Страшний сон Москви: що заважає угоді між Вірменією та Азербайджаном

У ЗМІ пройшла інформація про те, що в Ірані буде обговорюватися мирна угода між Вірменією та Азербайджаном. Наскільки важлива угода для цих двох країна та світу, й що може заважати її укладенню?

Вірменія - це "Україна номер три"

Іранські та російські інформагентства днями поширили інформацію про те, що міністри закордонних справ Азербайджану та Вірменії проведуть 23 жовтня переговори про нормалізацію відносин у Тегерані за участі глав МЗС Ірану, Туреччини й Росії. Це - перша за останній час зустріч глав МЗС цих країн із міністром закордонних справ Росії.

Інформаційне агентство IRNA цитувало заяву міністерства закордонних справ про те, що країни обговорюватимуть регіональні проблеми "без втручання нерегіональних і західних країн". Це - натяк на Сполучені Штати Америки і Європейський Союз, чиє залучення до пошуку мирної угоди між Вірменією і Азербайджаном особливо дратує Москву.

Темою зустрічі, за повідомленням Reuters, є "рух до мирної угоди" між двома країнами після того, як Баку повернув контроль над Нагірним Карабахом.

Раніше у жовтні прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що Єреван і Баку за підсумками зустрічей за європейського посередництва сформулювали "дорожню карту" нормалізації двосторонніх відносин.

При цьому офіційний Єреван активізував курс на зближення із Заходом, а у Євросоюзі обговорюють збільшення підтримки Вірменії - після операції Азербайджану з повернення Карабаху. Зокрема, під час виступу в Європарламенті в середині жовтня Пашинян заявив, що Європейський Союз є ключовим партнером, котрий підтримує фундаментальні реформи уряду Вірменії в останні роки, й висловив готовність Єревана бути ближче до ЄС "настільки, наскільки ЄС вважає це можливим".

Звичайно, росіяни були цим вкрай невдоволені: джерело пропагандистського агентства ТАРС нібито заявило, що розцінює виступ Пашиняна "як абсолютно безвідповідальний і провокаційний, особливо в тому, що стосується Росії та російсько-вірменських відносин".

"Бачимо, як Вірменію намагаються перетворити на Україну №3, якщо вважати Молдову Україною №2, а Пашинян семимильними кроками йде шляхом Володимира Зеленського", - цитувало ТАРС свого співрозмовника.

Чи вдасться чергова спроба?

Чи вдалими виявляться у підсумку чергові перемовини, та ще й за присутності "сумного коня" Лаврова - питання відкрите. Адже подібна п'ятистороння зустріч з питання Нагірного Карабаху та конфлікту між Вірменією та Азербайджаном вже мала відбутися 5 жовтня у місті Гранада (Іспанія). Крім вірменського та азербайджанського президентів, там мали бути присутні лідери Франції та Німеччини, а також глава ЄС Шарль Мішель. Проте Баку в останній момент відмовився від переговорів.

"Причина - деструктивна позиція Франції (що підтримала Вірменію візитом міністра закордонних справ Катрін Колонна - ред.), а також незгода Парижу та Берліну на участь у зустрічі Туреччини. За таких умов азербайджанська сторона відмовилася від проведення переговорів", - повідомило дипломатичне джерело інформагентства Інтерфакс-Азербайджан.

При цьому джерело підкреслило:

"Якщо на порядку денному буде колишній тристоронній формат ЄС-Азербайджан-Вірменія, то Азербайджан може взяти у ньому участь. Проте будь-який формат, у якому представлена Франція, для нашої країни є неприйнятним. Азербайджан не братиме участі у зустрічах, на яких представлена Франція".

Тож у цей раз представників Євросоюзу на вірмено-азербайджанській зустрічі немає, натомість Москва у якості "смотрящєго" там присутня. Це не дивує: за словами керівника Південно-Кавказької філії Центру досліджень армії конверсії та роззброєння Володимира Копчака, Кремль стрімко втрачає позиції на Південному Кавказі після початку повномасштабного вторгнення в Україну, і це дуже непокоїть Росію.

"Запускаються процеси, де Кремль просто втрачає будь-які впливи - воєнні, гібридні… А іншого позитивного порядку денного, окрім тиску, вони не можуть запропонувати в будь-якому регіоні на пострадянському просторі", - зазначив експерт у коментарі Главкому.

Між тим, цей регіон для Москви є вкрай важливим: Кремль системно займається створенням так званої екосистеми під себе в Центральній Азії і на Південному Кавказі у цілому.

Якщо Вірменія та Азербайджан дійсно нормалізують між собою відносини - це призведе до того, що російська військова присутність там втрачає сенс.

Нові карти старих територій

При цьому позиція президента Азербайджану Ільхама Алієва (за спиною у котрого явно стоїть президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган) може бути не так "ляпасом" Франції та Німеччині, як ознакою підготовки до подальшої ескалації, пише Інформатор.

Ці прогнози небезпідставні: на вірменській території ще залишаються анклави, населені переважно азербайджанцями. Й існує ймовірність, що азербайджансько-турецький альянс піде далі на Кавказ, аж до вторгнення на офіційну територію Вірменії для захисту своїх людей. Тож "швидка спецоперація" у Нагірному Карабаху може виявитись лише прологом до чергової великої війни.

"Питання щодо карти, яка має стати основою процесу делімітації та демаркації. Азербайджан досі не погоджувався приймати карту від 1975 року як основу цього процесу", - зазначив вірменський політолог Степан Григорян у коментарі ВВС.

Одним зі спірних питань може бути контроль над так званим Зангезурським коридором - це проект транспортного коридору завдовжки близько 40 км через територію Сюнікської області Вірменії, що розглядається як можливий засіб для забезпечення транспортного сполучення між західними районами Азербайджану і його ексклавом, Нахічеванською Автономною Республікою. Альтернативний варіант - створити коридор до Нахічевані територією Ірану, тому, вочевидь, черговий раунд переговорів і відбувається саме тут.

Головним питанням є те, чи вистачить обидвом сторонам політичної волі для вирішення цих проблем мирним шляхом, вказує представник президента Азербайджану з особливих доручень Ельчин Амірбеков.

"Ми хочемо такого рішення так само сильно, як і просування за іншими напрямками двосторонніх переговорів. Я вважаю, що чим швидше кордон між нами буде узгоджений, тим краще. Тим меншою буде ймовірність того, що можуть відновитись якісь військові дії", - сказав він у коментарі тому ж ЗМІ.

Але азербайджанський історик Алтай Геюшев вважає, що нова ескалація тут - цілком можлива. Важко з ним сперечатися, адже це - в інтересах Росії.

"Якщо карабаська проблема вирішена, потрібно знайти нового ворога. Хто ним буде? Можливо, Іран? Але це не Вірменія, там буде дуже тяжко. Іран - це велика країна і зовсім інша історія", - каже він.

Але поки Іран став лише новою площадкою для чергових вірмено-азербайджанських перемовин.

Ірина Носальська