Друг Путіна, ізгой у ЄС. Куди веде Угорщину Орбан

 

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан наприкінці липня цього року виступив із промовою у румунському курортному містечку Беїле-Тушнад – промовою, що викликала обурення у Європі. У ній прем'єр критикував змішання європейських та неєвропейських "рас", що, на його думку, веде до витіснення народів Західної Європи та утворення "змішаних" країн у пост-західному світі.

 

Терміни, якими користувався Орбан, нагадали виступи нацистів, і це спровокувало різку реакцію міжнародної спільноти. Менше обурення викликали заяви Орбана про Росію та російську війну проти України. Однак вони заслуговують на не меншу увагу.

 

Орбан перетворився на рупор Кремля

 

Угорський прем'єр у Беілі-Тушнад фактично виступив як рупор Кремля. Він нагадав про побоювання Росії щодо можливого приєднання України до НАТО і назвав їх зрозумілою, хоч і невиправданою причиною для агресії. Він також повторив погрози глави російського МЗС Сергія Лаврова про те, що Росія зрушуватиме лінію фронту далі на Захід.

 

Орбан відкрито натякнув на відповідальність Заходу, і насамперед США за війну, оскільки вони нібито проігнорували побоювання Кремля і виступив за негайні мирні переговори. Щоб ці переговори мали успіх, їх мають вести Росія та США, тому що Вашингтон останній із тих, хто погодиться з побоюваннями Москви, заявив він.

 

Хоча прем'єр Угорщини не мав наміру виправдати російську агресію, його вимоги заперечують дієздатність України, а також її суверенне право самостійно обирати участь у тому чи іншому альянсі безпеки. Орбан перейняв аргументацію Кремля і пожертвував цінностями та міжнародними зобов'язаннями, на яких будується участь Угорщини в НАТО.

 

Загрози вето санкцій ЄС проти Росії

 

Той факт, що Орбан використав у своїй промові російський наратив, повністю відповідає діям угорського уряду від початку російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Пріоритетом Будапешта є збереження відносин із Москвою без жодних тертя, уряд Орбана також постійно ставить під питання політику санкцій ЄС щодо Росії. У червні Угорщина погрожувала накласти вето на шостий пакет санкцій ЄС лише для того, щоб видалити з списку санкцій главу РПЦ патріарха Кирила. І це після того, як Угорщина вже досягла для себе виключення з європейського ембарго на постачання нафти з Росії.

 

У той час, як Євросоюз закликає країни-члени знижувати залежність від російського газу, глава МЗС Угорщини Петер Сійярто в липні зустрівся зі своїм російським колегою з метою домовитися про постачання з РФ додаткових 700 млн. кубометрів газу. Варто нагадати, що ще в лютому Орбан зустрічався з Путіним і обговорював збільшення поставок газу на 1 млрд кубометрів до 4,5 млрд кубометрів, які вже мали, - в надії, що угоду вдасться укласти до виборів до угорського парламенту в квітні. План провалився.

 

Загравання з Кремлем не врятує соціальну політику Орбана

 

Кілька днів тому угода, мабуть, була укладена, проте її обсяги виявилися набагато нижчими за очікування. У серпні Угорщина отримає додатково 52 млн кубометрів газу газопроводом "Турецький потік". І це з урахуванням того, що Росія через запроваджені нею обмеження на постачання газу, який через Австрію надходить до Угорщини, прокачує значно менше, ніж зазначено в контрактах.

 

Таким чином, під загрозою опинилася соціальна політика Орбана, яка багато в чому забезпечувала йому високу популярність у виборців в останні 10 років. Глава канцелярії прем'єр-міністра Гергель Гуляш ще 13 липня заявив, що уряд більше не забезпечуватиме необмежені субсидії на оплату комунальних послуг населення. За його словами, з серпня мешканці платитимуть за ринковими цінами за газ та електроенергію за обсяги, які перевищуватимуть середній рівень споживання.

 

Угорщина посварилася з союзниками у Польщі

 

У зв'язку з цим для Угорщини є дуже сумнівними переваги проросійської політики її уряду. У той же час малоймовірно, що це призведе до зближення політики Угорщини щодо Москви з курсом західних союзників Будапешта. Крім регулярної критики з Брюсселя та Вашингтона порушень принципів правової держави в Угорщині, яка вже давно стала проблемною нагодою в ЄС, своєю політикою щодо Росії Орбан розлютив свого найважливішого союзника - уряд Польщі під керівництвом націонал-консервативної партії "Закон і справедливість" (ЗіС) ).

 

За словами польського прем'єра Матеуша Моравецького, шляхи Польщі та Угорщини розійшлися. Та й сам Орбан говорив про те, що питання співпраці двох країн слід відкласти на час, коли закінчиться війна в Україні. Два інших члени Вишеградської групи - Чехія та Словаччина - ще до війни значною мірою віддалилися від Угорщини. Проросійський курс Будапешта ще сильніший за глиб.