Як працює Starlink і чому він викликає суперечки
Швидкий інтернет для всіх і всюди - звучить дуже оптимістично. Але як працює Starlink? І чому супутниковий інтернет SpaceX Ілона Маска викликає такі суперечки?
Щонайпізніше з початком російської агресивної війни проти України стратегічне використання Starlink стало очевидним: люди в Україні знову отримують інформацію за допомогою супутникової мережі космічної компанії Ілона Маска SpaceX. Також і українські військові успішно використовують Starlink, зокрема, для координації безпілотників.
Для чого потрібен Starlink?
Проект Starlink спершу був цивільним і призначеним для забезпечення інтернетом віддалених від міст регіонів. На додачу до структурно слабких районів, малонаселених місць або нескінченних водних просторів, можливо, йшлося про доступ до вільної інформації для людей в автократіях, де панує цензура.
Звісно, ніхто не думав про зону бойових дій в Європі, де агресор на початку вторгнення спершу цілеспрямовано знищив електропостачання та інтернет-зв'язок.
Як працює Starlink?
Starlink забезпечує доступ до інтернету шляхом транспортування даних за допомогою світла, подібно до кабелю зі скловолокна. Але ця передача здійснюється через супутники. Для цього техаський бізнесмен Ілон Маск роками будує супутникову мережу, в якій окремі супутники передають один одному відповідні дані.
Космічна компанія Ілона Маска SpaceX з 2019 року запустила на навколоземну орбіту близько 2300 супутників. Мета - розширити мережу до 42 000 супутників. SpaceX вже подала відповідну заявку до Федеральної комісії зі зв'язку (FCC) у США.
Для того, щоб мати можливість використовувати супутникові дані, на землі також потрібен приймач, який з'єднує пристрої з найближчим супутником, як роутер. Приймач самостійно спрямовує приймальну антену, яка нагадує телевізійну супутникову тарілку, на доступний супутник і таким чином налаштовується інтернет-зв'язок.
Які переваги має Starlink?
Starlink - не перша компанія, яка пропонує супутниковий інтернет, але вона має певні переваги, якщо порівнювати з конкурентами: супутниковий інтернет порівняно просто обслуговувати. Потоки даних рухаються безперервно і вражаюче швидко. Адже супутники Starlink обертаються навколо Землі на висоті від 328 до 614 кілометрів, що значно нижче, ніж супутники конкурентів.
Для порівняння, супутники попереднього супутникового лідера Hughesnet обертаються навколо Землі на висоті 35 000 кілометрів. Відповідно, передача даних потребує приблизно вдесятеро разів більше часу, ніж у Starlink.
Чи вигідний Starlink для приватних користувачів?
Поки що Starlink доступний лише в певних регіонах. До цих 32 країн належать частина США і Канади, центральна і південна Європа, частина Латинської Америки і південь Австралії. Тобто це ще не ті райони, для яких супутниковий інтернет спочатку планували.
Ймовірно, це пов'язано також із тим, що супутниковий інтернет Starlink дуже дорогий: один лише приймач-ресивер коштує в США близько 600 євро, а щомісячна плата за користування становить 110 доларів.
Тож супутниковий інтернет навряд чи є доцільним для районів з хорошим або задовільним покриттям мережі, як у Європі. Хіба що, якщо хтось багато подорожує на човні або їздить автофургоном і хоче постійно мати потужний інтернет-зв'язок.
Чому програма Starlink викликає такі суперечки?
Швидкий інтернет для всіх і всюди на перший погляд виглядає дуже привабливо. Але супутниковий інтернет Starlink є дуже суперечливим з багатьох причин.
Занепокоєння щодо втрати контролю
Наприклад, надання Україні супутникового зв'язку Starlink, включно з поставкою необхідного обладнання для прийому, реалізувалося на підставі публічної домовленості між Ілоном Маском та українським міністром цифрової трансформації Михайлом Федоровим через приватну платформу Twitter - тобто без відкритого обговорення та без будь-якого контролю з боку парламентів.
А що буде, якщо приватний проект Starlink після завершення буде проданий за найвищою ціною і потрапить у не ті руки? Якщо в майбутньому тоталітарні держави або стратегічні суперники зможуть отримати доступ до цієї мережі, що охоплює всю Землю?
Тиснява на орбіті
Крім того, Ілон Маск також "захаращує" нашу орбіту своїми приватними супутниками. У 1957 році в космос було запущено перший супутник, а до 2019 року - ще 8500 супутників. Очікується, що мережа Starlink складатиметься з 42 000 супутників - тож на орбіті дуже швидко стане дуже тісно. Це створить загрозу для інших супутників, а також перешкодить астрономічним спостереженням із Землі.
Вже нині на супутники Starlink покладають відповідальність за більшість інцидентів з загрозою зіткнення з іншими супутниками. І як тільки супутник автоматично змінює свою траєкторію, щоб уникнути можливого зіткнення, це може викликати ланцюгову реакцію, оскільки інші супутники реагують на зміну його траєкторії.
Також проблемою є порівняно короткий термін роботи супутників Starlink, яких вистачає лише приблизно на п'ять років. Навіть якщо вони потім значною мірою згоряють при вході в атмосферу Землі, необхідно постійно запускати в космос нові супутники, щоб не виникали дірки у мережі.
Шансів у конкурентів майже немає
Наразі SpaceX масово використовує своє панівне становище на ринку, щоб не допустити появи конкурентів у майбутньому. З огляду на щільність розміщення супутників, для інших конкурентів майже не залишилося місця, тим паче на близькій до Землі відстані на орбіті. Їм доведеться перебиратися на значно більш віддалені і непривабливі висоти.
Це дуже невигідно для подібної супутникової мережі з тісною сіткою для глобального постачання швидкого інтернету, а це означає, що Starlink не має боятися конкуренції і в майбутньому.
Джерело: Українська служба DW