Наступ на фронті. Хто та де його почне?
Корреспондент.net,
25 січня 2023, 21:44
💬
0
👁
7597
Фронт завмер в очікуванні початку нового етапу війни в Україні, коли обидві сторони намагатимуться провести великі загальновійськові операції проти добре підготовленого супротивника.
Війна в Україні увійшла до такої фази, коли обидві сторони готуються до вирішального наступу. Впевненість, з якою обговорюються майбутні наступи з боку Росії та України, вже настільки велика, що йдеться не про можливість таких операцій, а про час, коли вони почнуться, та про спрямування ударів. Вже навіть президент США Джо Байден відверто заявив, що Україна готується до наступу.
Ресурси
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний раніше заявив, що "може перемогти ворога", але для цього йому потрібно ще "300 танків, 600-700 БМП, 500 гаубиць". Чисельність ЗСУ менша, ніж російської армії. Перевага у Росії у особовому складі, а й у військовій техніці, особливо - в авіації, артилерії, бронетехніці.
З іншого боку, ЗСУ набагато краще оснащені засобами зв'язку, розвідки на тактичному та оперативному рівні, цілевказівкою, у них більше високоточної зброї, сучасних протитанкових комплексів, що у багатьох випадках дозволяє українцям на тактичному рівні ефективно протистояти російським частинам.
Українська армія використовує західні розвіддані, включаючи і супутники, яких на Заході значно більше, ніж у Росії, а також інформацію різних літаків-розвідників, які постійно чергують у повітрі біля кордонів України.
Нарешті, ЗСУ краще організовано, ніж армія Росії - система управління військами, яка використовує інтернет, дозволяє командуванню на різних рівнях швидко приймати рішення, віддавати накази, тоді як вертикальна ієрархічна структура в російських військах уповільнює час реагування на погрози.
Українська армія із перших місяців війни використовує систему управління військами на полі бою. Побудувати таку мережу виявилося можливим після того, як компанія SpaceX Ілона Маска передала в Україну сотні терміналів для супутникового інтернету Starlink.
Однак навіть за наявності якісного зв'язку, якщо мова зайде про великий наступ з рішучими цілями та проривом фронту на велику глибину, ЗСУ знадобиться і важка бронетехніка, і багато артилерії, і засоби ППО та РЕБ, і найголовніше – багато боєприпасів. Дуже багато.
Тим часом "снарядний голод", судячи з інтенсивності застосування артилерії, зараз зазнають обох сторін. Їх справді може не вистачати, але, можливо, боєприпаси збирають для великих операцій.
В останні тижні Україні пообіцяли постачання важких бойових машин піхоти – 50 шведських CV90, 40 німецьких Marder, 59 американських Bradley. Ця техніка сама по собі сильно підвищить боєздатність українських частин, але вона буде ще більш ефективною, коли Україна отримає й основні бойові танки.
Після довгих обговорень їх зібралися постачати Києву Вашингтон та Берлін. Раніше танки обіцяла поставити Британія.
Разом із БМП американці поставлять Києву командно-штабні машини, підвізники боєприпасів, броньовики MRAP, позашляховики HMMWV. Інші країни пообіцяли колісні самохідки та багато іншого.
Вишнею на американському торті стали 90 важких восьмиколісних бронемашин Stryker, які становлять основу середніх мобільних бригад американської армії. Існують різні версії цих машин, включаючи БМП, бронетранспортер із кулеметним озброєнням, самохідний міномет, розвідувальну, командно-штабну, санітарну та інші машини. Одна з модифікацій озброєна 105-міліметровою танковою гарматою.
З одного боку, Stryker не мають такої ж захищеності, як танки або важкі БМП, і більш вразливі на полі бою. Але з іншого - це колісна техніка, яка, на відміну від гусеничного, може здійснювати дальні марш-кидки, не вдаючись до допомоги автомобілів із платформами.
Разом з обіцяними Францією бронемашинами AMX-10 RC вони можуть стати основою частин швидкого реагування, якими можна в короткі терміни посилити угруповання в наступі, або перекинути війська на оборонну ділянку.
Крім того, Україна отримає багато самохідної артилерії: Данія передасть 19 САУ Caesar, Швеція – 12 Archer, Чехія – 26-30 Dana-M2, Британія – 18 M109А6. Самохідні артилерійські установки – важка мобільна артилерія, яка може супроводжувати війська у наступі.
Проте весь цей набір коштів потребує дуже серйозної підготовки. Навіть з урахуванням того, що в даному випадку не йдеться про якісь надскладні системи, типу ЗРК, освоєння нової зброї має бути на такому рівні, щоб екіпаж діяв у бойових умовах автоматично - адже в бою часто все вирішують навіть не секунди, а частки секунд.
Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі вважає, що підготуватися до нового наступу в найближчі місяці Україні буде дуже непросто - але Міллі впевнений, що це цілком можна зробити.
Напрям удару
Для наступу на Херсонщині ЗСУ необхідно форсувати Дніпро. Це дуже ускладнює завдання. Саме по собі форсування вже дуже непроста операція, але після цього необхідно налагодити постачання частин по наведених переправах, які, швидше за все, противник постарається знищити всіма силами, незважаючи на втрати.
Однак для України це найкоротший шлях до Криму. Якщо Дніпро у цьому випадку є перепоною, то в іншому місцевість до перешийка, навпаки, допомагає наступати – це степова рівнина, на якій не дуже багато населених пунктів.
Для російської армії Херсон теж може бути бажаною метою - відхід із цього міста був серйозною військовою та політичною невдачею Росії, і повернути місто було б привабливо, не кажучи вже про те, що це відкрило б дорогу на Миколаїв та Одесу.
Запорізька область (як і Херсонська) для Росії є важливою, оскільки особисто Володимир Путін оголосив ці українські регіони начебто новими суб'єктами Росії. Політично цілком логічно розпочати наступ саме у цьому напрямі, тим більше, що, на відміну від Херсона, Дніпро форсувати на цьому напрямі не потрібно.
У разі успіху російські війська відсунули б лінію фронту, що зробило б безпечнішим сухопутний коридор із Криму, зокрема - залізницю, яка прострілюється українськими високоточними ракетами.
Про те, що активність російських військових зросла на запорізькому напрямку, повідомлялося ще в середині січня, але останніми днями російська армія активізувалася ще більше.
Для України удар у цьому місці також логічний. Це дозволило б вийти до узбережжя Азовського моря та відрізати угруповання російських військ у Херсонській області від постачання – після вибуху на Кримському мосту постачання через півострів стало проблематичним. Однак небезпеку українського наступу в цьому районі в Москві усвідомили вже досить давно, у глибині оборони є резерви, які готові купірувати наступ.
Атака ЗСУ, про яку досить багато говорилося восени – у бік Кремінної і далі на Лисичанськ та Сєверодонецьк, – буде пов'язана з необхідністю штурмувати ці населені пункти. Інший можливий напрямок – у районі Сватове – з цього погляду виглядає більш привабливим. На півночі Луганщини міст та сіл менше.