Чи є для нас загрозою збільшення чисельності армії країни-агресора?

Російський президент підписав указ про збільшення чисельності армії. Чи підвищить це боєздатність ворожого війська?

Не вмінням, а числом?

Згідно з указом Путіна від 25 серпня 2022 року, штатну чисельність ЗС РФ буде збільшено до 2 039 758 одиниць, з яких 1 150 628 - військовослужбовці. У попередньому документі, від 17 листопада 2017 року, штатна чисельність ЗС РФ становила 1 902 758 одиниць, у тому числі 1 013 628 військовослужбовців. Отже, нинішній указ передбачає розширення штату окупаційних військ на 137 тисяч бійців. Він набуде чинності 1 січня 2023 року.

У Міноборони Британії, посилаючись на дані своєї розвідки, відзначили, що поки невідомо, як саме збільшуватиметься чисельність армії РФ: за рахунок контрактників чи новобранців-призовників. Але добровольців-контрактників вже зараз вдається набирати  дуже мало, а строковики - зовсім непідготовлені воювати, та й не зобов’язані проходити службу за межами території своєї країни. Тому у британській розвідці дійшли висновку, що згаданий указ навряд чи вплине на бойовий потенціал російської армії у війні проти України.

У той же час експерти американського аналітичного центру "Інститут вивчення війни" (ISW) зазначають, що серед російських військових наростають конфлікти, які іноді переростають у бійки. Путін явно здає позиції, але, збільшуючи чисельність армії, далі шукає добровольців, щоб не оголошувати загальну мобілізацію, яка може викликати спротив проти влади. Аналітики центру навіть припускають, що окупанти, ймовірно, хочуть відшкодувати втрати від вторгнення в Україну та зібрати сили для продовження воєнних дій. І скептично ставляться до того, що російському командуванню, всупереч указу їхнього глави держави, вдасться зібрати достатньо сил, щоб досягти чисельності військовослужбовців у понад 1 150 000. В ISW також звертають увагу на те, що навіть до 24 лютого 2022 року їхня кількість становила всього 850 тисяч замість 1 млн, вказаного у документах. Та навіть якщо уявити, що армію окупантів таки вдасться збільшити, то це кардинально не змінить ситуацію на фронті.

На думку військового експерта Олега Жданова, указ про збільшення чисельності російської армії - не що інше, як спроба приховати втрати на війні в Україні. Адже додаткові 137 тисяч - це штатні посади, на які виділяється грошове забезпечення. В нього, можливо, і планують "сховати" виплати родинам загиблих та інвалідам. Бо інакше це потрапить у відкриту статистику, і стануть відомими реальні втрати росіян в нашій країні. 

Водночас українські розвідники вважають, що указом про збільшення армії росіяни намагаються показати Заходу готовність до можливого збройного конфлікту, адже мільйон військовослужбовців в армії - досить потужна цифра. Хоча зараз, коли російська армія теж нібито немала, але проти України на суші і в повітрі воюють всього близько 160 тисяч військових.

"Згідно із заявами Путіна, в Україні воюють тільки контрактники, але ми знаємо, що строковики знаходяться в БТГ, які розміщені біля нашого кордону, на території РФ", - зазначив в ефірі телемарафону представник Головного управління розвідки Міноборони Вадим Скібіцький.

Він звернув увагу на те, що зараз, навіть без указу, в російську армію намагаються мобілізувати близько 90 тисяч військовослужбовців, щоб збільшити мобілізаційні резерви. Але чи вдасться це зробити?

"Час спливає. Бліцкригу вони не отримали. Моральний стан їхніх військових, які зараз ведуть бойові дії, тяжкий, а добровольців вступати до лав збройних сил все менше. Крім того, пішла паніка і серед місцевого населення великих міст, тому що ніхто не хоче просто так йти служити, а тим більше йти на війну", - підсумував Скібіцький.

Особовий склад противника деморалізований, бо постійно переносять терміни їхньої ротації і затягують з обіцяними виплатами. Це призводить до масових відмов окупантів від участі в бойових діях. Тому збільшення чисельності армії на папері навряд чи змінить реальну ситуацію. І як тут не пригадати слова відомого російського полководця Суворова, який казав, що воювати слідне числом, а вмінням. Його ж нащадки намагаються діяти навпаки.

Міністерство оборони України, в свою чергу, відверто покепкувало над ідеєю росіян про збільшення армії, порадивши не забути закупити мішків для трупів.

Буряти закінчилися?

Ситуацію з набором добровольців для війни в Україні ускладнює ще й той факт, що в Росії вже, схоже, малі народи та мешканці глибинки, які масово їхали до нас зі зброєю, а потім так само масово поверталися у вигляді 200-х або 300-х, вичерпали свій ресурс. Тому черга дійшла до жителів великих російських міст, які не готові ставати гарматним м’ясом. За даними Офісу Президента України, москвичі гинуть на фронті в середньому рідше у 87,5 рази, ніж дагестанці, у 275 разів - ніж буряти і в 350 - ніж тувинці.

Як повідомляє Інститут вивчення війни, російські ЗМІ, ймовірно, з подачі Кремля, почали цькувати губернатора Санкт-Петербурга Олександра Бєглова через невдачу з вербуванням добровольців. Раніше деякі петербурзькі військкомати розіслали сповіщення всім місцевим чоловікам з рекламою служби за контрактом. Але це викликало критику в соцмережах, після чого петербурзька влада заперечила легітимність тих листів. А в батальйони "Нева", "Кронштадт" і "Павловськ", які базуються в Санкт-Петербурзі, з початку липня набрали лише 100 добровольців. 

У той же час аналітики ISW зауважують, що більшість адміністрацій суб'єктів федерації зацікавлені в тому, щоб догодити центральній владі, тому продовжують всіма доступними способами рекламувати службу за контрактом. Та й губернатор Санкт-Петербургу певною мірою намагається "реабілітуватися", ставши рупором нібито російської "перемоги" в Маріуполі і оголосивши Санкт-Петербург містом-покровителем Маріуполя.

Тим часом стало відомо, що збройні сили окупантів, починають, як риба, гнити з "голови": російського міністра оборони Шойгу, який не має військової освіти і військового досвіду, відсторонено від керівництва "спецоперацією" в Україні. За даними Міністерства оборони Великобританії, російські офіцери і солдати, які мають досвід безпосередньої участі у війні, висміюють Шойгу через його неефективне керівництво. Він тривалий час намагався позбутися репутації людини, яка не має серйозного військового досвіду, оскільки його  кар'єра була пов’язана з будівельним сектором та з Міністерством з надзвичайних ситуацій. Але це йому не вдалося. Тому й  відсторонено від керівництва військами, а господаря Кремля інформують про хід війни в Україні оперативні командири.

Отже, все вказує на те, що недостатня чисельність - не найголовніша проблема російської армії, є й інші, суттєвіші, яких одним указом не вирішити.

Галина Гірак