Новосілля для прийомних сімей: чому будинки їм зводять лише одноповерхові

В Україні почали споруджувати будинки для прийомних сімей, які через війну залишилися без даху над головою і змушені винаймати чуже житло.

Жили в підвалі, потім евакуювалися

У восьми областях уже зводять перші 14 будинків для прийомних родин з прифронтових регіонів. Загалом в Україні нині налічується 1310 великих прийомних родин. У них виховують від 5 до 10 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За час повномасштабної війни без дому залишилися щонайменше 80 таких сімей. Вони виїхали у безпечніші регіони, але досі не мають постійного місця проживання.

"Для того, щоб кожна дитина виховувалась в родині, важливо, аби спільнота прийомних батьків збільшувалася. Будинки для прийомних сімей - це вагома підтримка для тих, хто бере на себе відповідальність і приймає у сім’ю дітей. Ми хочемо, аби допомога таким сім’ям не була формальною. І саме будівництво будинків є одним із ключових напрямків роботи для нашої команди також", - зазначила міністр соцполітики Оксана Жолнович.

Спорудженням цих будинків займається фундація "Адреса дитинства", створена для допомоги українцям долати  гуманітарні, освітні, медичні виклики, які виникають через війну.

"Одні з перших, кому ми почали допомагати - великі прийомні родини. Кожній четвертій - надали необхідні речі, від меблів та одягу до ноутбуків. Але ви здогадуєтеся, який їх запит був основний: дім. Ми не можемо наразі повернути їм їхній дім. Але ми можемо дати дитинству, яке опинилося у вигнанні, нову адресу, яка стане улюбленим домом", - сказала перша леді Олена Зеленська, яка є ініціатором створення фундації. За її словами, проєкт "Адреса дитинства" реалізується винятково коштом міжнародних донорів.

Серед тих, хто отримає новий дім, - родина Алли та Олександра Ярославцевих із Запорізької області. Їхня домівка в рідній Михайлівці вщент зруйнована. Батьки з одинадцятьма дітьми наразі орендують житло в Борисполі. Тетяна та Сергій Юрички - теж з Запорізької області, вони з вісьмома дітьми жили в місті Оріхові. Зараз їхній дім перетворився на руїни.

Жанна та Олександр Сомови з Берислава Херсонської області все життя займаються вихованням прийомних дітей. Зараз їх восьмеро. Коли російські окупанти захопили Берислав, родина два місяці жила в підвалі місцевого заводу. Через переохолодження діти почали хворіти. Тому, ризикуючи життям, Сомови евакуювалася. Сьогодні сім’я живе в місті Монастирище Черкаської області в орендованому приватному будинку. Їхній дім у Бериславі вщент зруйнували окупанти. Загалом нині десятки великих прийомних родин зірвані з місця, орендують житло або отримали прихисток у громадах, але все це - варіанти тимчасові.

"Історії таких родин вражають. Сміливістю, волею до життя та перемоги. І під час війни вони продовжують брати дітей на виховання. Батьки-вихователі надихають нас працювати далі. Я вдячна партнерам і меценатам за небайдужість до наших дітей. Нам надзвичайно важливо повернути їм дім", - зауважила директор фундації Ніна Горбачова.

На будівництво залучили 5,5 млн доларів

Будинки для прийомних родин вже споруджують у Харківській, Київській, Черкаській, Волинській, Івано-Франківській, Львівській, Житомирській та Закарпатській областях.

Автори проєкту зазначили, що усі будівлі будуть інклюзивними, а при проєктуванні врахують побажання родин, у тому числі й дітей. 

Загальна площа кожного будинку - 285,5 кв. м. Всі вони будуть дерев’яними і лише одноповерховими, адже багато дітей в таких родинах - особливі, вони мають різні захворювання, у тому числі й такі, з якими на другий поверх вибратися дуже тяжко. Будинки будуть повністю безбар’єрними, енергоефективним, матимуть утеплений фасад. Це житло буде забезпечене тепловою помпою та автономним джерелом живлення. У дворі, поряд із будинком, встановлять модульні бетонні укриттяіз металевими вибухостійкими дверима - такі споруди відповідають державним стандартам. В кожній оселі буде по п’ять дитячих спалень, батьківська кімната, кімнати для ігор та навчання, а також необхідна побутова техніка та меблі.

Побудоване в межах проекту соціальне житло передається на баланс громад. Сім’ї зможуть жити в ньому протягом усього часу існування своєї великої прийомної родини

На будівництво перших 14 будинків фундації вдалося залучити 5,5 млн доларів. Проєкт підтримали уряди Об’єднаних Арабських Еміратів та Естонії, а також австралійський фонд Minderoo Foundation. Партнерами будівництва також виступили CLT-Rezult, компанія ROCKWOOL Ukraine та благодійна організація Global Empowerment Mission (GEM).

Дружина президента також нагадала, що розвиток сімейних форм виховання й відмова від інтернатів є однією з умов вступу України до ЄС.

"Але це не лише формальна, а ще й моральна умова. Умова того, що ми матимемо нормальне суспільство, де всі люди отримують родинне тепло й любов. Тож це потрібно не лише дітям - це потрібно всім нам. Щоб навколо нас були щасливі, впевнені, потрібні комусь і самим собі люди. І, звісно, в кожної родини мусить бути місце сили, яке вона назве домом. Адреса дитинства, любові й початку прекрасного життя", - підсумувала вона.

Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки уряд затвердив 9 серпня 2017-го. Головна ідея реформи - створення умов, за яких потреба в інтернатах чи дитячих будинках зникне, а всі діти, позбавлені батьківського піклування, перебуватимуть у сімейних формах виховання.

Нагадаємо, що до різних форм сімейного виховання влаштовуються діти, які мають статус дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомна сім’я - це родина, яка добровільно взяла від 1 до 4 дітей на виховання та для спільного проживання. На практиці виходить, що дітей у таких родинах може бути й більше. Дитячий будинок сімейного типу - це сім’я, яка бере на виховання та для спільного проживання від 5 до 10 дітей.

Крім того, є ще усиновлення - прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснюється на підставі рішення суду. Опіка та піклування встановлюються над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка може бути встановлена над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування - над підлітками  у віці від 14 до 18 років.

Галина Гірак