З Кремлем - по вовчому: чому Ердоган віддав командирів Азову

Легендарні командири Азову повернулися. Після визволення з російського полону їх переправили до Туреччини під особисті гарантії Ердогана. Але на 500-й день війни вони вже в Україні й збираються повернутися на фронт.

Шлях додому

З 2014 року бійці Азову - це найгірший нічний кошмар росіян. З початку війни на Донбасі кремлівська пропаганда прозвала азовців неонацистами. Та хоча це рух, побудований на ідеях ОУН та УПА, цей націоналізм не має етнічних ознак: в Азові воюють євреї, азербайджанці та навіть росіяни, об’єднані любов’ю до України.  

Захист заблокованого російськими окупантами Маріуполя став вершиною героїзму азовців. Місто оточили 28 лютого, й Азов разом із морською піхотою, прикордонниками та нацгвардійцями обороняв його 86 днів, не маючи підтримки з повітря, заощаджуючи боєприпаси і голодуючи. 20 травня дві тисячі українських бійців за наказом головнокомандувача вийшли з Азовсталі, склавши зброю: іншого шляху для їх порятунку не було. Та в полоні вижили не всі: російські кати підірвали частину героїв у колонії в Оленівці.

Крім того, вороги хотіли "обезголовити" Азов, зачинивши п’ятеро його командирів на військовій базі у Туреччині. Однак президент Туреччини Реджіп Таїп Ердоган зробив шляхетний жест, звільнивши їх і передавши з рук у руки президенту України Володимиру Зеленському, котрий доправив їх до України літаком чеських ВВС. Тож українські воїни Денис Прокопенко, Святослав Паламар, Сергій Волинський, Олег Хоменко, Денис Шлега нарешті з рідними. І згодом вони вже давали прес-конференцію у Львові. 

Вочевидь, повернення командирів Азову готували заздалегідь. Але це сталося несподівано, та це дуже приємна несподіванка, - каже директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

"Ми, в принципі, можемо з вами гадати безкінечно довго про те, чому так сталося. Я хочу звернути увагу на виступ Володимира Зеленського вже по прильоту до України, де він розповідав у тому числі про переговори. Ну і взагалі він розповідав про цілий день, що сталося впродовж цього дня, це традиційний такий звіт. І серед іншого він згадав про переговори з Ердоганом. І він сказав, що от, нам вдалося. Тобто він не вдавався в деталі, а просто сказав, що це вдалося. Очевидно, що це були переговори між українською стороною і турецькою стороною.  Я припускаю, що до цих переговорів залучали кримських татар, бо, як мінімум, Зеленський згадує потім і кримських татар у своїй промові.  І, я припускаю, що це частина певних домовленостей, про які ми ще до кінця не знаємо. І ці домовленості мають відношення до майбутнього, до уже поствоєнного врегулювання", - зазначив він у коментарі Громадському радіо.

Окрім того, могли "тиснути" на Ердогана й російські маніпуляції навколо зернової угоди. 8 липня президент Туреччини заявив: він наполягає на тому, аби Росія продовжила угоду про безперешкодний експорт нашого зерна з південних портів, укладену між Росією, ООН та Туреччиною у липні 2022 року і спрямовану на запобігання глобальній продовольчій кризі. Її термін дії спливає 17 липня. Ердоган пропонує продовжити її як мінімум на три місяці, а краще на два роки одразу, й оголосив про візит Путіна у серпні.

Проте 10 липня у Кремлі заявили, що у вихідні телефонні дзвінки не було заплановано, й що немає жодної впевненості в тому, що зустріч двох лідерів відбудеться. Нагадаємо, раніше посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Ольга Трофимцева стверджувала: впевнена на 99,9% у виході Росії із зернової угоди у липні.

Можна також припустити, що додатковим мотивом для сміливого кроку Ердогана - звільнення українських бранців - стали й божевільні дії російських військових на півдні. А саме - підрив Каховської греблі й загроза підриву Запорізької АЕС. Та й загроза підірвати кримський Титан оптимізму не додавала. Президенту Туреччини, зрозуміло, не до вподоби було мати практично під боком, на протилежній стороні Чорного моря ані радіоактивну хмару, котру невідомо куди понесе, ані зневоднений Крим, ані заражений отруйними хімікатами Перекоп.

Як гукнеться - так і відгукнеться

У РФ з приводу звільнення азовців очікувано виникла справжня істерика. Першими відреагували провладні телеграм-канали, потім до "вою на болотах" приєдналося прокремлівське ТВ.  Негативно відреагував і речник російського президента Дмитро Пєсков, заявивши, що це -"порушення наявних домовленостей".

Він також підкреслив, що згідно з домовленістю бійці Азову мали перебувати у Туреччині до кінця російсько-української війни й звинуватив як Україну, так і Туреччину у порушенні згаданих домовленостей. Пєсков додав, що Москва не була поінформована про передачу українських військових Києву.

Та екс-міністр закордонних справ України, співзасновник Центру національної стійкості та розвитку Павло Клімкін впевнений, що Ердоган пішов на цей крок свідомо, у результаті повного розуміння російської позиції.

"Для Ердогана дуже важливо залишатися унікальним посередником між Заходом і Путіним. Ердоган вклався і політично, і особисто в існування зернової домовленості. Зараз Росія намагається її збити остаточно і шантажує, просуваючи дуже суттєві зміни в санкційному режимі. Вони хочуть вивести з санкційного режиму, як ви знаєте, банк, який відповідає за сільськогосподарський експорт. Вони хочуть експортувати добрива без проблем, посилаючись начебто на гуманітарний контекст. Вони хочуть заробляти на аміаку і ще багато всього. У них там список вимог на сторінку з чимось. І Ердоган розуміє, що цей шантаж - це вже занадто", - пояснив він мотиви турецького лідера.

Окрім того, вважає Клімкін, "понятійна логіка Ердогана в цьому сенсі не збігається з понятійною логікою Путіна".

А от юрист та відомий блогер Марк Фейгін навпаки переконаний, що президент Туреччини діяв саме у "понятійному полі" російського диктатора, котрий розуміє лише мову сили і підступу. Ердогану це вдалося, бо він є чи не єдиною людиною у світі, котра здатна здійснити подібні дії по відношенню до російського диктатора.

"Я завжди говорю про те, як методологічно потрібно спілкуватися з кремлівським керівництвом, з Путіним та його оточенням. Путінська Росія вже довгі роки не є частиною міжнародного права, вони не притримуються узятих на себе зобов’язань, як у випадку з Будапештським меморандумом, так було ще з 2014 року. І навіть у цю війну вона воює, ігноруючи правила та звичаї ведення війни.  З міжнародним правом не лише у Росії погано. Але саме РФ є головним порушником, бо вона виступає гарантом дотримання міжнародного права, тому що є постійним членом Радбезу ООН, - підкреслив Фейгін на власному YouTube-каналі.  - І ось настав момент, коли у відповідь на порушення Росією міжнародного права буде відповідь "тією ж монетою"… І ми бачимо, що Кремль раптом пасує".

При цьому військовий експерт Владислав Селезньов теж підкреслив у ефірі 24 каналу, що Росія фактично перестала бути суб'єктом міжнародних відносин.

"Думка Владіміра Путіна нікому не цікава. Усі рішення ухвалюють, не враховуючи її", - сказав він.

За словами військовослужбовця з позивним Арті Грін, командири Азову швидко знайдуть собі застосування у ЗСУ.

"Це дуже авторитетні й досвідчені командири, які зараз дуже потрібні нашій армії", - зауважив він у ефірі YuoTube-каналу Курбанова.LIVE.

Як припустив Арті Грін, звільнені командири можуть повернутися до керівництва бригади Азов у Нацгвардії України.

"Наскільки я розумію, Редіса (Денис Прокопенко - ред.) ніхто не звільняв. Тому у нього штатна посада є, я підозрюю, що він до неї повернеться, або ж буде призначений на іншу посаду", - додав він.

Ірина Носальська