На нервах. Війна впливатиме на нас ще 5-7 років після перемоги

За даними досліджень, через вплив війни психологічної підтримки потребуватимуть майже 15 млн українців, а майже кожна десята особа має психічний розлад помірного або тяжкого ступеню. Як планують допомагати постраждалим?

Лише 9% не стикалися з загрозами

За прогнозами Міністерства охорони здоров’я, через вплив війни психологічної підтримки потребуватимуть майже 15 млн українців. А дані досліджень ВООЗ свідчать про те, що близько 20% населення, яке впродовж останніх 10 років проживає в постраждалих від воєнних конфліктів районах, має певну форму психічного розладу - від легкої депресії і тривожності до психозу, і майже кожна десята особа має психічний розлад помірного або тяжкого ступеня.

А нещодавно стали відомі результати дослідження психологічного стану населення, проведеного вперше від початку повномасштабної війни. Воно охопило людей віком 18-55 років у містах з населенням понад 50 тис. осіб. Участь в опитуванні була добровільною та анонімною. Методологія дослідження, його індикатори та опитувальник базуються на наукових розробках Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України.

За словами гендиректора директорату медпослуг МОЗ Олександри Машкевич, ключові висновки дослідження є такими:

- Попри важкі обставини повномасштабної війни суб’єктивна оцінка психологічного благополуччя українців є досить високою - 6,7 бала з 9 можливих. Це характерно для всіх демографічних груп та регіонів. Найбільший внесок у відчуття психологічного благополуччя припадає на складову самооцінки - позитивне ставлення респондентів до самих себе. А ось такі складові благополуччя, як здатність до саморегуляції емоцій та здатність справлятися з життєвими викликами оцінюються гірше. Це свідчить про те, що фаза психологічної мобілізації в суспільстві у зв’язку з війною ще триває, але ресурсів для її подальшого підтримання може бракувати. Суб’єктивна оцінка психологічного благополуччя серед вимушено переміщених осіб, які продовжують перебувати в евакуації, є нижчою, ніж серед тих, хто не був переміщений, або вже повернувся додому;

- 40% опитаних зазнали загрози власному життю та/або були безпосередніми свідками таких загроз у зв’язку з перебуванням у зоні бойових дій та/або під обстрілами. Понад 41% громадян мають родичів або близьких, які перебували чи перебувають у зоні бойових дій, у тому числі 16% втратили когось з близьких. Перебували в окупації, зазнали безпосередньої загрози насильства або були свідками таких загроз 6% респондентів. Кожен двадцятий опитаний (5%) пережив або став свідком усіх зазначених типів травмуючих подій (обстріли, загроза життю близьких, окупація або полон). І лише 9% громадян заявили, що у жодний спосіб не стикалися з чимось загрозливим за період повномасштабної війни;

- Більшість опитаних (понад 90%) мали прояви хоча б одного з симптомів посттравматичного стресового розладу, а 57% громадян перебувають в зоні ризику розвитку посттравматичного стресового розладу;

- Близько 70% респондентів не відчували потреби звертатися запсихологічною допомогою протягом останнього місяця. Лише 3% респондентів отримували таку допомогу і ще 23% хотіли б звернутися до психолога. Майже половина (45%) респондентів визнають, що їм потрібно "наважитися", щоб звернутися за психологічною допомогою. Ще близько третини громадян (30%) готові отримувати допомогу психолога лише на безоплатній основі. Лише 34% респондентів знають, куди вони могли б звернутися по допомогу в разі необхідності, причому серед людей віком 41-55 років частка поінформованих з цих питань значно менша - 24%.

Відвідати психіатра - не соромно

Доказів того, що повномасштабна війна несе серйозні загрози психологічному здоров’ю і благополуччю українців, є достатньо. Адже, як сказав в інтерв’ю Korrespondent.net директор Інституту соціології НАН України, доктор філософських наук Євген Головаха, ми всі є жертвами війни. І посттравматичний синдром розвиватиметься не тільки у тих, хто був на фронті чи зазнав втрат. А можливість чинити спротив цьому шаленому тиску зовнішніх обставин залежить від стану психіки, сили особистості і взагалі від настрою - піднесеного чи песимістичного. Але практично всі ми потребуватимемо допомоги після війни. Тому є нагальна потреба у створенні потужної психолого-психіатричної служби.

"Ми знаємо і відчуваємо, що війна сильно впливає на кожного українця. Особливо після повномасштабного вторгнення Росії, коли багато наших громадян, як дорослих, так і дітей, люди похилого віку пережили окупацію, полон або стали жертвами будь-якого прояву насилля. Окрема група, власне, медики та інші фахівці, які є у зоні потужного професійного психоемоційного вигорання, також відчувають цей вплив. Це є викликом для нас, адже фахівці прогнозують, що війна впливатиме на українців ще впродовж 5-7 років після перемоги, тому вже зараз ми шукаємо дієві рішення, що допоможуть подбати про кожного й кожну, кого зачепила війна", - зазначила заступник міністра охорони здоров’я Ірина Микичак.

Щоб протидіяти загрозам та подолати деструктивні наслідки післявоєнного часу, започаткована Національна програма психічного здоров’я українців. В її рамках створюється мережа центрів, ресурсів, платформ та "гарячих ліній"психологічної допомоги населенню, у тому числі й на безоплатній основі; започатковується широкомасштабна просвітницька кампанія, спрямована на популяризацію культури турботи про психічне здоров’я - всі мають знати, що на прийом до психіатра іти не соромно, це так само нормально, як і візит до терапевта чи офтальмолога.

Для реалізації цих планів МОЗ створена міжвідомча координаційна рада, до якої входять представники різних міністерств, неурядового сектору, академічної спільноти та донорів у сфері надання психологічної допомоги. Підтримку надають і міжнародні організації -  ВООЗ, USAID, UNICEF та Світовий банк. Триває активна співпраця і з міжнародними неурядовими організаціями, які мають досвід в роботі з травмою, наприклад, ізраїльський центр NATAL, Ізраїльська коаліція травми, організація "Лікарі без кордонів", Міжнародний медичний корпус і низка інших організацій.

Отже, чекаємо створення потужних організацій, які допоможуть усім, хто потребуватиме, позбутися страхів і повернути свою душевну рівновагу. Тим часом МОЗ підказує, що робити вже сьогодні тим, хто підозрюєте у себе перші симптоми психічних розладів: звертайтеся до свого сімейного лікаря, який оцінить ваш загальний психоемоційний стан та, за потреби, направить до вузькопрофільного спеціаліста.

Галина Гірак