Крадії дітей. Як Росія втілює план геноциду українського народу

Станом на початок листопада встановлено, що Російська Федерація примусово депортувала з окупованих територій мінімум 11 тисяч українських дітей . Їх вивозять у Росію начебто на оздоровлення та під іншими приводами.

Масовий характер злочину

Вивезення українських дітей окупантами під приводом "оздоровлення" чи з інших надуманих причин поширено на захоплених ворогом територіях – там, де люди, виснажені війною, страждають від інформаційного вакууму. Загалом, росіяни депортували з окупованих територій 11 тисяч українських дітей - про це у вечірньому зверненні 14 листопада заявив президент Володимир Зеленський.

Глава держави також зазначив, що для припинення крадіжок українських дітей росіянами відбулося засідання Координаційної ради України з питань захисту та безпеки дітей - під головуванням генсека ООН Антоніу Гутерріша та керівника Офісу президента Андрія Єрмака.

"Обговорили, як зупинити депортацію українських дітей до Росії та повернути додому всіх, кого було вивезено. Як мінімум, це майже 11 тисяч дітей - ми їх знаємо поіменно. Але це тільки ті, про кого ми знаємо. А насправді вивезених більше", - зазначив президент.

У засіданні також взяли участь посли провідних держав, яких Україна закликала допомогти у реалізації цього завдання.

"Щоб повернути всіх депортованих, нам справді потрібна міць усього світу", - підкреслив В. Зеленський.

Найвразливіша для примусової депортації категорія - це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. За офіційною інформацією, зокрема, станом на 14 вересня майже 100 000 дітей через війну виписали з інтернатних закладів (загалом в Україні їх було понад 700). За допомогою дитячого агентства ООН ЮНІСЕФ все ще намагаються знайти приблизно 26 000 з них. Значна частина дітей, які підпадають під усиновлення, були евакуйовані за кордон. На обліку з усиновлення перебуває 16 тисяч сиріт. Із них евакуйовано приблизно шість тисяч, тільки 1,5 тисячі - у межах України. А усиновлення можливе лише для тих дітей, що перебувають у країні.

Та точної кількості вкрадених росіянами дітей в Україні, схоже, не знає ніхто. Проте масштаби трагедії все ж можна уявити: 9 листопада російські військові блогери почали поширювати багатосерійний документальний серіал про кількох українських дітей із Донбасу, усиновлених у російські сім'ї. У ньому стверджується, що лише у 2022 році російська влада "евакуювала" з України понад 150 тисяч дітей.

"Благодіяння", скоєні з особливим цинізмом

При цьому, як зазначає Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, 14 листопада російський диктатор Путін надав почесне звання мати-героїня дружині очільника Чечні Рамзана Кадирова. В указі Путіна йдеться про те, що це звання їй присвоїли "за великі заслуги у зміцненні інституту сім’ї та вихованні дітей".

За невипадковим збігом, того ж дня відзначався Всесвітній день сиріт. Саме цей статус принесла тисячам українських дітей агресивна війна, розв’язана РФ проти України: за інформацією Національної соціальної сервісної служби України, станом на кінець жовтня без батьківського піклування залишилося понад 4,5 тисячі дітей. Лише близько тисячі з них втратили батьків через бойові дії, решта залишилися без батьківського піклування з інших причин.

Тож, цинізму росіянам не займати. Згадаємо, одним з найбільш цинічних законів путінської Росії є так званий "закон Діми Яковлєва" (так звали 21-місячного хлопчика, який помер у США у прийомній родині) або "закон негідників", котрим забороняється всиновлення російських дітей іноземцями. Це було помстою з боку РФ на "закон Магнітського", прийнятий Конгресом Сполучених Штатів після загибелі закатованого у СІЗО юриста Сергія Магнітського: документ містить перелік російських чиновників, причетних до шахрайств, переслідувань та порушень прав людини.

Проте у травні 2022 року, на третій місяць війни, російський диктатор підписав ще цинічніший указ - про спрощений прийом у громадянство Росії українських дітей-сиріт або тих, хто залишився без батьківського піклування. Зокрема, на тимчасово окупованих територіях.

А 26 жовтня стало відомо про ще один дійсно обурливий факт: уповноважена при президентові Росії з прав дитини Марія Львова-Бєлова насмілилася "всиновити" дитину, вивезену (тобто, викрадену) з окупованого Росією українського Маріуполя. До того ж, вказана російська чиновниця сприяла й незаконному всиновленню ще 350 дітей-сиріт з окупованого Донбасу.

За словами директора з адвокації Центру прав людини Zmina Олени Луньової, у майбутньому дії окупантів, пов’язані з примусовим переміщенням українських дітей, можуть бути кваліфіковані однозначно - як геноцид українського народу.

"Це є складовою частиною геноциду. Дітей там русифікують, їх можуть влаштовувати у прийомні родини, змінювати, відповідно до російського законодавства, все: ім’я, прізвище, по батькові, дату народження тощо. Тобто, можуть робити все, що може унеможливити надалі пошук таких дітей", - попередила фахівець.

Крім того, як зазначили експерти американського Інституту вивчення війни (ISW) у звіті за 16 листопада, голова Чечні Рамзан Кадиров заявив, що співпрацює з Уповноваженим РФ з прав дитини Марією Львовою-Бєловою щодо залучення "важких підлітків" з окупованих Донецької та Луганської областей для проведення "профілактичної роботи" та "військово-патріотичного" виховання". Навіть страшно уявити, чого навчатиме наших дітей такий тандем.

Тому експерти ISW небезпідставно вважають, що програми примусового усиновлення та депортації дітей під виглядом відпочинку та реабілітації, ймовірно, складають основу масової російської кампанії з депопуляції України.

"Програми примусового усиновлення та депортації дітей під виглядом відпусток і програм реабілітації, ймовірно, складають основу масової російської кампанії з депопуляції... і є ширшими зусиллями з етнічної чистки", - констатували у ISW.

Якщо дитину було депортовано, у Національному інформаційному бюро (НІБ) радять діяти наступним чином: по-перше, треба зібрати та повідомити дані про дитину та обставини подій: ПІБ, дату народження, місце проживання; звідки дитина була примусово переміщена та за яких обставин; була вона з батьками чи у супроводі інших осіб; останнє відоме місце її знаходження або поточне місце перебування; особливі прикмети дитини; контакти батьків або родичів дитини, а також особи, яка повідомила про депортацію.

Треба записати всю зібрану інформацію відразу після її отримання, аби зберегти хронологію подій. Якщо є фото дитини, фото- або відеопідтвердження депортації - потрібно невідкладно повідомити про це НІБ на електронну пошту: nib.uncp.info@gmail.com або заповнивши відповідну форму на сайті. У випадку, коли на зв'язок вийшли особи, які супроводжують дитину (батьки, родичі) - потрібно порадити їм звертатись до дипломатичних установ країн-партнерів або України (у разі їх роботи на території країни перебування), міжнародних місій (таких, як Міжнародна організація з міграції (МОМ), Управління ООН з координації гуманітарних справ (OCHA), ЮНІСЕФ, Міжнародний Комітет Червоного Хреста, УВКБ ООН (Агентство ООН у справах біженців).

Ірина Носальська