Недооцінене голосування: Китай визнав в ООН Росію агресором

Ще наприкінці квітня Китай проголосував за резолюцію Генасамблеї ООН, що містить жорсткі формулювання щодо Росії через її вторгнення в Україну. Але увагу на те, що КНР зробила це вперше, ЗМІ звернули лише тепер.

Чому Китай був "за"?

Визначну подію прокоментував у Twitter постійний представник України в Організації Обʼєднаних Націй Сергій Кислиця.

"Генасамблея 122 голосами "за" і 5 голосами "проти" (Росія,Білорусь, Нікарагуа, Сирія та Північна Корея - ред.) ухвалила резолюцію про співпрацю ООН та Ради Європи. Cпроба РФ зняти згадку про агресію щодо України провалилася", - написав він.

Загалом резолюцію підтримали 122 країни, серед яких і ті, що вважають дружніми Росії, наприклад, Туреччина, Казахстан і Вірменія (члени ОДКБ - ред.), Індія та Бразилія. А утримались, теж знаково, зокрема, ПАР та Еритрея.

Політтехнолог Михайло Шейтельман вважає це голосування Генасамблеї випадком, котрий відновлює надію на спроможність Організації Об’єднаних Націй, що була сильно підкошена попередніми подіями – зокрема, черговим головуванням РФ у Радбезі ООН. 

"ООН змогла зібрати 122 країни, котрі підписати текст і про Україну, і про Грузію, і про всі окуповані (РФ - ред.) території. 122 країни проголосували за резолюцію, у якій назвали Росію агресором, і котра вимагає відшкодувати збитки жертвам російської агресії та притягти до відповідальності порушників міжнародного права", - сказав він на власному YouTube-каналі.

Шейтельман зазначив, що це - прояв спільних зусиль світу по протидії агресивним діям РФ в Україні. Чому ж Китай за це проголосував? 

"Бразилія - це прояв американської дипломатії, бразильцям було вказано, що треба себе поводити політкоректно, правильно. А може це й ситуативне рішення. Але головне, звичайно, це Китай, бо він вперше визнав Росію агресором, причому одразу у двох війнах. А це рішення не може бути ані ситуативним, ані випадковим, ані "рішенням одного крила Компартії Китаю". Це значить, що Китай змінив свою політику, мені здається. Китай вирішив йти, у якомусь сенсі, на змову з європейцями, візити голови Єврокомісії, Макрона - все це відіграло свою роль. І Китай вирішив грати у іншу гру", - підкреслив він. 

Цей крок, вочевидь, можна розцінювати як ланцюгову послідовність, коли сказавши "а", маєш говорити і "б".

"Оскільки Китай останніми днями почав таку бурхливу зовнішньо-політичну діяльність, яка показує, що він робить переоцінку своєї політики підтримки Росії, котра в принципі була незмінною протягом більше року - то, власне кажучи, варто було очікувати, що будуть і нові прояви того, що він вже не так однозначно підтримує політику Росії, і що це вже не безмежна дружба і не безмежне партнерство", - зазначив у коментарі ЗМІ політолог Андрій Миселюк.

При цьому варто згадати візит голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляйен та президента Франції Емманюеля Макрона до Китаю та недавню, але довгоочікувану телефонну розмову лідера КНР Сі Цзіньпіна з президентом України Володимиром Зеленським. І, звичайно, прес-реліз державного інформагентства Сіньхуа, у якому йшлося про стосунки України з КНР, засновані на взаємному визнанні територіальної цілісності двох наших країн.

Оглядач гонконгської газети South China Morning Post Алекс Ло пояснив, чому Сі Цзіньпін вирішив зробити кілька кроків вбік України тепер, після відвідин РФ. На переконання Ло, раніше будь-які дії з боку КНР означали б, що Китай відмовився від Росії та пішов на поступки західному альянсу, котрий хоче "знищити чи хоча б дискредитувати режим очільника Кремля Володимира Путіна".

Тож, за словами Ло, Китай раніше не поспішав "засвітити" свою позицію, аби не підігравати Заходу.

"Китайці - люди врівноважені, зопалу рішень не приймають. Це наш певний бартер: вони визнають Крим, ми визнаємо Тайвань. Дуже сильно підозрюю, що з європейцями була така сама розмова. Тобто, можливо, Пекін зараз вибрав політику вироблення якогось спільного мирного плану, що передбачає територіальну цілісність України. А їм за це може бути обіцяно, що після відновлення територіальної цілісності України буде вирішене питання Тайваню.  Проти цього США, позиція Європи невизначена. Тож схоже, що Китай намагається створити з Європою певну коаліцію, те, що не вдалося зробити США", - припустив Шейтельман у ефірі Фабрики новин.

Просте пояснення

Водночас, на думку Ло, "ЄС і США завжди боялися, що Пекін може втрутитися в конфлікт, а не підтримувати росіян, як стверджується".

"Ймовірно, вони б віддали перевагу тому, щоб китайці відкрито стали на бік Росії", - цитує Алекса Ло ТСН. - Тоді б їм не довелося витрачати стільки часу та енергії на роздмухування загрози вторгнення на Тайвань і вигадок про привида китайського опудала, яке піднімається і бажає знищити західну цивілізацію. Тоді ці наративи поширювалися б природно, без постійного спростування з боку обізнаних критиків".

Він також вважає, що Китай зараз є єдиною країною, з якою готові говорити і Київ, і Москва.

Окрім того, Ло звинувачує Захід, що в Україні розпочалася "війна на виснаження" замість української перемоги.

"Який вигляд може мати світ? Дуже вигідно для українських лідерів, якщо вони виживуть. Схудлу та меншу Україну, без її проросійських східних регіонів, можна буде швидко відновити за допомогою західних (ЄС) і китайських грошей. Її вищі лідери та їхні друзі-олігархи дуже розбагатіють. Путін зможе піти додому та заявити про успіх, звільнивши своїх російських співвітчизників на сході. Все, що Київ може запропонувати - це постійний нейтралітет до Росії, яка сприйматиме нову Україну як назавжди західну, а не російську", - висловлює суто китайську точку зору оглядач КНР.

Журналіст також припускає, що Україна й без НАТО зможе отримати повну гарантію безпеки від країн Альянсу, як-от США, що захистять її від Росії.

А КНР нібито потрібно, щоб Київ однозначно визнав "єдиний Китай" із Тайванем.

"Оскільки Угорщина та Сербія - єдині дружні країни в регіоні, мати друга в Україні - дуже привабливо. І, звісно, Сі Цзіньпін може справді сказати Путіну, щоб цього разу він прибрав свої руки від українців", - пише Ло.

Однак, за його словами, Вашингтон "стежитиме за тим, щоб китайці нікуди не просунулися зі своєю мирною ініціативою".

Але попри всі "китайські хитрощі" та штампи на кшталт "Схід - справа тонка", у рішення Китаю нарешті визнати Росію країною-агресором може бути й доволі просте пояснення. Схоже, Сі просто переконали у поразці РФ у війні. І зробили це, насамперед, ВСУ - на полі бою.

Ірина Носальська