Чому Міжнародний Червоний Хрест більше не червоніє

З початку війни РФ проти України вороги вдавалися до найтяжчих воєнних злочинів. І досі на деокупованих територіях знаходять братські могили закатованих українців, а російські ракети вбивають наших дітей.

Воєнний злочин (англ. war crime) - це свідоме грубе порушення законів та звичаїв війни, збірне поняття у міжнародному праві, що об'єднує групу серйозних порушень правил ведення бойових дій , тобто "закону війни", та норм і принципів міжнародного гуманітарного права. Вчиняється умисно або через грубу необережність. Воєнний злочин є одним з міжнародно-правових злочинів (злочинів за загальним міжнародним правом), до яких також належать злочин геноциду, злочини проти людяності та злочин агресії.

Війна з цивільними

Однак наукове визначення терміну "воєнний злочин" слабко відображає жахіття, що коїть російська армія на українській землі від ранку 24 лютого. Це й катування у Бучі (відрізані вуха, зв’язані за спиною руки в людей, що були вбиті пострілом в голову), й обезножені вибухом на вокзалі у Краматорську діти та дорослі, й тримання трьохсот людей у "підвалі смерті" в Ягідному на Чернігівщині, й розбомблений разом із сотнями людей з дітьми маріупольський Драмтеатр, й братські могили в Ізюмі та інші не менш вражаючі трагедії, про які нам довелося дізнатись за останні півроку.

Агресор не втомлюється поповнювати цей страшний список. Свіжа рана - це обстріл Дніпра радянськими важкими ракетами Х-22 (тими самими, що знищили Кременчуцький ТРЦ) вночі 29 вересня: п’ятеро поранених, четверо загиблих, з них двоє - діти.

"Сьогодні я побачив Пекло зсередини. Коли почалася війна, то мама вирішила перевезти малечу з проспекту Поля в безпечніше місце. У приватному секторі. До бабусі. Сьогодні до їхнього будинку прилітала російська ракета. Вирва, яку ви всібачили на фотографіях - приблизно 8 на 10 метрів. Люди буквально випарувалися. Бабуся Алла, мама Наташа, дочка Василіса 12 років та хлопчик Іван, 8 років від народження. І маленький песик Джек, - розповів мер міста Борис Філатов. - Ні. Я буду відвертим до кінця. Дехто не просто випарувався. Їх знайшли у сусідів на дахах. На сусідніх вулицях. А коли приїхали рятувальники, на руїнах сидів старий пес Крим. І вив. А потім приїхали комунальники. І відвезли собаку, який оглух, осліплий і контужений, до КП Зооконтроль, і там міські ветеринари колють пса серцевими препаратами, щоб нормалізувати. А за підсумком приїхав батько. Він служить у ЗСУ. Під Лиманом. Можна я далі не продовжуватиму? Я бачив усе на власні очі. Я хочу лише одного. Щоб ті тварюки, яких наші оточують під Лиманом, відповіли за все сповна".

Моніторингова місія ООН з прав людини у період з 24 лютого до 25 вересня зафіксувала в Україні 5 996 смертей та 8 848 поранень цивільних осіб, зокрема, 382 загиблі дитини.

"Фактичні числа набагато більші, оскільки збір і перевірка інформації з деяких районів, постраждалих від бойових дій, як і раніше, дуже ускладнені", - зазначили 27 вересня в управлінні ООН з прав людини. 

У районах, контрольованих РФ, ООН зафіксовано 407 насильницьких зникнення та свавільних затримання цивільних, включаючи представників місцевої влади, журналістів та активістів. Серед затриманих також була одна дитина. 17 чоловіків та одна жінка згодом були знайдені мертвими.  

Тортури військовополонених

Не ліпше ставиться РФ і до українських військовополонених, які є комбатантами (особи, котрі входять до складу ЗС воюючої країни, беруть участь безпосередньо у воєнних діях - ред.) і захищаються Женевськими конвенціями.

Міжнародні норми утримання військовополонених - не указ для країни-агресора Росії. Здоров'я захисників України, повернутих з російського полону у результаті великого обміну 21 вересня, перебуває у "шокувальному" стані, - повідомила  голова патронатної служби Азова Олена Толкачова. Вони виснажені настільки, що в деяких випадках родичі їх просто "не можуть впізнати".

"Хлопці знесилені, контужені, дуже багато прихованих переломів та загострень різного ступеня хронічних хвороб", - сказала О. Толкачова.

За її словами, всім звільненим надають медичну допомогу, багато хто вже спрямований на лікування та реабілітацію.

"Навіть по фото видно, що хлопці виснажені. Уявіть собі, я сьогодні спілкувався з людиною, яка втратила 63 кілограми. Позавчора я спілкувався з людиною, яка втратила 70 кілограмів. Це непоодинокі випадки - це система річ, коли всіх тримали в голоді. Сьогодні я спілкувався з хлопцем, в якого, здається, ріст 160 см – він втратив 26 кілограмів, - розповів Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець в ефірі телемарафону. - Я спілкувався з ними в перший день в Чернігівській області, де ми забирали 200 українських полонених…Ми сьогодні відвідали вже три місця, де перебувають наші хлопці та дівчата. Ми фіксуємо, що практично до всіх були застосовані тортури - фізичне насильство, психологічне. Тому ми кожен такий факт юридично відпрацьовуємо. Це стане складовою міжнародного кримінального трибуналу".

Нове гуманітарне право

Витоки традиції шляхетного ставлення до військовополонених - ще з XVI ст., коли між державами підписувались угоди про полегшення долі поранених воїнів. З 1551 по 1864 рік таких договорів було близько 290. Вирішальним моментом стала битва при Сольферіно, яка відбулась 24 червня 1859 року в ході австро-італо-французької війни. Небувале кровопролиття справило шокуюче враження на швейцарського підприємця Жан-Анрі Дюнана, який разом з юристом Густавом Муаньє ініціював створення Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ).

Утім, у ХХІ ст., схоже, МКЧХ має набагато менш вразливих співробітників.

"Жоден із військовополонених, яких ми звільнили, не бачив представника Міжнародного комітету Червоного Хреста. Це порушення. На мій погляд, це невиконання мандату МКЧХ, і ми маємо про це публічно говорити", - зазначив Д. Лубінець кілька днів тому.

Омбудсмен наголосив, що представники МКЧХ брали на себе зобов'язання щодо захисників Маріуполя, а їх мандат змушує Росію виконувати Женевські конвенції. Й додав, що планує на початку жовтня зустрітися з керівництвом МКЧХ у Женеві.

"Вони були присутні під час виходу з Азовсталі наших героїв у Маріуполі й, відповідно до своїх мандатів, брали на себе зобов'язання це перевіряти, за цим стежити, моніторити ситуацію. Ми побачили, що цього взагалі не відбувалося", - підкреслив він.

За словами віце-прем’єра, міністра з питань тимчасово окупованих територій Ірини Верещук, МКЧХ безсилий на окупованих територіях.

"Якщо МКЧХ у питаннях міжнародного реагування є ефективним, і тут ми маємо їм подякувати, то у питаннях щодо військовополонених, щодо наших цивільних, щодо насильно вивезених, депортованих громадян України вони абсолютно безсилі. І ми це обговорюємо, ми постійно вимагаємо від них активніших, рішучіших дій: ось, до прикладу, нещодавно акредитації були позбавлені співробітники МКЧХ у Луганській області, - відзначила вона. - Тобто, ми розуміємо, з ким ми маємо справу. Не можу сказати, що вони не хочуть нічого робити, але мушу констатувати, що вони безсилі. І це треба фіксувати й змінювати. Не може міжнародне гуманітарне право так потуратися, обезцінюватись, так злочинно не виконуватись тими, хто підписував конвенції, ратифіковував їх і казав, що буде дотримуватись. Саме тому буде скликано слухання в ООН за нашою вимогою, що потім ляжуть в основу нових конвенцій, нового гуманітарного права".

Ірина Носальська