Реконструкція хрущовок: як можуть постраждати мешканці

В парламенті готуються до ухвалення в другому читанні закону про комплексну реконструкцію застарілого житла. Є вірогідність того, що в ньому не врахують права мешканців.

На владу не повинні впливати інвестори

Згідно з даними органів місцевого самоврядування станом на 2019 рік, на території нашої країни налічується 30 380 багатоквартирних житлових будинків, які вважаються  застарілим житловим фондом, а саме:

- збудованих включно до 1919 року - 7 646 (58 з них визнані аварійними);

- у період 1920-1953 років - 9 693 (45 аварійних);

- 1954-1969 років - 7 192 (40 аварійних);

- 1970-1989 років - 5 364 (24 аварійних);

- 1990-2010 років - 785.

"Продовження експлуатації таких будинків несе в собі не тільки некомфортне існування мешканців таких об’єктів, а й пряму загрозу для їхнього життєвого середовища", - сказано у пояснювальній записці до законопроєкту № 6458"Про здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду".

"Закон про комплексну реконструкцію застарілого житлового фонду був ухвалений ще у 2006 році, але він так і не запрацював. Зокрема на законодавчому рівні не були закріплені механізми, які б надавали можливість реалізовувати всі програми реконструкції. Ми маємо виправити цю ситуацію", - сказала під час обговорення згаданого документа голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк.

Очільниця профільного комітету зауважила, що на сьогодні у реалізації програм з комплексної реконструкції застарілого житла слід вирішити питання щодо прозорої взаємодії місцевої влади із забудовниками та щодо проведення конкурсів на реконструкцію.

"При аналізі ухваленого в першому читанні тексту законопроєкту мали зауваження від НАЗК та Інституту законодавчих ідей щодо того, як прописаний конкурс, та які його критерії. ІЗІ зазначали, що у законопроєкті відсутня чітка та прозора процедура визначення інвесторів-забудовників", - звернула увагу Шуляк. Вона нагадала, що, на жаль, існує практика, коли створені кишенькові проєктні організації розробляли детальний план території, і тільки вони могли бути допущені до роботи з певними інвесторами. Тому необхідно, щоб місцева влада планувала розвиток міста без втручання інвесторів.

Згода всіх не потрібна

Новий законопроєкт, порівняно з тими правилами, які діяли згідно з законом, ухваленим 2006 року, змінює правила гри для власників будинків, що підпадають під реконструкцію. Якщо раніше для знесення старого житла при реконструкції потрібна була  згода 100 % мешканців, то тепер достатньо, щоб на це погодилися 75%. Саме цей момент раніше серйозно заважав впроваджувати проєкти з реконструкції, адже вирішальну роль могла відіграти відмова однієї людини. Напевно, що цю зміну можна вважати позитивною. Але інші інтереси власників квартир старого будинку не враховані взагалі. 

"У законі йдеться про маневрове житло, а що це таке - роз’яснення немає ні законі, ні в підзаконних актів, які його регулюють. Крім того, потрібно конкретно і детально говорити про інфраструктуру, дитячі садочки, дороги, громадський транспорт, школи, зони відпочинку у мікрорайонах реконструкції. Адже мешканців там стане щонайменше втричі більше. Також потрібне детальне обговорення модернізації інфраструктури  енергетичної та житлово-комунального господарства, інакше, чого доброго, висотки можуть побудувати на старих інженерних мережах", - зазначає голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко.

На його думку, малоймовірно те, що буде впроваджуватися варіант реконструкції старих будинків, що дозволяє згаданий законопроєкт. Адже наші забудовники не захочуть  втратити "солодку цукерочку" у вигляді зведення новобудови, у якій можна буде продати величезну кількість квартир. У той же час реконструкцію активно практикували у Польщі, Чехії та Німеччині. Але, за словами експерта, там для надійності цих будівель навіть зрізали поверхи, а у нас якщо хтось із будівельників і зацікавиться такою реконструкцією, то, навпаки, кілька поверхів, скоріш за все, добудує.

На що ж реально можуть розраховувати мешканці знесених будинків?

"Людина може переїхати у маневрове, тобто, тимчасове житло і чекати, доки на місці її будинкузведуть нову висотку. Терміни, за скільки часу це має відбутися, не прописані. Тому в найгіршому випадку може статися й таке, що те тимчасове житло стане постійним. Інший варіант - переїзд до нових будинків. Тут теж може бути перешкода: адже готове нове житло не чекає на тих, хто має переїхати зі своєї хрущовки. Нині тільки в Києві понад 300 будинків з різних причин стоять недобудовані, а в Київській області таких близько 400", - каже Попенко.  

На його думку, нез’ясований момент - цінова різниця між старим житлом і новим. Адже навіть у межах одного району міста, наприклад, Дарницького у столиці, квадратний метр житла коштує від 800 доларів до 2,5 тисячі. Тому потрібно змінювати систему районування у Києві за прикладом Парижа, де діють округи, розташовані навколо центру. І житло там оцінюється в залежності від відстані до центру: чим ближче до середмістя розташований округ, тим дорожчі в ньому квартири.

"Інший варіант - це компенсації, передбачені мешканцям старого житла у дорожчих місцевостях при переселенні їх туди, де квадратні метри коштують менше. Наприклад, якщо ти живеш на Осокорках, а пропонують житло у Бортничах, то маєш отримати більшу квартиру, ніж у тебе була. Для цього слід ввести коефіцієнти, які оцінювали б житло у різних мікрорайонах міста. На жаль, законопроєкт, про який ми говоримо, цього не враховує. А значить, якщо він набуде чинності і почнуть впроваджувати проєкти з  реконструкції, мешканці хрущовок та інших старих будинків можуть постраждати", - резюмує керівник Спілки споживачів комунальних послуг.

Не враховане і питання поверху, на якому було розташоване старе житло і буде - нове, тому людину, яка мешкала на третьому чи п’ятому поверсі можуть поселити на 22-му. І закон цьому не завадить. Утім, поки що триває підготовка законопроєкту до другого читання. Тому є надія, що все-таки будуть враховані численні зауваження експертів і тих українців, на котрих чекає у недалекій перспективі переїзд.

Галина Гірак