Чому в Латвії зносять пам'ятники та змінюють назви вулиць

У Ризі знесли радянський пам'ятник воїнам-визволителям та готуються до перейменування вулиці Пушкіна. На черзі знесення ще майже 70 монументів. З чим це пов'язано?

У Латвії активно позбавляються радянської спадщини. 26 серпня у Ризі за розпорядженням місцевої влади знесли основну частину пам'ятника визволителям радянської Латвії від німецько-фашистських загарбників - 79-метрову стелу. Крім того, у місті після перейменування Московського парку тепер думають про інші назви для вулиць Пушкіна, Тургенєва та Ейзенштейна.

DW з'ясувала, як ставляться до змін місцеві жителі і чим пояснюють процес експерти.

Радянський пам'ятник як знущання з Латвії

"Досі не віриться, що пам'ятник знесли, - ділиться емоціями 27-річний житель Риги Роберт. - Про знесення говорили вже давно, але здавалося, що пам'ятник тут назавжди. Тепер його немає, і, мабуть, це на краще". Молода людина хоч і виросла в латисько-російській родині, але про пам'ятник у районі Агенскалнс каже, скоріше, як про символ окупації Латвії Радянським Союзом.

Пам'ятник, який включав скульптури червоноармійців, Матері-Батьківщини і 79-метрову стелу, з'явився в столиці Латвії в 1985 році. До того часу країна уже понад сорок років була частиною СРСР - час з 1944-го по 1991 рік тепер офіційно вважається тут окупацією. Місцевий житель Риги Роберт називає рішення радянської влади встановити пам'ятник саме у Парку перемоги наругою над історією Латвії, адже парк був названий так у 1920-ті рок,и на честь важливої ​​для незалежності країни битви.

Дискусія про знесення радянських пам'яток у Латвії справді триває давно - з часу повернення незалежності 1991 року. Пам'ятник у парку неодноразово намагалися підірвати радикальні націоналісти, а пересічні громадяни підписували петиції за знесення. Головним стримуючим фактором для влади весь цей час був договір між Латвією та Росією про зобов'язання доглядати пам’ятники одне одного на своїх територіях.

Латвія дистанціюється від дій Росії

Однак у зв'язку з повномасштабним вторгненням Росії до України сейм Латвії 12 травня в односторонньому порядку призупинив дію цієї угоди. "Образ і символіка радянської армії зараз прямо і недвозначно пов'язані з агресією Росії та злочинами, скоєними її збройними силами в Україні, - пояснив глава комісії Сейму із закордонних справ Ріхардс Колс. - Зміна геополітичних умов та міжнародної практики означає, що Латвія не може і не буде зобов'язана зберігати такі споруди, як пам'ятники радянської окупації".

Внаслідок цього пам'ятник знесли навіть раніше, ніж розраховував мер міста Мартінш Стакіс. У травні він сумнівався, що це вдасться зробити до виборів до сейму, які відбудуться 1 жовтня. У результаті знесення почалося 23 серпня, а до 26-го знесли всі елементи пам'ятника. Наразі у Парку перемоги триває розчищення території.

"У знесенні дійсно є щось насильницьке, щось іконоборче, - коментує завідувач кафедри історії Східної Європи Боннського університету Мартін Ауст. - Але в лютому Путін розпочав війну і почав виправдовувати її історією. Якщо врахувати, що через це переживає народ України, то стає зрозуміло, чому держави, які також перебували під радянською окупацією, докорінно переглядають свою політику щодо пам'ятників та зносять їх. Це акт символічного дистанціювання".

Пушкін і Тургенєв не мають стосунку до Латвії

У травні цього року у Латвії не лише дозволили зносити пам'ятники на всій території країни, а й перейменували парк у Московському форштадті (Maskavas forštate, мікрорайон Риги). Московський парк, за рішенням Ризької думи, став Латгальським - це його історична назва. Це може бути лише початком хвилі перейменувань у цьому мікрорайоні, де історично селилися

У червні Центр державної мови Латвії відправив до Ризької думи висновок про доцільність перейменування вулиць Ломоносова, Пушкіна, Тургенєва, Лермонтова та Сахарова. На їхнє місце можуть прийти уславлені латиші. Як повідомив DW директор Центру Маріс Балтіньш, найодіозніші назви вулиць - на кшталт Свердлова, Леніна та Кірова - зникли ще 1991-го, тому зараз дискусія йде про менш однозначні випадки. Будь-яка криза, за його словами, породжує такі питання.

"Центр вирішив, що перейменування допустиме, тому що ніхто з них - ні Пушкін, ні Тургенєв - ніколи не були в Ризі і не зупинялися тут навіть на короткий час, - пояснив Балтіньш. - Кілька років у Ризі жив видатний поет Іван Крилов, але у нас немає вулиці його імені".

Перейменування вулиць - відбудеться чи ні?

Серед опитаних DW жителів Московського форштадту ініціатива про перейменування вулиць викликала майже одноголосне нерозуміння та неприйняття. Співробітник одного з європейських посольств у Ризі та противник війни в Україні Михаїл живе на вулиці Ломоносова - колишній Саратовській. На його думку, перейменування вулиць та знесення пам'ятників розділяє суспільство. Він сам народився в Даугавпілсі у родині без латиського коріння, але і він, і його діти професійно володіють латиською мовою.

"Ми позбавляємося історичного та культурного пласту. Ми намагаємося переписати історію, - критикує він дії влади. - Це не йде на користь інтеграції суспільства і викликає образу та нерозуміння того, що робить уряд". Михаїл бачить тривожний знак у розвитку "культури, спрямованої знищення всього російського".

Втім, поки що навіть Маріс Балтіньш з Центру держмови не впевнений, що до перейменування вулиць таки дійде. Він визнає, що це була приватна ініціатива, реалізація якої вимагатиме великих витрат від мешканців цих вулиць - наприклад, на зміну документів. Натомість знесення радянських монументів на пам'ятнику визволителям Радянської Латвії найближчим часом не зупиниться - до 15 листопада має бути ліквідовано 69 пам'ятників.

"Розбазарювання радянської спадщини"

Цього тижня громадське опитування про доцільність знесення радянського пам'ятника "Альоша" з'явилося на сайті думи Резекне - міста, де керівні посади обіймають представники партії "Злагода", яка до 2015 року мала чинний договір про співпрацю з "Єдиною Росією". До 2 вересня за знесення проголосували 52,9 відсотка учасників опитування.

Звинувачувати у переоцінці минулого населенням Латвії можна лише Володимира Путіна, вважає німецький історик Мартін Ауст. За його словами, перемога СРСР над нацистською Німеччиною стала для росіян ключовим позитивним пунктом у їхній самоідентифікації на тлі неоднозначної радянської спадщини - насильства під час революцій, громадянської війни та сталінізму.

"Використовуючи історію для виправдання своєї війни проти України, Путін втоптує цю пам'ять у бруд, - каже Ауст. - Це розбазарювання радянської спадщини, і треба усвідомлювати, що тепер усе буде не так, як раніше".

У Ризі завершили демонтаж радянського пам'ятника

Джерело: Українська служба DW