрямовані на виконання та відбування кримінальних покарань;

- здійснювати поховання померлих;

- охороняти довкілля та заповідники;

- здійснювати діяльність у банківській та фінансовій сфері, якщо регулювання та нагляд здійснюється Нацбанком;

- здійснювати діяльність у галузі електронних комунікацій та пошти;

- перевозити вантажі та пасажирів;

- виробляти сільськогосподарську продукцію;

- працювати у сфері виробництва товарів, торгівлі та громадського харчування.

Також цей законопроект наділяє Кабмін, Нацбанк та незалежні регулятори повноваженнями визначати особливості та встановлювати обмеження здійснення суб'єктами певного переліку видів діяльності та заходів.

У документі також сказано, що на тимчасово окупованих територіях проводиться розвідка та здійснюється боротьба з тероризмом, тому будь-які дії місцевої влади чи жителів, які можуть включати співпрацю з  окупаційними адміністраціями, не повинні нашкодити інтересам державної безпеки.

Галина Гірак