Що зміниться у міграційній політиці ЄС в 2023 році
У ЄС тривають дискусії щодо того, як має виглядати солідарна міграційна політика. Потік біженців від війни РФ проти України посилив актуальність теми. Поки два табори відстоюють протилежні підходи. Чия думка переважить?
Війна Росії проти України спричинила великий потік біженців у західному напрямку. За даними агентства ООН у справах біженців, близько 4,8 мільйона біженців (станом на 6 грудня 2022 року) були зареєстровані у статусі шукачів тимчасового притулку. Основна кількість таких подань - у Польщі, а також у Німеччині, країнах Балтії, Румунії і Словаччині. Залежно від розвитку воєнних дій наступного року ця кількість може навіть зрости.
"Ми маємо найбільшу кризу біженців з часів Другої світової війни", - заявила в середині грудня у Брюсселі комісарка ЄС із внутрішніх справ Ілва Йоханссон. "Ми й надалі підтримуватимемо людей і разом подолаємо цю кризу", - запевнила вона. Однак деякі країни ЄС вже скаржаться на те, що вони на межі можливостей. У Німеччині федеральний уряд і влада на місцях побоюються більших труднощів з розміщенням біженців. У 2023 році у Ілви Йоханссон буде багато роботи заради збереження єдності держав-членів ЄС, адже сьогодні відсутні критерії розподілу біженців, а вони самі, маючи відповідний статус, можуть вільно пересуватися країнами ЄС.
Невирішені проблеми на півдні континенту
Зайнятість біженцями з України дещо відсунула на другий план ситуацію зі зростаючим міграційним потоком на південному сході ЄС. За останній рік різко зросла кількість шукачів притулку зі Сирії, Афганістану, Пакистану та Єгипту, а також кількість нелегальних перетинів кордону. Європейське агентство з охорони кордонів ЄС Frontex станом на жовтень зареєструвало близько 280 тисяч нелегальних перетинів. Це на 77 відсотків більше, ніж у 2021 році і також це найбільша кількість з часу піку так званої "кризи біженців" у 2015 і 2016 роках.
У своїй аналітиці ризиків до 2032 року Frontex очікує, що міграційний тиск на Європу продовжить зростати. "Актуальні міграційні кризи та кризи біженців на південних і східних кордонах ЄС вказують на те, що ЄС, дуже ймовірно, переживатиме ще більше таких подій. Поєднання складної геополітики, турбулентності у галузі безпеки та тенденцій у більш конфліктному багатополярному світі вестимуть до потрясінь, які докорінно змінять багато регіонів і країн", - йдеться в аналізі Frontex.
Оскільки міграційні рухи становлять серйозну загрозу безпеці зовнішніх кордонів Європи, для посилення охорони зовнішніх рубежів Frontex рекомендує вжити комплексні заходи.
У "Європейській фортеці" діють розмиті правила
Міністри внутрішніх справ країн Європейського Союзу серйозно сприймають попередження Frontex. На останній цього року зустрічі в Брюсселі вони пообіцяли, що в 2023 році знову активізують зусилля, які досі не принесли бажаних результатів. У першій половині 2023 року Швеція, яка головує в Раді ЄС, має продовжити реформу системи надання притулку та управління кордонами, щодо яких роками міністрам не вдавалося дійти згоди.
Основна суперечка розгортається між державами, які хочуть ще більше обмежити доступ для мігрантів, і тими, які все ще готові їх приймати. Ймовірно, у 2023 році кожен табір залишиться при своєму. При тому, прихильники прийому біженців вимагають солідарності та поступок від прихильників моделі неприступної "Європейської фортеці".
Тож так звані "країни першого в’їзду", такі як Греція, Італія, Іспанія, Угорщина та Хорватія, дозволяють мігрантам і потенційним шукачам притулку рухатися далі на північ. Водночас Австрія та Німеччина скаржаться, що десятки тисяч осіб подають у них заяви на надання притулку, які насправді мали б бути подані до органів "країн першого в’їзду".
Нова система солідарності?
Дублінські правила, за якими відповідальність лягає на "країну першого в'їзду", на ділі не працюють. Єврокомісія представила різні пропозиції щодо реформи. З десяти напрацьованих законопроєктів серйозно обговорюють лише три. За словами Ільви Йоханссон, наступного року таки мають бути ухвалені нові закони з новими підходами щодо відповідальності та солідарності у міграційній політиці ЄС та політиці надання притулку.
Добровільна система розподілу шукачів притулку з "країн першого в'їзду" серед всіх країн ЄС знову зазнала невдачі, адже Франція не може домовитися з цього приводу з новим крайньоправим урядом Італії. Уряд у Римі прагне взагалі не пускати будь-яких мігрантів на берег і організувати своєрідну морську блокаду Лівії та Тунісу в південному Середземному морі. Однак багато інших країн ЄС вважають це нереальним і навіть сумнівним з юридичної точки зору.
Біженців завертають
Юридично сумнівними вважають і поточний механізм дій, що склався на кордонах так званого балканського маршруту. Є дані, що на зовнішних кордонах ЄС в Угорщині, Хорватії, Греції та Болгарії часто спостерігається так зване "відтісняння" мігрантів, які вже досягли території ЄС, коли їх примусово завертають назад. За даними ЗМІ та організацій допомоги біженцям, у Frontex знають про цю практику, але дивляться на неї крізь пальці. Тому голова Frontex навесні пішов у відставку, а наступника досі не призначено.
Зараз більшість мігрантів і шукачів притулку прибувають "балканським маршрутом" через Грецію, Північну Македонію, Сербію, Боснію, Хорватію та Угорщину. Тому ЄС запропонував країнам Західних Балкан додаткову допомогу та рекомендації щодо захисту кордонів. Крім того, такі держави, як Сербія, повинні змінити свою візову політику, оскільки пакистанці можуть без візи в'їжджати до Сербії та пробувати далі потрапити до ЄС. Міністр внутрішніх справ Німеччини Ненсі Фезер так висловилася про стратегію на Балканах: "Існує загальна згода, що ми повинні посилити охорону зовнішніх кордонів і що такі серйозні проблеми можуть бути вирішеними лише спільними діями ЄС".
Розширення Шенгену загальмувало
Особливо критично проблему міграції розглядають в Австрії, яка, незважаючи на те, що межує з країнами ЄС, торік зареєструвала майже 100 тисяч прохань про надання притулку. Водночас Угорщина, де пролягає зовнішній кордон ЄС, розглянула лише 50 заявок про надання притулку. Тому міністр внутрішніх справ Австрії Ґергард Карнер запідозрив щось неладне. За словами Карнера, не може бути так, щоб шукачі притулку з півдня ЄС просто вирушали б на північ і подавали б прохання про притулок там, де їм зручно.
У результаті Австрія, Німеччина та інші країни мають проводити постійний прикордонний контроль, якого фактично більше не мало б бути в країнах Шенгенської зони. "Зараз ми маємо контроль на внутрішніх кордонах у багатьох місцях Європи - австрійсько-угорський кордон, німецько-австрійський, чесько-словацький. Це ще один доказ того, що система зараз багато де не функціонує", - критикує міністр Карнер. Тому Австрія блокує вступ до Шенгенської системи Румунії та Болгарії.
"Я вважаю, що розширювати систему, яка багато де не працює, неправильно", - додає Карнер. Проте Австрія одна у ЄС відстоює цю позицію. У 2023 році буде зроблена ще одна спроба модернізувати правила Шенгенської зони без систематичного прикордонного контролю. Метою є скасування тимчасового прикордонного контролю через міграційні рухи, а також інтеграція до спільного простору Болгарії та Румунії. Хорватія доєднається вже з 1 січня.
"Драматична ситуація"
Відтісняння, тобто відмова в процедурах надання притулку та тимчасовому допуску біженців, трапляються не лише на "балканському маршруті", а й у Польщі та Литві. Тамтешня влада стверджує, що мігрантів як засіб тиску на кордон постачає Білорусь. Спроби Польщі та інших країн використати цю "інструменталізацію" мігрантів як привід тимчасово призупинити право на притулок в ЄС зазнали невдачі. Принаймні поки що.
Австрійський дослідник міграційних процесів Ґеральд Кнаус різко критикує політику ЄС щодо біженців і надання притулку. Він називає ситуацію "драматичною", оскільки європейці підписали конвенції про права людини та надання притулку, але з 2021 не дотримуються їх, сказав Кнаус у грудні в ефірі австрійського телеканалу puls 24. Кнаус виступає за укладення додаткових міграційних угод із країнами походження мігрантів, щоб зменшити навантаження і упередити людей від нелегальної міграції, оскільки часто такі спроби приречені. Переговори з країнами походження, такими як Пакистан, Афганістан, Єгипет, Сирія та іншими, які досі просувалися надзвичайно важко, стануть ще одним складним завданням для ЄС у 2023 році.
Джерело: Українська служба DW