"Батько" режиму Путіна. Хто такий Гліб Павловський і як він помер
У Москві помер відомий російський політолог Павловський, якого називають "батьком" режиму Путіна.
Російський політтехнолог та публіцист Гліб Павловський помер сьогодні на 72-му році життя. Сталось це "після тяжкої хвороби" в одному з хоспісів Москви.
Журналісти охрестили Павловського "головним політтехнологом Кремля" та "ідеологом Путіна". Він також активно втручався в українську внутрішню політику, поки в 2012 році він не перейшов в опозицію чинній російській владі.
Як Павловський став ідеологом "путінізму" і що зрештою говорив про війну РФ проти України читайте у сюжеті Корреспондент.net.
Що відомо про Гліба Павловського
Майбутній російський політтехнолог народився 1951 року в Одесі у сім'ї інженера-будівельника. Навчався на історичному факультеті Одеського державного університету (зараз Одеський університет ім. Мечнікова). До Москви переїхав із середини 1970-х.
У наступні десятиліття Павловський "засвітився" як дисидент, і як інформатор КДБ. З одного боку, його двічі виганяли з комсомолу, спочатку - за "пацифізм та антиармійську агітацію у військових таборах", а потім - за "анархізм та лівоекстремістський ухил". Наприкінці 70-х Павловський був одним із видавців і редакторів у самвидаві московського дисидентського журналу Пошуки. З іншого боку, в його біографії є епізоди співпраці з силовими структурами СРСР та надання свідчень на інших дисидентів. Так, в 1974 році ще в Одесі він "здав" КДБ В'ячеслава Ігрунова - майбутнього співзасновника партії Яблуко.
У квітні 1982 року Павловського заарештували за звинуваченням у виданні журналу Пошуки, хоча той не виходив на той час уже півтора роки. У ході слідства Павловський "покаявся" і почав співпрацювати зі слідством, отримавши агентурний псевдонім Сивий. Був засуджений на три роки заслання. Пізніше політтехнолог, виправдовуючи свої доноси, заявляв, що "дисидентство його розчарувало".
"Батько" режиму Путіна
Після розвалу СРСР Павловський почав працювати в інформаційно-політтехнологічній ніші. На початку 90-х був в правлінні видавничого дому Коммерсант, а потім ще в кількох ЗМІ. У 1990-х створив власну організацію Фонд ефективної політики (ФЕП).
2000 року ФЕП розробляв президентську кампанію Путіна. Павловський вважався головним ідеологом Кремля та правою рукою Владислава Суркова. Саме він привчив російський істеблішмент оперувати поняттями "вертикаль влади", "суверенна демократія", "Захід наступає" і ділити всіх на "вони" і "ми". Він також був позаштатним радником Путіна.
З 2005-2008 року був автором "нової мови сучасної політики Росії" і до квітня 2011 року був радником керівника адміністрації президента РФ. 2012 року Павловський перейшов на бік політичної опозиції, формулював ліберальні погляди та запустив інтернет-журнал Гефтер.
Слід Павловського в Україні
2004 року Павловський на чолі групи московських політтехнологів приїжджав до Києва та супроводжував президентську кампанію Віктора Януковича. Йому належить ідея кремлівського наративу про "розподіл" України за територіальним та мовним принципами.
2005 року в ефірі 5 каналу було заявлено про передачу до Генпрокуратури плівки із записом телефонної розмови, в якій нібито співробітники російських спецслужб говорять про те, що ідея отруїти Віктора Ющенка належить Павловському. Сам політтехнолог тоді відкинув звинувачення.
"Це - досить дрібна брехня телеканалу, який працює у режимі пропаганди та контрпропаганди", - сказав тоді Павловський.
При цьому політтехнолог визнав, що "темники" 2003-2004 років передвиборної кампанії Януковича вигадав він та його колега Марат Гельман.
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet