Путін втрачає залишки впливу на Південному Кавказі

У конфлікті Вірменії та Азербайджану за території на першій стороні виступав Путін, гарантуючи країні захист. Але з початком війни в Україні вплив російського диктатора почав стрімко танути.

Конфлікт знову загострився

Зіткнення на кордоні між Вірменією та Азербайджаном спалахнули в ніч на вівторок, 13 вересня. Як заявило вірменське Міноборони, підрозділи збройних сил Азербайджану відкрили інтенсивний ракетно-артилерійський вогонь із застосуванням безпілотників. Обстріли зазнали прикордонні вірменські області: Гегаркунікська, Вайоцдзорська та Сюнікська.

Азербайджан підтвердив завдання ударів, назвавши їх відповіддю на "масштабні диверсійні дії" Єревана.

Ескалація конфлікту на Південному Кавказі виникла тому, що Росію відволікли військові невдачі в Україні, а її сусіди, зокрема Азербайджан, намагаються використати вікно можливостей, заявила в інтерв'ю DW старший дослідник Віденського центру з роззброєння та нерозповсюдження та Центру досліджень у галузі нерозповсюдження імені Джеймса Мартіна (США) Ханна Нотте. Вона очікує, що й інші країни можуть спробувати скористатися слабкістю Москви, що зростає.

"Але, водночас, логічно припускати, що коли Росія так сильно зайнята Україною, коли її військові, політичні та дипломатичні зусилля так зосереджені на цьому конфлікті, а її становище погіршується, на це відреагують країни, що знаходяться по сусідству з Росією. І що вони перевірятимуть межі можливого в деяких із конфліктів, у яких задіяна Росія", - наголосила Ханна Нотте.

На допомогу Вірменії Росія не прийшла

Зазначимо, що РФ є основним посередником між Вірменією та Азербайджаном. Так було і до війни 2020 року, але після неї Москва перетворилася на головного гаранта безпеки в регіоні – російські військові й досі перебувають у зоні конфлікту.

Вірменія звернулася до Росії, країн-членів ОДКБ та Ради безпеки ООН. Вірменія просить у Росії задіяти Договір про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між країнами.

"Але Росія зараз дуже зайнята тим, що відбувається в Україні. І Росії невигідно, щоб зараз почався ще один конфлікт або, як вони кажуть, "другий фронт". У результаті ми бачимо фактичну бездіяльність Росії. Якщо раніше їй достатньо було здійснити кілька дзвінків, то зараз ми бачимо, що Росія не може зупинити військові дії у зоні конфлікту протягом місяців. Тому зайнятість Росії сильно змінює ситуацію тут", - розповіла ЗМІ старша дослідниця Міжнародної кризової групи з Південного Кавказу Олеся Вартанян.

У свою чергу російський аналітик та опозиціонер Андрій Піонтковський наголосив: Путін вкотре зрадив Вірменію.

"Нещодавно Азербайджан атакував Вірменію. А що ж "чудесна" угода про колективну безпеку? А що ж "великий друг" вірменського народу Путін? Ні, Путін зрадив Вірменію ще раз, як і два роки тому. Він уклав угоду з Ердоганом", - заявив політолог.

На думку аналітика, Ердоган зараз активно займається посередництвом та робить якісь проросійські заяви, адже запросив за це величезну політичну ціну. Йдеться про поступки РФ на Південному Кавказі, у Сирії і навіть у Лівії.

Також деякі експерти вбачають у слабкості Росії передумови для краху ОДКБ.

"Мені здається, що як мінімум дві держави – Казахстан та Вірменія – наважаться на цей крок, щоб оголосити про свій вихід із ОДКБ. Росія намагалася втягнути, хоча б побічно, ОДКБ у війну проти України, але повівся лише Лукашенко, цей лісоруб. Я пам'ятаю, коли була підозра на те, що два вірменські винищувачі могли завдавати ударів на сході України, як тоді Вірменія почала виправдовуватися, запросила всі посольства, ООН, ОБСЄ на свої аеродроми, все показало, що всі літаки на місці, боєприпаси. Тобто, ніхто не підтримав Росію за винятком Білорусі. Тому ОДКБ може залишитися у варіанті - Росія, Білорусь", - розповів у ЗМІ керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.

США сказали своє слово

Держсекретар США Ентоні Блінкен 19 вересня провів у Нью-Йорку тристоронню зустріч із міністрами закордонних справ Вірменії та Азербайджану – Араратом Мірзояном та Джейхуном Байрамовим. Це були перші прямі переговори сторін із початку останнього загострення конфлікту між Баку та Єреваном.

"Військового вирішення розбіжностей між Вірменією та Азербайджаном не існує. Але є, я думаю, шлях до міцного миру, який дозволить вирішити розбіжності дипломатичним шляхом. Сполучені Штати готові зробити все можливе, щоб підтримати ці зусилля", - у свою чергу заявив Блінкен.

Минулими вихідними Єреван відвідала спікер Палати представників Ненсі Пелосі і рішуче засудила "незаконні", як вона наголосила, напади Азербайджану на Вірменію і пообіцяла Єреванові американську підтримку.

Вона звернула увагу на те, що Організація Договору колективної безпеки (ОДКБ), яку очолює Росія, до якої входить Вірменія, на прохання Єревана про допомогу, вирішила направити спостережну місію.

"Цікаво, що вони були розчаровані тим, що замість захисту отримали місію щодо встановлення фактів… тому подивимося, що буде далі", - прокоментувала Пелосі реакцію Вірменії.

У соцмережах пишуть, що до приїзду Пелосі на вулицях Єревана вивісили американські прапори та зняли всі білборди з російським правителем Володимиром Путіним, на яких було написано "Навіки разом".

У день візиту Пелосі на мітинг вийшли сотні вірмен із американськими та українськими прапорами, а також вимогою вийти з Організації договору про колективну безпеку.

"Візит Пелосі до Єревану мав дві основні цілі. По-перше, показати Туреччині, що США мають у регіоні свої інтереси і не дозволять Анкарі занадто "загратися" разом з Азербайджаном. По-друге, Вашингтон, вбачаючи, як Москва голосно "кинула" Вірменію в рамках ОДКБ намагається перехопити ініціативу. У середньостроковій перспективі можливе видавлювання РФ з регіону, аж до вимог вивести російський військовий контингент з Вірменії", - розповів у коментарі ЗМІ голова Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.

Напавши на Україну, Кремль нічого не придбав, але майже повністю втратив вплив на Центральну Азію, куди заходять два полюси сили у вигляді Китаю та Туреччини, пише економічний експерт Олексій Кущ.

"Посилення транскаспійського коридору: Китай – Казахстан – Азербайджан – Грузія – Туреччина. І як бонус – критичне падіння імпульсу активності РФ у Закавказзі. Про вступ Фінляндії та Швеції до НАТО навіть не згадуватимемо. Небажання розвивати партнерство з Європою призвело Росію до ролі "заднього двору" Китаю та покупця технологій Ірану. Феєричне геополітичне піке", - резюмував експерт.

Валерія Шипуля