Як не нашкодити тим, хто вважається зниклим безвісти

У соцмережах часто розміщують пости про зниклих безвісти. Ці дописи просять поширювати, щоб збільшити шанси знайти їх. Але у Міністерстві оборони пояснюють, чому не можна оприлюднювати таку інформацію.

Невідома доля 7 тис. осіб

За даними уповноваженого з питань зниклих безвісти Олега Котенка, зниклими безвісти зараз у нас вважаються близько семи тисяч осіб. Важко навіть уявити, що відчувають їхні рідні.

"На жаль, війна - це людські втрати. У ворога вони в рази більші, утім, і в нас є вбиті й такі, що зникли безвісти. Це, звичайно, бентежить родичів, близьких і знайомих безвісти зниклих", - сказала в ефірі телемарафону "Єдині новини"заступник Міністра оборони України Ганна Маляр.

І рідні зниклих часто виставляють пости про них, з їхніми фото, просять допомогти, поширивши допис у соцмережі. Такі пости переважно супроводжуються підписами, на кшталт: "Ця особа перебуває в полоні, подивіться, може хто знає чи шукає цю людину" або "помоліться за повернення" та містять персональні дані військового. Але поширення в соціальних мережах інформації про позивні українських бійців, військові частини і місця їх дислокації, про обставини потрапляння військовослужбовців в полон тощо несе загрозу не тільки самим полоненим, але й їхнім бойовим побратимам. Може зашкодити полоненому і додаткову інформація про нього: значущість його особи для суспільства, його політичні погляди, місце служби чи попередня робота, а також - відомості про склад сім’ї, про його рідних і близьких. Це спонукає ворога прискіпливіше ставитися саме до цієї конкретної особи, в результаті чого вимоги до її обміну стають завищеними.

"Ворог цю інформацію використовує. Коли ви в соціальних мережах розміщаєте фотографію близької людини, зниклої безвісти, у військовій формі й із персональними даними: позивний, частина, де служив, ви можете викрити цю людину, якщо вона переховується на тимчасово окупованих територіях у цивільному й шукає можливість  повернутися на підконтрольну територію. А може така людина перебувати в полоні як, наприклад, цивільна. А ви виказуєте дані, що це саме військовослужбовець", - пояснює заступник міністра. 

Крім того, оприлюднення інформації й привернення уваги до конкретної людини, про яку ведуться переговори щодо обміну, може ускладнити цей процес або взагалі загальмувати його.

Коли ж тривалий час немає звістки від рідної людини, котра захищає нашу Батьківщину, заступник міністра оборони порадила звертатися до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими за телефонами: +38 095-412-74-24; +38 044-425-12-09.

Там можна заявити про зникнення близької людини й надати всі її персональні дані, отримати необхідні консультації та допомогу.

За словами Г. Маляр, цей штаб працює досить ефективно: з початку повномасштабного вторгнення російської армії відбулося вже 29 обмінів і додому повернулися понад тисяча осіб, які були в полоні.

Уникнути ризиків

У свою чергу,робоча група Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими розробила низку рекомендацій для родичів наших захисників, які перебувають у полоні, зниклих безвісти за особливих обставин та звільнених з полону - для того, щоб уникнути можливих ризиків.

Отже, родичам тих, хто тимчасово перебуває у полоні, варто уникати:

- передачі до ЗМІ персональних даних та персональної інформації захисників (наприклад, полонений повідомив, що він парамедик чи водій, а його звільнений побратим в інтерв’ю подає іншу інформацію);

- свідомої чи несвідомої участі у психологічних операціях ворога (приміром, дзвінки з в’язниць родичам полонених: "Ваш у нас, почему не забираете? Делайте что-то, протестуйте");

- надмірної медійності полонених, які до потрапляння в полон не були публічними і широко відомими. Це може ускладнити процес їхнього повернення.

Як їм бажано діяти:

- звертатися до міжнародних організацій (ПАРЄ, ОБСЄ, Генасамблеї ООН, Комісії ООН з прав людини, урядів держав) з вимогами тиснути на Росію щодо виконання Женевської конвенції;

- звертатися до Міжнародного Комітету Червоного Хреста, Робочої групи ООН з питань насильницьких та недобровільних зникнень;

- підтримувати регулярний контакт з Координаційним штабом;

- повідомляти нову інформацію про полонених в Національне інформаційне бюро (НІБ) та в матеріали кримінального провадження - через слідчого;

- у випадку, коли хтось намагається особисто чи через онлайн-інструменти (спеціальні форми, чат-боти тощо), розташовані на неофіційних ресурсах, дізнаватися будь-яку інформацію про військовослужбовців (номер частини, місце розташування, персональні дані тощо) або ж вимагати гроші чи інші цінності як платню за нібито повернення, обмін, включення до списків на обмін тощо - негайно повідомляти Координаційний штаб та правоохоронні органи.

Звільненим з полону захисникам та захисницям варто уникати:

- повідомлень на кшталт "він швидко відновиться і повернеться на фронт". Це може негативно вплинути на подальші процеси переговорів;

- не розкривати у ЗМІ персональні дані та інформацію про побратимів та посестер, які ще перебувають у полоні;

- уникати надмірної конкретики під час публічних висловлювань про порушення прав (тортури, умови утримання), використовувати загальні наративи про подібні випадки. Через детальну публічно поширену інформацію можуть постраждати ті, хто ще залишаються в полоні ворога. Також ворог може оцінювати ефективність впливу тортур, базуючись на спогадах звільнених з полону;

- не поширювати фото- чи відеоматеріали, на яких зображені побратими та посестри, які ще не звільнені. З них ворог може отримати додаткову інформацію про те, чим займався полонений чи полонена.

Як їм бажано діяти:

- у розмовах зі ЗМІ наголошувати на необхідності дотримання Росією норм Женевських конвенцій;

- підтримувати родичів тих, хто залишився в полоні, над їхнім звільненням Україна працює постійно;

- допомагати родичам полонених напряму подавати дані в НІБ;

- усвідомлювати, що кожне сказане слово може вплинути на умови перебування тих, хто залишився в полоні (у тому числі і в "правовому"полі РФ може бути змінена класифікація дій оборонців).

Галина Гірак