Війна Росії проти України: мир тільки в обмін на територію?
Смерть і руйнування в Україні не припиняються, і кінця цьому не видно. Ні Москва, ні Київ не мають наміру зараз вести переговори. Але тиск на Заході щодо досягнення домовленостей зростає.
Війна Росії проти України зайшла в глухий кут. З одного боку, українська армія відвоювала, завдяки також західній зброї, значні території, окуповані Росією. З іншого, - президент Росії Володимир Путін, вочевидь, не зупиняється ні перед чим: він навмисно руйнує цивільну інфраструктуру та житлові райони в Україні і погрожує застосувати ядерну зброю.
Особливо зараз, перед настанням зими, постає питання: як довго триватиме війна? Як її можна було б завершити і яким чином?
Військове рішення
Грубо кажучи, є два табори щодо аргументації. Одному йдеться лише про військове вирішення - Україна повинна вигнати російську армію з усіх територій, які вона завоювала до цього часу, включно з Кримом. І тільки після цього можуть бути переговори з Росією. Зовсім не дивно, що таку позицію має насамперед сама українська влада. Боротьба має тривати "без жодних поступок і компромісів", як сказав український президент Володимир Зеленський на День Незалежності наприкінці серпня.
Така думка також переважає в країнах на західному кордоні з Росією або поблизу нього, які відчувають загрозу з боку Москви - наприклад, в країнах Балтії або у Польщі. Згідно з цією точкою зору, будь-яка поступка у бік Росії буде розцінена Москвою як слабкість та заохочення до подальших вторгнень.
Аналогічну позицію займає й генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. В інтерв'ю Deutsche Welle в середині жовтня він заявив, що Україна повинна "перемогти" у війні. При цьому він не уточнив, що саме мається на увазі під "перемогою". Однак, для цього країни-члени НАТО повинні "надавати стільки підтримки, скільки необхідно, і так довго, як це буде потрібно". Поступки з боку України він непрямо відхилив: "Ми не повинні забувати: якщо Росія президента Путіна припинить воювати, буде мир. Якщо Україна перестане воювати, вона перестане існувати як незалежна держава".
У Німеччині однією з тих, хто наполягає на поверненні усіх захоплених Росією українських територій, є міністр закордонних справ Анналена Бербок від Зелених. Будь-яка "готовність до компромісів" - це "наївна позиція", яка вже зазнала краху з анексією Росією Криму, заявила вона на Берлінському форумі з питань зовнішньої політики наприкінці жовтня.
Серед опозиціонерів мету України щодо "звільнення всіх окупованих територій, включаючи Крим", поділяє серед іншого експерт з питань зовнішньої політики Християнсько-демократичного союзу (ХДС), колишній полковник німецької армії Родеріх Кізеветтер. Чи буде це досягнуто, залежить "по суті, від обсягу, безперервності й швидкості військової підтримки" з боку Заходу, "від нашої поведінки", заявив він Deutsche Welle.
"Табуйовані" територіальні поступки
Однак саме це неможливо, вважають в іншому таборі. Згідно з їхніми аргументами, Росія не може бути переможена в Україні у військовому плані і у разі необхідності вона досі має ядерну карту в рукаві.
Політолог Йоганнес Варвік з Університету Галле говорить про "максимальні цілі" для "повного звільнення України", однак у розмові з DW називає їх "нереалістичними", "оскільки вони означали б або війну на виснаження, що триватиме роками і матиме багато жертв, або врешті-решт призведе до ядерної ескалації".
Західні голоси, які закликають Україну до компромісу, зараз звучать рідко, особливо після успішних наступальних дій українських військових наприкінці літа. Можливо, тут відіграє роль побоювання підриву песимістичними заявами бойового духу українців, з одного боку, та готовності йти на жертви в західних суспільствах, з іншого.
Але дехто все одно їх виголосив. У травні колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер порадив Україні піти на територіальні поступки заради миру з Росією, але в липні переглянув свою думку, виключивши саме цей варіант. У Німеччині, наприклад, філософ Ріхард Давид Прехт на початку війни вимагав територіальних поступок, але останнім часом говорить передусім про відмову України від вступу до НАТО. Він та ціла низка інших видатних діячів, у тому числі письменниця Юлі Зег та генерал у відставці Еріх Вад, закликали у липні до "узгодженого поштовху" до мирних переговорів. З політичного боку, на мирних переговорах наполягають переважно правопопулістська "Альтернатива для Німеччини" та Ліва партія, але також прем'єр-міністр Саксонії від ХДС Міхаель Кречмер, котрий, однак, є швидше самотнім голосом у своїй партії.
Йоганнес Варвік нарікає: "Територіальні зміни в західній політиці на даний час значною мірою табуйовані і сприймаються як капітуляція перед російською агресією. Але вони будуть - якщо не сподіватися на поки що дуже туманний варіант зміни режиму в Москві - єдиним мислимим виходом з цієї ситуації".
Кізеветтер, своєю чергою, вважає, що передчасні мирні переговори з поступками Росії були б "макулатурою і означали б перемогу Росії".
Німецьких бойових танків досі немає
Німецький уряд у Берліні офіційно залишає за Україною право вирішувати, чи хоче вона вести переговори з Росією і коли, а також чи готовий Київ іти на поступки Москві. Тиск на Україну Берлін не чинить.
Однак коаліція СДПН, Зелених та ВДП не зовсім єдина у своїй українській політиці. Зелені, котрі починали як партія пацифістів, тепер заявили про себе в уряді як найбільші прихильники розширення поставок Києву німецької зброї. Про те, що канцлер Олаф Шольц вважає інакше, свідчить той факт, що він досі відмовляється постачати Україні німецькі бойові танки та бойові машини піхоти, на яких наполягає Київ.
Таку стриманість християнський демократ Родеріх Кізеветтер вважає помилкою. Це "гірко як для України, так і для нашої репутації в ЄС і НАТО".
Проти постачання німецьких танків Україні виступає і Йоганнес Варвік: "Німеччині слід дотримуватися своєї позиції та бути у цьому питанні стриманою. Мені здається, що зараз переважає ідеалізований образ військових рішень".
Експерт з питань Східної Європи Лідія Вакс з берлінського Фонду науки і політики вважає, що зацикленість на окремих видах озброєнь є хибною: "Путін навряд чи піде на ескалацію через поставку конкретної системи озброєнь, а швидше через загальну військову ситуацію в Україні та її наслідки для стабільності його власного режиму".
Тиск на переговори в Німеччині зростає
Президент України Зеленський хоче у будь-якому разі продовжувати боротьбу "до кінця" і сподівається на подальшу підтримку з-за кордону. Але наскільки сильною буде ця підтримка і як довго вона триватиме - це також питання настроїв у західних суспільствах. Вони потерпають від нестачі енергії та інфляції, частково як прямого наслідку війни; багато міст також не можуть прийняти українських біженців.
У Німеччині підтримка санкцій проти Росії та поставок зброї в Україну зменшується хоч і дуже повільно (про що також свідчать останні опитування ARD Deutschlandtrend від початку листопада), але одна річ з літа змінилася кардинально: 55 відсотків респондентів тепер вважають, що дипломатичні зусилля для припинення війни "не ідуть достатньо далеко" - зростання на 14 відсоткових пунктів порівняно з червнем. Ще у жовтні 26 відсотків опитаних заявляли, що Німеччина повинна активізувати свої зусилля для пошуку дипломатичного вирішення конфлікту. Ще третина (34 відсотки) відповіли "скоріше, так" - навіть якщо це може означати, що Україні доведеться йти на компроміси з Росією.
Зростає тиск і в США, звідки надходить найбільша частина західної підтримки Україні. І цей тиск збільшиться особливо в разі перемоги республіканців на проміжних виборах. Кевін Маккарті, лідер республіканської фракції в Палаті представників, пояснює: "Я думаю, що люди не хочуть опинитися в рецесії й при цьому надати Україні порожній чек". Водночас 30 конгресменів-демократів направили листа президенту Джо Байдену із закликом розпочати прямі переговори США з Росією для якнайшвидшого завершення війни - втім, потім відкликали його.
Кізеветтер: Переговори тільки з позиції сили
Родеріх Кізеветтер вважає, що мирні переговори будуть розумними лише тоді, "коли Україна буде сильною у військовому плані. До цього ще далеко". Терміни та можливі поступки має визначити сама Україна. Сам він не бачить для Києва підстав для територіальних поступок чи відмови від членства в НАТО. В іншому випадку Росія ще й буде "винагороджена" за своє вторгнення.
Лідія Вакс бачить Захід у "складному балансуванні", особливо з огляду на ядерні погрози Москви: "З одного боку, відступ Заходу через спроби ядерного шантажу Москви не лише спричинить величезні гуманітарні наслідки, але й масово дестабілізує Європу. З іншого боку, швидка принизлива поразка Путіна може призвести до зростання ризиків ядерної ескалації".
Погляд у майбутнє
Наразі жодна зі сторін не готова до переговорів: Україна сподівається на подальші повернення своїх територій, Росія робить ставку на тактику виснаження. Тим не менш, люди, зокрема в Німеччині, замислюються над тим, як все може продовжуватися далі.
Для політика опозиційної ХДС Родеріха Кізеветтера на карту поставлено багато, особливо для Німеччини: "Ми повинні бути готові заплатити ціну за нашу соціальну систему, за демократію і свободу. (...) Ми зробимо правильно, якщо підтримуватимемо Україну всіма силами набагато краще, ніж раніше, інакше за кілька років війна прийде до нас!"
Політолог Йоганнес Варвік рекомендує політикам наступне: "Будьте солідарні з Україною, але при цьому орієнтуйтеся не на військову перемогу над Росією, а на баланс інтересів". На його думку, це включає можливість "нейтрального статусу для України, який є прийнятним для Росії і водночас містить гарантії безпеки для України". Також відбудуться "територіальні зміни в Україні, які ми не повинні визнавати згідно з міжнародним правом, але які ми повинні прийняти на даний момент як modus vivendi". І, нарешті, санкції "слід розглядати як елемент загальної структури, що означає, що вони також повинні мати можливість бути знову скасовані й дозволити Росії повернутися до ведення бізнесу із Заходом".
Його колега Лідія Вакс вважає, що цілком можливо, "що ми можемо скотитися до тривалої війни. Це не лише призведе до зростання кількості жертв, але й перетворить Росію на ще більш нестабільного і небезпечного сусіда та ще більше дестабілізує європейський континент у безпековому та економічному плані". Її висновок: "Тому Захід зараз повинен підтримати Україну настільки суттєво, щоб Москва зрозуміла, що чекати на виснаження Заходу безглуздо".
Джерело: Українська служба DW