Чи вдасться Путіну "розворот у бік Азії"?

Оголошений президентом РФ "поворот у бік Азії" має незначні шанси на успіх, особливо на тлі стриманої реакції Індії та Китаю. Країни Південно-Східної Азії побоюються реакції Заходу в разі їхньої співпраці з Москвою.

Виступаючи на початку вересня на Східному економічному форумі, президент Росії Володимир Путін підтвердив оголошені раніше наміри керівництва РФ від'єднати російську економіку від держав ЄС, які наклали на Росію серйозні санкції. Натомість країни ЄС самі намагаються позбутися енергетичної залежності від Москви після її вторгнення в Україну, зокрема зміцнюючи зв'язки з Азією.

На форумі у Владивостоці Путін зауважив, що роль країн Азійсько-тихоокеанського регіону значно зросла, і заявив, що Азія відкриває "колосальні нові можливості" для Росії. Крім того, опублікована 31 серпня оновлена військово-морська доктрина РФ теж містить пункт щодо посилення російської військової присутності на Сході.

Бажання пом'якшити наслідки західних санкцій

Тим часом російська економіка потерпає від західних санкцій, запроваджених у відповідь на російську агресію проти України, хоч уряд у Москві запевняє, що зафіксоване у поточному 2022 році скорочення російського ВВП становитиме близько трьох відсотків, порівняно з торішнім показником.

Оголошені задуми Кремля посилювати свою присутність в Азії прокоментував виконавчий директор австралійського аналітичного центру Asia Society Філіп Іванов. "Тут відіграє свою роль і геополітична необхідність, і прагнення (Кремля. - Ред.) позиціювати Росію як джерело енергоносіїв, ресурсів, товарів оборонного призначення, а в деяких випадках і ядерних технологій для азійських економік, що переживають зростання", - переконаний експерт.

Ще один невдалий поворот?

Аналітики вважають, що останній поворот Путіна у бік Азії буде таким же провальним, як і його курс на зближення з азійськими країнами у 2012 році, що отримав назву "Поворот Москви на Схід". "Я б сказав, що це - черговий провал, оскільки Росії нема що запропонувати регіону в стратегічному чи економічному плані", - вважає Джошуа Курланцик, старший науковий співробітник з питань Південно-Східної Азії Ради з міжнародних відносин (CFR).

Тим часом прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді заявив після зустрічі з Путіним у рамках саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС), проведеному минулого тижня в Узбекистані, що Москві необхідно "стати на шлях миру". Там же Путін публічно визнав, що лідер КНР Сі Цзіньпін має "питання і побоювання" щодо війни РФ проти України. Тож оглядачі вважають, що після вторгнення в Україну Москва стала ще слабшим партнером Пекіна, ніж раніше.

До речі, оголошений ще 2012 року Росією "азійський поворот" не може похвалитися особливими здобутками. Приміром, обсяги двосторонньої торгівлі РФ з Японією досягли максимуму в 33,2 мільярда доларів США у 2013 році, але скоротилася до 20,8 мільярда доларів у 2021 році. Натомість двостороння торгівля РФ з Південною Кореєю зросла до 27,3 мільярда доларів у 2021 році, проте на частку Росії припадало лише трохи більше ніж два відсотки від загального обсягу зовнішньої торгівлі Південної Кореї. А в 2022 році ці обидві азійські держави активно підтримали західні санкції проти РФ, що цьогоріч призвело до зниження обсягів їхньої торгівлі з Росією.

Нейтралітет щодо війни України, але прохолодніші відносини

Сінгапур взагалі запровадив власні односторонні санкції проти Росії через її вторгнення в Україну, ставши єдиною країною Південно-Східної Азії, яка пішла на таке. Ще 2018 року, тобто через чотири роки після російської "анексії" Криму і захоплення нею частини Сходу України, Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) підвищила рівень своїх зв'язків з Росією до "стратегічного партнерства". Проте обсяг торгівлі між АСЕАН та Росією у 2021 році зріс лише до 20 мільярдів доларів - порівняно з 18,2 мільярдами доларів у 2012 році.

Такий показник - дещиця порівняно з обсягами торгівлі країн АСЕАН із Китаєм у 878 мільярдів доларів та США з 441,7 мільярда у 2021 році. Для порівняння: обсяги торгівлі країн АСЕАН із Тайванем майже вчетверо перевищують сукупні показники двосторонньої торгівлі з Росією. Хоча більшість країн Південно-Східної Азії намагаються зберігати нейтралітет щодо війни в Україні, навіть традиційні друзі Росії стали стриманішими щодо РФ.

Падіння експорту

До речі, з 1990 року Росія була основним постачальником зброї та військового обладнання в країни регіону, на що вказують дані Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI). Але тепер ситуація змінюється.

Приміром, у серпні Філіппіни скасували контракт на купівлю 16 російських військових гелікоптерів, нібито під тиском США. В'єтнам, де в період з 1995 по 2021 на Росію припадало близько 80 відсотків військового імпорту, стурбований тим, що може потрапити під дію закону США щодо санкційної протидії супротивникам Америки (CAATSA), який загрожує санкціями будь-якій країні, що купує зброю у Росії. Щоправда, великі азійські імпортери російських озброєнь почали відмовлялися від російських поставок ще до нинішньої війни в Україні. Згідно з нещодавнім звітом SIPRI, у періоди 2012-16 та 2017-21 роки експорт російської зброї до Індії та В'єтнаму скоротився на 47 та 71 відсоток відповідно.

Обмежений успіх

Винятком стала лише ​​військова хунта, що нині контролює окремі території М'янми. Росія стала головним міжнародним партнером хунти з моменту її насильницького приходу до влади в лютому 2021 року, надаючи зброю, допомогу та дешеві енергоносії.

"Хунта М'янми охоче прийняла партнерство з режимом Путіна, щоб уникнути надмірної залежності від Пекіна, але "союз" базується на взаємному відчаї та притаманних обом країнам авторитарних політичних системах", - зазначає Хантер Марстон, дослідник та аналітик Австралійського національного університету в Канберрі.

Якщо лідер хунти Мін Аунг Хлайн чи Путін втратить владу, то зв'язки між М'янмою та Росією, швидше за все, зазнають краху, веде далі Марстон, "отже, на цей час ці відносини є нестійкими".

Росія й азійський енергетичний голод

Натомість на думку Фредеріка Клайма, наукового співробітника та викладача Школи міжнародних досліджень імені Раджаратнама у Сінгапурі, жоден із членів АСЕАН "не бачить свого економічного майбутнього з Росією", за винятком М'янми, де править хунта. Однак одна з небагатьох галузей, де Росія може здобувати й утримувати друзів, - це співпраця у галузі енергетики, додав він. Багато азійських країн обговорюють, чи варто розвивати ядерну енергетику попри бурхливе зростання обсягів інвестицій в розбудову відновлюваних джерел енергії.

У липні уряд Індонезії заявив, що розглядає пропозицію Росії щодо будівництва атомної електростанції. Того ж місяця компанія NovaWind, що є "дочкою" російського енергетичного велетня - корпорації "Росатом" - підписала угоду з В'єтнамом про спорудження вітряної електростанції потужністю 128 МВт, що стало її першим закордонним проектом.

З початку війни в Україні збільшився також експорт російського скрапленого природного газу (СПГ) до країн Азії. Скажімо, у серпні Японія різко збільшила імпорт російського СПГ на 211 відсотків порівняно з тим самим місяцем минулого року. Уряд Індонезії, що зазвичай раніше не була в переліку імпортерів російського газу, заявив цього тижня, що розглядає можливість імпорту СПГ з РФ, щоб компенсувати зростання витрат на енергоносії.

Боротьба за союзників

Але аналітики сумніваються, що такий високий попит на російські енергоносії зберігатиметься в довгостроковій перспективі, оскільки багато азійських країн збільшили імпорт російського газу лише через його історично низьку ціну, зумовлену західними санкціями. Однак ціна на російський газ не може тривалий час залишатися низькою.

За словами Шади Іслам, незалежної аналітика з питань відносин Європи та Азії, через зростання темпів інфляції, побоювання щодо продовольчої безпеки та підвищення вартості життя уряди азійських країн сподіваються на швидше закінчення війни між Росією та Україною. "Однак це не означає, що уряди та народи в регіоні мають ілюзії щодо реальної геостратегічної причини відновлення залицянь Путіна в бік Азії, котрий шукає союзників у його боротьбі із Заходом", - додала вона. "Більшість азійських країн на власному досвіді переконалися, що не варто дозволяти використовувати себе як пішаків так званих великих держав на геополітичній шахівниці", - констатувала експерт.

Джерело: Українська служба DW