Дитбудинки в евакуації: як живуть за кордоном діти з наших інтернатів

Через повномасштабну війну дитячі будинки інтернатного типу евакуювали в безпечні місця: 94 заклади перемістили в межах України, а 196 - за кордон. Як живуть наші діти в інших країнах?

Найбільший прихисток дала Польща

14 березня 2022 року стало відомо про евакуацію 2 274 дітей з вразливих категорій.

"Це діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, що перебувають у закладах інституційного догляду, діти з прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. Зокрема, із закладів соціального захисту дітей (притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, центри підтримки дітей та сімей), та дитячих будинків-інтернатів евакуйовано 1837 дітей. Із них за кордон - 1083 дитини, у тому числі 194 - з дитячих будинків-інтернатів",- повідомила пресслужба Кабміну.

Тепер стало відомо, де нині перебувають вихованці дитбудинків, евакуйовані на початку війни.

"Ми переміщували їх як у межах України, так і за кордон. Якщо брати ситуацію на сьогодні, то у нас 94 заклади в межах України було переміщено і, відповідно, 196 - за межі України",- зазначив голова Національної соціальної сервісної служби України Василь Луцик в інтерв’ю Радіо Свобода в межах проєкту "Ти як?".

За його словами,про тих дітей українській стороні відомо все. Адже постійно ведеться  моніторинг - щотижневий, щомісячний. Найбільше евакуйованих дітей нині живуть уПольщі - майже 2 тисячі, Німеччині - менше тисячі та Туреччині - 300.

"Спільно з Мінсоцполітики ми проводимо виїзні моніторинги умов перебування наших дітей за кордоном. І за результатом цього моніторингу ухвалюємо рішення або про переміщення в іншу країну, або про покращення умов, які потрібні саме в цій країні. Ну, і також ми звертаємо увагу на те, щоб діти мали доступ до української освіти і на збереження своєї ідентичності. Це стосується дітей, які ще не ходять в школу, тобто до шести років - щоб вони могли комунікувати з вихователем українською мовою і взагалі перебувати в українському середовищі",- пояснив Луцик.

Він також додав, що у нас майже всі заклади перемістилися із супроводженням з України. Це вихователі, педагоги, які й забезпечують дітям українськомовне оточення. Щоправда, не в усіх країнах там є достатня кількість вихователів, тому наші міжнародні партнери додатково наймають для цих закладів вихователів-українців. А це плюс до всього - дехто з наших співвітчизників отримує за кордоном додаткову роботу.

Захист прав дітей у Європі жорсткіший, ніж у нас

Щодо умов перебування, то за кордоном наші діти живуть переважно в готелях або санаторних комплексах. А в Польщі, наприклад, орендують будинки, в яких може мешкати одночасно до 20 дітей.

До захисту прав наших дітей у Європі ставляться доскіпливо.

"У першу чергу ми повинні розуміти, що заклади, які перемістилися на територію іноземних країн, вже потрапили під юрисдикцію їхніх соціальних служб. Тому їхні соціальні служби завжди моніторять дотримання прав дітей. І, ви знаєте, що умови захисту прав дітей у Європі набагато жорсткіші, ніж у нас. Коли ми перевіряємо, то наше перше завдання - перевірити, в яких умовах живуть діти. Друге - поспілкуватися з усіма дітьми. Під час останнього моніторингу поспілкувалися з більше ніж 400 дітьми, розпитали про умови, без присутності вихователів з’ясовували, які в них є скарги. І на підставі цього ми формуємо звіт і цілісну картину перебування закладу в цій країні",- каже голова Національної соціальної сервісної служби.

Вінзапевняє, щосоцслужби тих держав, в яких нині перебувають наші діти,  справляються зі своїми обов’язками щодо юних українців добре.І наші вихователі теж звикають до іншої культури. Якщо йбувають "випадки насильства", тоді українська сторона спільно з правоохоронним органом відповідної країни реагують і вживають всіх заходів для притягнення до відповідальності винних.

"Статистику кримінальних проваджень ми точно не можемо вести, тому що поки в нас немає жодного судового рішення про претензію відповідальності когось з українських супроводжуючих. Все, до того, є таємницею досудового розслідування. Тому, скажімо так, ми можемо знати те, про що нас повідомляють. Але такого обліку ми не ведемо, тому що ми так будемо порушувати презумпцію невинуватості. Поки немає вироку, ми не можемо говорити про певну особу. Ми вживаємо всіх заходів, щоб її усунути від спілкування з дітьми, але про вину ми поки що не говоримо",- зазначає Луцик.

Він додає, що наші соцслужби спілкуються з омбудсменами цих країн, з їхніми соцслужбами. Крім того, виконується Європейська конвенція про юрисдикцію, в межах якої відбувається комунікація з центральними органами кожної з країн, де перебувають наші діти.

Повернення - лише в безпечні умови

Що відомо про можливе повернення цих дітей в Україну?

"Дитина має повертатися в Україну для возз’єднаня з родичами, усиновлення або коли для неї знайшли сімейну форму виховання. Повертати ж цілі заклади без розуміння того, в яких умовах діти перебуватимуть, неправильно, я дуже не рекомендую цього робити. Адже ми спеціально рятували дітей з небезпечних зон. Тому готуватимемо більш жорсткі роз’яснення з, по суті, забороною повертати заклади якщо не розумітимемо: де діти будуть розміщені, чи перебуватимуть вони в безпечних умовах, чи знайдені для них сім’ї",- так міністр соцполітики Оксана Жолнович пояснила позицію України стосовно цього питання в ефірі національного телемарафону.

Як все відбувається, можна навести приклад дітей з Волині. Два роки тому з області евакуювали 100 вихованців з шести закладів, із яких 62 дитини уже повернулися в Україну.

"Ми провели роботу для їх повернення в сім'ї",- розказала начальник служби у справах дітей Волинсьскої облдержадміністрації Алла Онищук в ефірі Українського радіо.

Вона, зокрема,зазначила, що влаштувати в прийомні сім'ї вдалося всіх 19 дітей із Волинського обласного будинку дитини, котрі тривалий час перебували в Польщі.

А ось вихованці ще трьох волинських закладів - 38 дітей, котрих із початком повномасштабної війни евакуювали до Польщі та Чехії, досі залишаються за кордоном.Йдеться про20 вихованців Головненської спецшколи-інтернату, 9 дітей із Затурцівської спеціальної школи-інтернату та 9 дітей з Ковельського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей.

"По Головному є вже шестеро випускників, які школу закінчили та навчаються в училищах у Польщі. Всі діти, які і в Затурцях, і в Головному виховуються, мають розлади здоров'я і з їхнім влаштуванням у сім'ї є трохи більше питань. Ми продовжуємо роботу зі знайомства їх із кандидатами в прийомні батьки", - пояснила Онищук.

До слова, в Україні станом на початок повномасштабного вторгнення було 722 заклади інституційного догляду (інтернати, дитбудинки тощо), де виховувалися 104 729 дітей.

За два роки повномасштабної війни 13 338 дітей залишилися без батьківської опіки. З них 1759 стали сиротами внаслідок воєнних дій. Це, зокрема, й ті діти, батьки яких перебувають в полоні (таких неповнолітніх 12) або на окупованій території (685). За новими правилами, їм присвоюють цей статус. Але якщо батьки повернуться, вони зможуть забрати своїх дітей. 

Галина Гірак