Катастрофа наближається: що врятує Україну від демографічної прірви

Вчені Академії наук прогнозують, що 2023 року відбудеться катастрофічне падіння народжуваності в Україні. І пропонують свій рецепт для того, щоб уникнути в перспективі демографічного провалля.

Втрати надто великі

В Україні щорічно, починаючи з 1994-го, кількість населення поступово скорочувалася, і нас уже давно не 52 мільйони. Демографи припускають, що нині чисельність українців - десь на рівні 34-35 мільйонів. Точніші цифри дізнаємося після війни, коли, нарешті, буде проведено перепис. Але вже наступного року через повномасштабне вторгнення росіян може статися катастрофічне зменшення населення. За словами академіка, директора Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України Елли Лібанової, втрати населення через війну та пов’язані з нею міграційні процеси - надто великі.

"Я мрію, щоб до 2030 року нас було 35 мільйонів. На жаль, цього може й не бути. Тому що війна триває, ми втрачаємо людей через надмірну смертність. Це не тільки загиблі, а й ті, хто вмирає через стреси, перевантаження, неякісне харчування, недостатність медичної допомоги", - сказала вона під час пресконференції "Повоєнне відродження України. Візія відділення економіки Національної академії наук України" в Укрінформі.

Академік також звертає увагу на те, що дається взнаки низький рівень народжуваності.

"Ми ще повною мірою цього не відчуваємо. Але 2023 рік буде роком катастрофічного падіння цього показника. Скажімо, для того, щоб мати просте відновлення поколінь, треба, аби одна жінка за своє життя (усереднено) народила 2,13 - 2,15 дитини. 2021 року ми мали показник 1,1. 2022 року - ще менше, але скорочення ще не буде катастрофічним за рахунок дітей, які народилися в першій половині року. Дай Боже, щоб 2023-го ми зупинилися на показнику 0,8", - наголосила вона.

Ще однією болісною проблемою, на думку науковця, є міграція. Але люди, котрі виїхали через війну за кордон, живі і є надія, що вони повернуться додому. Це залежатиме від тривалості бойових дій та від умов, що формуватимуться після війни.У Нацбанку вважають, що нині за кордоном перебувають 4,5 млн українців. За останніми даними, найбільше наших співгромадян прихистила Польща - близько 1,5 млн осіб, понад 1 млн - Німеччина, 450 тис. - Чехія.

"Чим довше люди перебуватимуть за кордоном, тим більше вони адаптуються й намагатимуться залишитися там назавжди. Крім того, що довше триватиме гаряча фаза війни, то сильніше буде зруйновано нашу інфраструктуру - як виробничу, так і соціальну, передовсім житлову. Якщо у людей зруйноване житло і якщо в них немає роботи, їм не буде куди і для чого повертатися", - пояснила Лібанова.

Трудову міграцію можна зупинити

Вчені Академії наук вважають, що зупинити міграційні процеси можна буде за допомогою плану Маршалла від міжнародних партнерів, який може зберегти трудові ресурси і стабілізувати ринок праці в Україні. За успішної реалізації цього плану будуть створюватися нові робочі місця. Важливо те, що створюватимуть їх переважно під контролем західних партнерів, які не дозволять платити за хорошу роботу невідповідно низьку зарплату.

"Це означає, що будуть робочі місця з нормальною оплатою праці і з перспективами. Тому люди принаймні не поїдуть звідси. Головне - не стільки думати про повернення жінок, які зараз перебувають за кордоном, скільки про запобігання виїзду туди чоловіків після припинення дії воєнного стану. Ризик цього шалений. Родини возз’єднаються. Питання - де", - вважає академік.

Важливою складовою формування майбутнього ринку праці й системи трудових відносин називають також і переїзд мільйонів наших співвітчизників на відносно безпечні території - переважно у західні області.

"А це проблема. Ці райони завжди були трудонадлишковими, там перманентно не вистачало робочих місць. Тепер туди приїхала шалена маса людей, котрим потрібна робота. 750 релокованих підприємств - це крапля в морі. До того ж, вони переїхали значною мірою зі своїм штатом. Принаймні основних працівників вони вивезли, і лише технічних, допоміжних беруть на місці. А люди, які довго залишаються без роботи, хоча й не помирають з голоду, втрачають звичку працювати", - зазначила директор Інституту демографії. І зауважила, що людину, яка не працює більше року, треба буде наново вчити відносин у колективі, поведінки та елементарних навичок суспільних комунікацій. І скільки триватиме війна, стільки й зберігатимуться відповідні ризики.

До слова, за даними порталу з працевлаштування grc.ua, через війну без роботи залишилися до 40% працездатного населення. Нині продовжують працювати і отримувати зарплату в повному обсязі лише 23% жителів країни. У той же час, за даними НБУ, джерело заробітків у зв’язку з повномасштабним вторгненням росіян втратили десь 5-6 млн українців.

Старіючий світ

ООН оголосила, що 15 листопада чисельність населення світу сягнула 8 мільярдів. І наголосила, що це важлива подія у розвитку людства, але далі збільшення кількості жителів планети сповільниться.Якщо людству знадобилося 12 років для того, щоб "вирости" з 7 до 8 мільярдів, то, за прогнозами вчених, до досягнення 9 мільярдів мине років 15. Темпи зростання світового населення сповільнюються. Річ у тім, що у багатьох країнах світу рівень народжуваності знижується, що пояснюють, зокрема, доступністю протизаплідних засобів, старінням населення, високим рівнем освіти та прогресом у захисті прав жінок і дітей. Важливим фактором є й те, що країни з високою народжуваністю мають найнижчі прибутки. Тому глобальний приріст населення з часом дедалі більше концентрується у найбідніших куточках світу - у країнах Африки, на південь від Сахари. І до 2050 року понад 50% прогнозованого приросту населення світу буде зосереджено лише у восьми країнах: Індії, Єгипті, Ефіопії, Демократичній Республіці Конго (ДРК), Нігерії, Пакистані, Філіппінах та Танзанії.

За розрахунками експертів ООН, Україна входить до топ-15 країн світу із найшвидшими темпами скорочення населення, і, що дуже погано, - найближчими десятиліттями воно відбуватиметься за рахунок працездатних громадян.

До слова, за даними Пенсійного фонду, сьогодні менше 13 млн. працюючих українців сплачують внески для забезпечення 11,1 млн. пенсіонерів. При цьому діюча у нас солідарна пенсійна система, що дісталася у спадок від СРСР, може ефективно реалізовуватися лише тоді, коли внески сплачують хоча б удвічі більше людей, ніж тих, хто отримує пенсії. Протягом 2021 року до Пенсійного фонду надійшло 350,3 млрд грн (+3,3% проти 2020 року) внесків працюючих, а з Держбюджету додали ще 143,1 млрд грн (+0,4%). Прогнозують, що у 2050 році до Пенсійного фонду сплачуватимуть внески 9,7 млн працюючих українців для виплати пенсій 11,7 млн. І це ще не найгірші пропорції, адже їх вираховували у довоєнний час. А війна внесе ще свої корективи.

Галина Гірак