Держава почала визнавати самоосвіту: як підтвердити набуту кваліфікацію

Війна кардинально змінює ринок праці, висуваючи нові вимоги перед тими, хто перебуває в пошуках роботи. Де і як можна отримати допомогу для того, щоб стати ідеальним кандидатом на вакансію?

Ваучери дадуть не всім

Про те, кого найбільше потребує сьогодні ринок праці, йшлося на щорічній серпневій освітянській конференції.

"Війна завдала нам величезних збитків і змінила ситуацію на ринку праці: сьогодні серед безробітних - 72% жінки і 28% - чоловіки. Роботодавці потребують переважно кваліфікованих працівників, але - робітничих спеціальностей. Ми провели опитування 8 тис. підприємців, в результаті якого з’ясували, що найбільшим попитом користуються водії, ремонтники, трактористи, слюсарі, сантехніки, механіки", - зазначив заступник директора Державного центру зайнятості Денис Олійник.

Тим, хто з якихось причин втратив роботу і за своїм фахом не може знайти іншої, має подбали про те, щоб опанувати іншу спеціальність. Для цього, наприклад, можна отримати ваучер для безоплатного перенавчання за затвердженим переліком професій та спеціальностей за кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Навчатися за ваучером можна за 70 професіями та спеціальностями, зокрема у сфері ІТ-технологій, будівництва, транспорту, освіти, медицини, сільського господарства, соціального обслуговування, самостійно обравши професію або спеціальність, заклад освіти у межах України та форму навчання: стаціонарну, заочну чи дистанційну.

Право на отримання ваучера мають особи віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, до досягнення ними пенсійного віку; звільнені з військової служби; внутрішньо переміщені особи працездатного віку за відсутності підходящої роботи; особи з інвалідністю за відсутності підходящої роботи; особи, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення; ті, хто в період дії воєнного стану в Україні або окремих її територіях отримали поранення, контузію, каліцтво або захворювання внаслідок військової агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій. При цьому усі бажаючі повинні мати професійно-технічну, фахову передвищу чи вищу освіту і не бути зареєстрованими в службі зайнятості як безробітні.

В очікуванні прориву

Є й інший варіант прискорення власного працевлаштування. Він підходить для тих, хто вже має достатньо навичок з певного фаху, але не може це підтвердити документально. Не секрет, що наші заробітчани, які нелегально займаються будівництвом і ремонтами в Україні, а раніше й за кордоном, мають певний рівень майстерності, але він ніяк не підтверджений, хіба що результатами праці. Але ж щоб офіційно влаштуватися на роботу, необхідно представити документи, які підтверджують твій фах. Тут і стануть в нагоді кваліфікаційні центри.

"В Україні почали визнавати самоосвіту. У нас уже діють 36 кваліфікаційних центрів, в яких можна підтвердити свій фах із 149 кваліфікацій і отримати відповідний сертифікат.  Базові вимоги до кожної з професій можна дізнатися у тому ж кваліфікаційному центрі. На сьогодні ми вже маємо 1504 підтвердження кваліфікації. Ринок праці не цікавить, де ти вчився, але підтвердження кваліфікації - важливо. З нинішніми технологіями опанувати якийсь фах можна навіть за допомогою інтернету, знайшовши потрібне відео, багато хто набув його, раніше працюючи, у тому числі й за кордоном", - пояснив голова Національного агентства кваліфікацій Юрій Баланюк.

Разом з тим, у таких центрах можна оперативно опанувати певний фах, підтвердивши як теоретичні знання, так і втілення їх на практиці. Кваліфікаційні центри створюють на базі підприємств та закладів профосвіти. За словами Баланюка, досвід показує, що там, де працюють сертифіковані працівники, краща якість продукції і більше замовлень. В деяких випадках необхідно платити за присвоєння кваліфікації, в інших це може бути безкоштовною послугою - коли центр створено на базі організації для вирішення внутрішніх проблем.

Найближчим часом мережа кваліфікаційних центрів розширюватиметься, адже незабаром на ринку праці, який вже зараз має дефіцит деяких професій, особливо робітничих, з’явиться ще більша потреба у тих, хто зможе стати до активної відбудови країни.

Про те, що у нас зараз є великий дефіцит робочих кадрів, а далі ставатиме він ще більшим, сказав президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко. За його словами, якби нам зараз довелося відбудовувати Каховську ГЄС, то на це просто не вистачило б спеціалістів. Адже потрібно було б десь 5-6 тисяч робітників, зокрема машиністів спецобладнання, бульдозеристів, трактористів, яких лише окремі профтехучилища готують по кілька десятків щороку. То ж на ринку підготовки фахівців робітничих професій потрібен прорив.

Дружня допомога

Оскільки окупанти завдали нам значних руйнувань, а післявоєнна відбудова країни обійдеться десь у суму до трильйона доларів, то без допомоги інших країн нам не справитися. І деякі дружні нам держави вже пропонують допомогу - вони готові взяти  шефство над певним регіоном, містом, громадою чи галуззю.

Як поінформував Кабмін, за попередньою домовленістю у відновленні Донецької області можуть допомогти Польща й Італія. Участь у відновленні зруйнованого Маріуполя візьме на себе Греція, адже там мешкала велика етнічна грецька громада.

Шефство над Луганською областю можуть взяти три країни - Чехія, Швеція та Фінляндія. Туреччина й США допомагатимуть після війни відновлювати Харків. Чехія також готова координувати відновлення Дніпропетровської області, Австрія - Запорізької, Франція та Латвія зможуть допомагати відбудовувати Чернігівщину.

У відбудові Житомирської області допоможуть країни Балтії - Естонія, Латвія та Литва. Греція, окрім Маріуполя, може допомогти з відновленням Одеси, Данія та Бельгія візьмуться за відновлення Миколаївської області. Велика Британія висловила готовність взяти шефство над Києвом та Київщиною, Норвегія - над Кіровоградською, Ірландія - над Рівненською, Канада - над Сумською, Швеція й Нідерланди - над Херсонською обастями.

Галина Гірак