Ердоган – головний бенефіціар російсько-української війни?

 

Згідно з міжнародним правом, Крим має бути повернутий Україні, заявив президент Туреччини Реджеп Ердоган. Це, на його думку, має стати одним із результатів російсько-українських мирних переговорів, організацію яких офіційна Анкара називає своєю стратегічною метою. Але при цьому Ердоган їздить до Сочі на зустріч із російським президентом, а Путін запрошує його на саміт Шанхайської організації співробітництва. Завидний шпагат.

 

Король Байракторів

 

Фактично Туреччина виступає у ролі військового союзника України у війні проти Росії. Такого висновку можна дійти, якщо послухати розмови на тему Байрактарів - турецьких бойових безпілотників, які успішно застосовували Азербайджан проти вірменських збройних сил під час другої карабахської війни.

 

Україна не просто закупила такі безпілотники у Туреччині для відображення російської агресії. Марка, співвласником якої є зять президента Ердогана, стала одним із символів українського опору. Жителі європейських країн влаштовують навіть збори пожертв на "Байрактари", є плани будівництва в самій Україні заводу з їхнього виробництва.

 

Але враження, ніби Туреччина чи не головний постачальник озброєнь для української армії, оманливе. Ще в червні турецька влада заявила, що хоче залишатися посередниками на можливих переговорах Києва і Москви і "з обережністю" підходять до експорту озброєнь в Україну. Реальна військова допомога Туреччини і близько неспівставна з тією, яку надають США чи Євросоюз. Але підвищити свою репутацію прихильника міжнародного права Ердогану, проте, вдалося, а заразом і сімейний бюджет поповнити.

 

Зерно газу не перешкода

 

У торгівлі головними – як російськими, так і українськими – експортними товарами Туреччина за півроку війни також досягла успіху. Ердоган виступив посередником на переговорах щодо експорту українського зерна. Світовий голод не спалахнув, постачання морем через раніше заблоковані чорноморські порти відновилися. І хто став головним покупцем (і перепродавцем)? Турецькі компанії, які стали посередниками у торгівлі України з країнами Африки та Близького Сходу.

 

Схожа картина із російським газом. На тлі відмови від запуску "Північного потоку - 2" та постійних збоїв "Північного потоку - 1" "Турецький потік" працює як годинник. Недаремно Путін назвав його на переговорах з Ердоганом у Сочі "однією з найважливіших артерій постачання Європи російським газом". В обхід усіх обмежень та санкцій, як натякає Путін, російський газ продовжує надходити на європейські ринки, але вже як турецький. І знову заробляє Ердоган – з урахуванням актуальних цін на газ дуже непогано.

 

Внутрішнє гальмо НАТО

 

До російського нападу на Україну відносини Туреччини з її партнерами щодо НАТО залишали бажати кращого. Після купівлі Анкарою російської системи ППО С-400 практично припинилося раніше дуже активне військове співробітництво зі США. З країнами ЄС відносини були натягнутими через постійні порушення прав людини в Туреччині та міграційну кризу. По суті, Ердоган був у частковій дипломатичній ізоляції.

 

Війна та викликане їй рішення Швеції та Фінляндії вступити до НАТО дозволили Ердогану і тут отримати неабияку вигоду. Своє право вето на вступ цих країн до Північноатлантичного альянсу Туреччина використовує для зміцнення своїх переговорних позицій. Від шведів і фінів Анкара вимагає розпочати видачу курдських активістів, яких турецька влада вважає терористами. Ну, а США почали переговори про можливість все-таки продати турецькій армії винищувачі F-16 замість програми виробництва винищувачів F-35, з якої Туреччину виключили після купівлі російських ракетно-зенітних комплексів С-400.

 

Витіснити Росію

 

Користуючись зниженням ролі Росії у зоні її традиційних зовнішньополітичних інтересів, Ердоган успішно нарощує свій вплив у тюркомовних країнах. До нього на уклін уже їздить голова Гагаузької автономії у складі Молдови. Азербайджан, за підтримки Туреччини, продовжує нарощувати тиск у Карабаху, прямо вимагаючи від Росії, щоб її миротворці не заважали роззброєнню вірменських збройних формувань у регіоні.

 

Помітні зміни відбуваються у Центральній Азії. Уряд Казахстану, наприклад, затвердив у серпні протокол про співпрацю своєї військової розвідки з турецькою. А казахстанський президент Касим-Жомарт Токаєв поїхав до Баку домовлятися про транзит енергоносіїв до ЄС в обхід Росії: через союзний туркам Азербайджан та саму Туреччину.

 

Такі зовнішньополітичні успіхи дозволяють Реджепу Ердогану впевнено готуватися до президентських виборів, які може призначити і достроково. На тлі інфляції майже 80% та інших внутрішньоекономічних проблем перетворення Туреччини на головного бенефіціара російсько-української війни може дозволити Ердогану переобратися.