Вибори у Туреччині: Україні варто побоюватись "темної конячки"
У Туреччині тривають чергові президентські вибори. Вочевидь, незалежно від їх результату ця країна продовжить допомагати Україні у захисті від Росії. Але хто саме очолить Туреччину, стане важливішим після нашої перемоги.
Другий тур
15 травня стало відомо, що на президентських виборах у Туреччині все-таки буде другий тур: за даними ЦВК країни, котра обробила близько 100% виборчих бюлетенів, чинний президент Реджеп Ердоган набирає 49,51% голосів виборців, а опозиційний кандидат Кемаль Киличдароглу здобуває підтримку 44,85%. Ще понад 5,17% має третій висуванець - Сінан Оган. Другий тур має відбутися 28 травня.
Реджеп Таїп Ердоган, який обіймав посаду прем'єр-міністра з 2003 по 2014-й роки і посаду президента протягом останніх дев’яти років, бореться за збереження влади. На його шальці терезів - посилення міжнародного статусу Туреччини, економічне зростання країни, відбудова промисловості, покращення демографічної ситуації та припинення відтоку робочої сили за кордон, відродження армії.
Однак більшість передвиборчих опитувань показували невелику перевагу опозиційного кандидата. Згідно з нещодавнім опитуванням KONDA Research, впевненості в тому, що Ердоган збереже президентське крісло, поки немає - він поступається своєму ключовому опоненту Кемалю Киличдароглу (Альянс націй). Чинний президент країни отримав 43,7% голосів опитаних, а Киличдароглу - 49,3%, і йому навіть пророкували перемогу у першому турі.
69-річний Ердоган зіткнувся з падінням рейтингів на тлі руйнівних землетрусів, внаслідок яких загинули понад 50 тисяч людей. Крім того, напередодні виборів з'явилися чутки про різке погіршення його стану здоров'я. Інформацію про нібито пережитий ним інфаркт спростовували в президентській партії Республіканський альянс на чолі з Партією справедливості та розвитку (ПСР), але експерти прогнозували, що ці чутки можуть позначитися на результатах виборів. Однак Ердоган не здається: напередодні виборів він оголосив, що в країні знайшли найбільше родовище нафти, завдяки чому видобуток може бути подвоєно.
При цьому, як заявив опозиційний кандидат, Росія намагалася втрутитися у президентські вибори у Туреччині. Кемаль Киличдароглу запевнив: у нього є докази, що країна-агресор стоїть за створенням одного з дипфейків (а саме спалення Корану - ред.) - підробного зображення чи відео - і закликав Москву, якщо та хоче зберегти дружбу з Анкарою, не втручатися у внутрішні справи країни.
"Я хотів, щоб весь світ знав про це", - написав він у Twitter.
Чим же Киличдароглу міг роздратувати Москву? Він хоче повернути добрі стосунки з Заходом, передусім із США. Із прозахідним курсом може змінитися й риторика Анкари, хоча до санкцій проти Росії вона навряд чи приєднається, визнав у коментарі ТСН заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.
Що з того Україні?
Утім, позиції обидвох кандидатів по відношенню до України практично однакові, каже політтехнолог Михайло Шейтельман. А позиції стосовно Росії плюс-мінус схожі, стверджує він.
"Звичайно, не зовсім, але плюс-мінус однакові, Киличдароглу останнім часом зумів розсваритися з Росією - зауважив він у ефірі Фабрики новин. - Але це така "тактична" суперечка, можливо, вона й не мала наслідків".
Тому казати, що ми повинні вболівати за того чи іншого кандидата не можна, продовжив політтехнолог.
"Але є один ризик, який я виявив. І ризик цей зветься Сінан Оган. Ніхто його поки не помічає, але Сінан Оган зайняв третє місце на цих виборах, набрав більше 5% голосів. Це - як генерал Лебідь, коли Єльцин із Зюгановим змагалися у Росії в 1996 році. У першому турі переміг Зюганов, друге місце посів Єльцин, третє - генерал Лебідь. І далі було питання, чию сторону займе генерал Лебідь, аби він став на бік Єльцина, той його призначив секретарем Радбезу (те місце, на котрому зараз Патрушев), - сказав він. - Тож чи не захоче хтось з цих двох поважних кандидатів "прикупити" собі Сінана Огана? У легальному сенсі, мається на увазі, тобто переманити на свою сторону. Можливо, й захоче. Може, Огану буде щось обіцяно, якась посада, або ще щось".
Тож Шейтельман попередив, що "Сінана Огана нам варто побоюватись" - з двох, на його думку, доволі цікавих причин.
"По-перше, Сінан Оган має диплом кандидата наук від МДІМО - Московського державного інституту міжнародних відносин. Тобто, одразу великі підозри виникають. Окрім того, він є членом Валдайського клубу - того самого, звідки Путін буквально у листопаді минулого року загрожував нам ядерною бомбою", - уточнив експерт.
Правда, за його словами, це ще не говорить про третього кандидата однозначно, але вагомі підстави для сумнівів все-таки дає.
"Як чуєш "МДІМО", згадуються всі ці Саддами Хусейни і так далі. Якось недобре одразу стає", - пояснив він
Тобто, якщо би все вирішилося у першому турі (і неважливо, хто б з кандидатів переміг) - Україні було би спокійніше, вважає він.
"У принципі, ми не залежимо від результатів виборів у Туреччині, але ось цей нюанс я виявив", - додав Шейтельман.
Що ж можна ще сказати про опонента Ердогана, Кемаля Киличдароглу, прізвище котрого поки що важко запам’ятати українцям?
"Якщо розібратись, що воно означає, то, насправді, це легко, - каже політтехнолог. - Килич це меч, дар - це мати, а оглу - це син, тобто воно перекладається як "син того, у кого є меч". По-російськи Мечников", - пожартував експерт.
Але, за його словами, існує принципова відмінність Киличдароглу від Ердогана.
"У майбутньому, після війни, нам буде дійсно важливо, хто з них є президентом. Ердоган є тою людиною, що фактично зупинила інтеграцію Туреччини до ЄС. Вони вже давно є кандидатами до Євросоюзу. Але всі переговори призупинив особисто Ердоган, бо сказав, що їм не треба більше бути "кемалістами", послідовниками Кемаля Ататюрка, засновника сучасної турецької держави. А потрібно, у якомусь сенсі, повернутись до традицій Османської імперії: впливати у регіоні, на тюркомовні країни. Фактично, відновлювати імперію - звичайно, не територіально, та відновлювати її як "турецький світ", економічно і військово. У свою чергу, Кемаля Киличдароглу назвали на честь Кемаля Ататюрка, він послідовний "кемаліст", виступає за те, що Туреччина має бути наднаціональною державою, забути про імперське минуле, що турки - це європейці і мають інтегруватися до Європи. І, з великою вірогідністю, на посаді президента він намагатиметься повернути Туреччину на шлях до ЄС", - розповів Шейтельман.
І ось у цьому, за його словами, і полягає післявоєнний інтерес України - адже ми будемо вступати до ЄС. Якщо одночасно з нами туди ж йтиме і Туреччина, країна з близько 80 млн населення та ВВП близько 800 млрд доларів на рік, розташована, як і Україна, на Чорному морі - ми одразу стаємо угрупуванням в Євросоюзі, котре зможе врівноважити традиційну Західну Європу.
"І Чорне море раптом стає морем Євросоюзу, за виключенням Грузії та південного узбережжя РФ, ну, це вже мало. Переважно це буде європейське море. У майбутньому нам звичайно, був би цікавий такий розвиток подій. А у теперішньому він (Кемаль Киличдароглу - ред.) встиг сказати, що не збирається розривати стосунки з Росією там, де вони вигідні Туреччині - тобто, повністю підтримав політику Ердогана. Так само, як і по відношенню до України - у сенсі військової допомоги, військового співробітництва. Тому що Туреччина у військовому плані на боці України, а економічному має співробітництво з РФ", - резюмував експерт.
Ірина Носальська