Як відновлюють зруйноване війною житло на Чернігівщині

Минає восьмий місяць повномасштабної війни РФ проти України. Кореспондент DW побував у звільнених весною 2022 року селах Чернігівщини, аби дізнатися, як громади готують до зими понищені під час бойових дій оселі?

Стенд біля сільського клубу нагадує, що в Шестовиці неподалік Чернігова піввіку тому знімали радянський фільм "У бій ідуть лише старики". Від 28 лютого до кінця березня 2022 року селом пройшлася справжня війна, тут порядкувала російська армія. Жовтень приніс перші холоди, і люди поспішають відновити понищені війною хати. За словами старости Сергія Медведєва, одинадцять будинків знищені тут повністю, а понад сто отримали різні пошкодження.

"Обласна адміністрація допомогла частині селян вікнами, будівельними матеріалами. Але ж такої кількості ресурсів, щоб відбудувати все  нема, - розповідає DW Сергій Медведєв. - Більшість самотужки, як можуть, так і відновлюють. І будматеріали подорожчали, і пальне удвічі. Хтось бере кредити в банку для цього. Це дуже дорого, а що робити? Дехто може влаштуватися у сусідів, знайомих чи родичів, а декому нікуди йти".

Російський військовий конвой між сільських хат

Найбільших руйнувань зазнав куток села, де росіяни розмістили поруч з хатами військову техніку, бензовози і вантажівки з боєприпасами. 7 березня українська армія завдала удару по цьому конвою. Вибухи боєприпасів і пожежа знищили майже всі будинки на цій вулиці.

"Росіяни прийшли 28-го лютого. Ми ще залишалися у своїй хаті", - ділиться спогадами з DW Тетяна Летяга. Потім, за її словами, російські військові вигнали їх з власної хати й розмістилися в ній самі. "Ми хотіли виїхати, але окупанти не дозволили залишити село, - продовжує Тетяна. - Тож ми пішли до знайомих тут, у Шестовиці. Коли горіла наша вулиця, ми вже не були у своїй хаті".

31 березня окупанти відступили, згадує Тетяна. Вона з чоловіком і чотирирічним сином повернулася до свого будинку, але жити тут було неможливо - даху не було, всі вікна потрібно було міняти. Вибухові хвилі розхитали стіни, розвалили добротну піч, у якій готували їсти і яка обігрівала хату. Згоріли гараж, легковик, літня кухня, хлівець.

Допомога від міжнародних благодійних організацій

"Нам знайомий віддав свій будинок на рік. Тож живемо там, а сюди приходимо, пораємося в городі й ремонтуємо, - розповідає DW Тетяна. - Улітку сільська рада допомогла з вікнами. Приїздили також представники французької благодійної організації АСТЕD. Звернулися до неї, нам надали 26 тисяч гривень допомоги, ми доклали своїх коштів і так відновили дах".

Як розповіла Тетяна Летяга, у середині жовтня селянам надавала допомогу благодійна нідерландська організації ZOA. Вона виплачує постраждалим кошти на відновлення стін, системи опалення, даху.

"Ми раніше за свої кошти купили твердопаливний котел. Подали ZOA касові чеки на нього, і нам повернули кошти. Але ми зараз нічого не встигаємо. Я працюю медсестрою позмінно у Чернігові в одній з лікарень. Мій чоловік - у агрофірмі від ранку до ночі. Саме збирають сонях, тож він не має часу ставити котел. Може, ближче до зими поставимо, - переживає Тетяна,-  адже дали нам кошти з умовою,  що за три місяці котел має бути підключений. Ми угоду про це підписали".

Метрів за п’ятдесят від Летяг відновлює свій будинок Юлія Британ, викладачка Чернігівського Інституту післядипломної педагогічної освіти. Коли горіла вулиця, вони з недужою матір’ю саме були у своєму будинку.

"Така була сильна вибухова хвиля, що чавунні радіатори порозсипалися на шматки. Газовий котел і груба на дровах - усе було зруйноване вщент. Були порушені крокви, підлога, від високої температури зірвало дах з металочерепиці. Осколки снарядів та мін пробили діри у стінах", - пригадує Юлія.

Двічі приїздив архітектор з Киїнської ОТГ, зафіксував, що будинок непридатний до проживання. Але загальної суми шкоди не визначили, комісія так і не приїхала, розповідає Британ. Допомога їхній родині прийшла від Киїнської ОТГ, міжнародних  благодійних організацій International Medical Corps, World Kitchen, International Relief and Development, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і вже згаданої ZOA.

Важливо - чіткий звіт за благодійну допомогу

"ZOA привезла експертів-будівельників, ті визначили, що наш будинок необхідно відновити, бо ніде жити. Склали кошторис, - розповідає Юлія. - Ми уклали тристоронню угоду між ZOA, головою ОТГ та мною, що виділять кошти на відновлення. Гроші приходили траншами, залежно від виконаної роботи. Наприклад, ми поміняли вікна, я відіслала сфотографовані рахунки. Видно, що я витратила гроші за призначенням. Потім прийшли гроші на систему опалення і дах".

На думку Юлії Британ, є дві головні проблеми: як поєднувати роботу з відновленням житла і де брати кошти. "Все ж подорожчало. Торік лист гіпсокартону коштував 130 гривень, то сьогодні майже 400 гривень, а нам потрібно 65 листів. Тож якби не допомога від громади і міжнародна допомога - було б неймовірно важко", - розповідає викладачка.

Згоріло все до тла

Але не складається з відновленням будинку тим, у кого майно знищене цілком. Така доля спіткала родину Ніни Радченко. Вони з чоловіком пенсіонери. Мали хату в Шестовиці якраз навпроти Летяг. Як розповідає Ніна, будинок будували п’ятнадцять років саме для життя на пенсії. 7 березня все обійстя з майстернею, гаражем було знищене вщент.

"Зі свого боку ми ще в травні оформили всі документи, написали заяви. Приїздили з поліції, прокуратури описувати збитки. Визначили, що у нас стовідсоткове знищення майна на 3,5 мільйони гривень. Селищна рада обіцяла нам модульний будиночок до зими. Але якщо улітку ще щось обіцяли, то сьогодні це питання не вирішується. Кажуть, нема фінансування на ці будинки. Ми з чоловіком працювали все життя, а зараз на старість стали ледь не жебраки", - журиться Ніна.

Але вони не впадають у відчай, Ніна знайшла бажану роботу продавця у Чернігові. Її чоловік електромеханік у Шестовиці. Зимуватимуть Радченки в одній хаті з Летягами.

Не рухається питання житла і в Алли Кирильченко із села Зарічного, що на західній околиці Чернігова. Зарічне двічі горіло від обстрілів російської армії.

"Ось це все була хата, - обводить рукою Алла своє сплюндроване подвір’я. - Там батько мого чоловіка згорів 4 березня, коли кинули запальні бомби. Ми з дітьми того дня з’їхали звідси. А його залишили, планували оформити у будинок престарілих. Він у нас був лежачим", - плаче Алла.

Гараж як тимчасове житло на зиму

За оцінкою управління архітектури та містобудування Чернігівської міськради майно Кирильченків зазнало стовідсоткового знищення. Представники військово-цивільної адміністрації області запевнили родину, що цього достатньо, аби отримати нове житло.

"У нашій сім’ї вісім осіб. Я телефонувала минулого тижня у відділ квартирного обліку в Чернігів. Кажуть, що ми треті в списку на модульний будиночок. Але коли він буде? - Нічого не знають. Я їм кажу: зима ж іде, куди нам звертатися? Зараз дочка молодша народила другу дитину. Вони тимчасово живуть у Чернігові на квартирі. Ми теж у друзів поки що на квартирі, але не знаємо, як довго там ще зможемо жити. Оце хочемо гараж накрити, поставити там "буржуйку" й зимувати".

З відчаю, жінка написала фарбою на бетонному блоці при дорозі свої номери телефонів. Каже, люди, буває, відгукуються й допомагають їм, за що Алла безмежно вдячна.

Джерело: Українська служба DW