Безвихідь диктатора. У Путіна закінчуються варіанти дій в Україні
Корреспондент.net,
11 листопада 2022, 18:34
💬
0
👁
11622
Незважаючи на те, що труднощі Путіна всередині країни та за кордоном наростають, поки що немає жодних ознак того, що він готовий здатися і вимагати миру.
Володимир Путін розповідав, що розв'язана ним війна в Україні йде за планом, а тимчасово зайняті території – це вже назавжди частина Росії. Тепер поки що армія Путіна біжить із Херсона, сам він мовчить і відмовляється від візиту на саміт G20 в Індонезії. У російського диктатора закінчуються варіанти дій щодо України, пише Bloomberg.
Асоціації з поразками
Журналісти звернули увагу на те, що Путін не був присутній, коли його Шойгу та Суровікін оголосили про виведення військ із Херсона. Це пов'язано з тим, що "Кремль не горить бажанням асоціювати диктатора з поразками, що суперечать його заяві про приєднання Херсона та трьох інших українських територій назавжди".
Також ризик того, що на саміті G20 Путін зіткнеться з жорсткою критикою за своє вторгнення в Україну, “переважує будь-яку потенційну вигоду від участі”.
Bloomberg повідомляє, що Путін не може розраховувати на підтримку з боку китайського лідера Сі Цзіньпіна або прем'єр-міністра Індії Нарендри Моді.
"Обидва подали сигнали невдоволення минулого тижня: Сі застеріг від будь-якого застосування ядерної зброї, а міністр закордонних справ Індії ясно дав зрозуміти в Москві, що країни, які розвиваються, відчувають "дуже гострий біль" через те, що конфлікт розпалює продовольчу та енергетичну нестабільність", - сказано в матеріалі.
Bloomberg пише, що незважаючи на те, що труднощі Путіна всередині країни та за кордоном наростають, поки немає жодних ознак того, що він готовий здатися і вимагати миру.
”Його простір для маневру все одно звужується”, — йдеться у статті.
Заклик вбити
Один з головних ідеологів “російського світу” Олександр Дугін після відходу російських військ з Херсона написав пост фактично із закликом до вбивства Путіна.
Він поклав на російську владу відповідальність за те, що "здано російське місто, столиця однієї з областей Росії (Херсон)".
Дугін вибухнув серією багатозначних риторичних питань щодо ролі влади в РФ та її можливої розплати за прорахунки, написавши буквально таке: "Влада. Вона відповідає за це (відступ із Херсона). У чому сенс самодержавства, а саме в нас воно? Ми даємо правителю абсолютну повноту влади, а він усіх нас — народ, державу, людей — у критичний момент рятує. Якщо для цього він оточує себе нечистю або плює на соціальну справедливість, це неприємно, але лише врятував би. А як не рятує? Тоді - на нього чекає доля "царя дощів" (дивися Фрезера). Самодержавство має і зворотний бік. Повнота влади за успіху, а й повнота відповідальності за провал. А як ви хотіли?"
Джеймс Фрезер – британський релігієзнавець, антрополог, етнолог, культуролог, фольклорист та історик релігії. У своїй книзі Золота гілка він описує африканський культ Царя дощів — жерця, нібито здатного викликати дощ: “Народ приносить йому данину одягом і плодами й обробляє його велике поле. Він цар царів, і посада його переходить у спадок до його брата чи сина сестри. Вважається, що заклинанням він викликає дощ і проганяє сарану. Якщо він не виправдовує очікувань народу і в країні настає тривала посуха, його до смерті забивають камінням; причому перший камінь має кинути у нього найближчий родич”.
Відступ путінізму
Російський історик Андрій Зубков називає відступ росіян з Херсона відступом путінізму.
“Залишається чекати політичних змін у самій Росії найближчим часом. Розвал фронту та смута в тилу. Вже це проходили у 1917-му, 105 років тому. Але тоді становище Росії у світі було набагато краще — сильні союзники, справді потужна армія. Але довіра народу до влади зникла – і все покотилося… Нині немає союзників окрім Ірану та Північної Кореї, немає жодної потужної армії. Все тільки наче. З наче можна блефувати, але не можна перемагати, у чому й переконався весь світ. Питання в тому, що впаде зараз — путінізм чи Росія. Дуже хотілося б, щоб все обмежилося путінізмом, але майбутнє непередбачуване, а наші бажання мало чого варті”, – зазначає історик.