Як в українських школах прощаються з російською культурою

Зміни до шкільної програми від міносвіти усувають російську мову та літературу з українських шкіл. Війна Росії змінила підходи до викладання цілої низки предметів. Але деяким експертам і цього замало.

Міністерство з освіти та науки України вдалося до цілої низки змін шкільних навчальних програм перед стартом чергового навчального року. Змін зазнали програми з історії, географії, захисту здоров'я, предмету Захист України та зарубіжної літератури. Вони мають стати відповідями "на виклики, які виникли у зв'язку з повномасштабною збройною агресією РФ проти України. Проте учасники робочих груп, що готували зміни до програм з літератури, піддають кінцевий документ нищівній критиці і вимагають дослухатися до їхніх рекомендацій.

Шкільна програма в умовах війни

У навчальній програми з історії МОН пропонує погляд на СРСР як на державу імперського типу, а також вивчення російсько-української війни, що почалася 2014 року, з наголосом на "геноцидних діях політичного керівництва і російського війська щодо українців". До шкільного лексикону введені поняття "русскій мір", "рашизм", "політика російщення". Програму предмета Захист України доповнено інформацією про сучасну російсько-українську війну та її героїв і досвід бойових дій.

В програмі Основи здоров’я додані застереження щодо ризиків воєнного часу, сигналів оповіщення населення, дій під час повітряної тривоги, обстрілів та поводження з вибухонебезпечними і незнайомими предметами. В рамках вивчення географії переглянуто обсяг навчального часу на вивчення країн в контексті сучасної російсько-української війни. Але найбільшу увагу громадськості привернули зміни у викладанні зарубіжної літератури. З цієї програми вилучено твори російських і білоруських авторів на користь вивчення європейських літераторів.

Виняток зробили для творів письменників, які писали російською мовою, але життя та творчість яких були тісно пов’язані з Україною. Серед них на запит DW міністерство зазначило Миколу Гоголя, а також Володимира Короленка та твір Михайла Булгакова Собаче серце, що їх дозволено вивчати "за вибором вчителя і учнів". У списку творів для додаткового читання залишаються на вибір вчителя твори Ільфа і Петрова 12 стільців та твори кримськотатарського письменника Таїра Халілова.

Експертам нововведень замало

Натомість члени експертної комісії зі зарубіжної літератури негайно виступили із заявою про те, що з огляду на повномасштабну агресію РФ проти України "літератури країни-агресора в шкільних програмах, а відтак і в підручниках бути не повинно". Внесення згаданих російськомовних творів, на думку авторів відкритого листа міністрові освіти, суперечить одностайному рішенню, "ухваленому робочою групою та експертною комісією, про повне вилучення текстів російських авторів з навчальних програм із зарубіжної літератури для 5-9 та 10-11 класів закладів загальної середньої освіти".

Підписанти відкритого листа заявили, що присутність в шкільній програмі російських літераторів "не лише перекреслює роботу та позицію згаданих робочої групи та експертної комісії, а й спаплюжує пам'ять тисяч загиблих українських патріотів" та жертв російської агресії. Один з авторів цього листа, письменник, а нині старший сержант Збройних сил України Сергій Пантюк в інтерв'ю DW аргументував свою непримиренну позицію тим, що для українця "взагалі не має нічого існувати", що пов'язане з Росією. "Учням нав'язується думка, що ця російська література є культурою, хоча я бачу це як частину російської інвазії. І взагалі, російська література вторинна. Про це писав ще Нечуй-Левицький 1903-1906 року", - сказав Пантюк.

Він вважає, що насправді не йдеться про якісь конкретні твори і те ж Собаче серце може залишатись доступним в книгарнях і бібліотеках для тих, кому це цікаво. Але сама постать Булгакова як "яскравого імперця і антиукраїнця не має бути представлена в освітньому просторі". Творчість Володимира Короленка Пантюк також вважає "слабкою і нецікавою".

Гоголь - так, решта - ні

Сергій Пантюк погоджується тільки з тим, щоби залишити в шкільній програмі вивчення творів Миколи Гоголя. До цієї думки пристає й відомий український письменник Андрій Кокотюха, який радить Гоголя українізувати й поставити в сегмент саме з української літератури. "Все решта залишити теоретично можна за умови детального пояснення контексту та нюансів. Цього в школах ніхто не робитиме, бо й дотепер не надто заморочувалися. А в західній літературі для сучасних старшокласників справді є значно вартісніші зразки, контекст яких пояснювати не треба", - вважає сучасний український літератор.

"В чому аж така художня цінність Собачого серця Булгакова?  Те ж саме запитання до 12 стільців Ільфа та Петрова. Це для старшокласників? Знайомство з епохою?" - такі риторичні питання поставила у відповіді на запитання DW російська філологиня, що пережила жахи російської окупації в Гостомелі, Людмила Чічканьова. На її думку, цілий сьогоднішній емоційний негатив - аж до бажання абсолютного заперечення й вилучення з українського життя всієї російської культури - "цілком виправданий".

Водночас Чічканьова була би готова погодитися на присутність в програмах позакласного читання окремих творів тих російських літераторів, "яких було б несправедливо звинувачувати у сьогоднішніх злодіяннях російських катів та вбивць, інфікованих великоросійським шовінізмом". Серед них вона назвала деякі твори Кіндрата Рилєєва, Антона Чехова, Олександра Гріна, Варлама Шаламова, Анни Ахматової, Бориса Пастернака і Йосипа Мандельштама.

Джерело: Українська служба DW