Тікали від війни - потрапили в халепу: в українців у Європі забирають дітей

У понад двох сотень українців, які з початку війни виїхали за кордон в пошуках безпеки, соцслужби вилучають дітей. На яких підставах це відбувається, і чи мають можливість батьки чи опікуни повернути їх?

В Німеччині вилучили понад 70 дітей

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив у коментарі NV, що у Національної соціальної сервісної служби станом на 31 грудня 2023 року є дані про 255 українських дітей, яких за кордоном забрали місцеві соціальні служби. Найгірша ситуація щодо цього склалася в Німеччині, де відомо про 71 такий випадок, у Польщі (33 випадки), в Італії (25), Чехії (24) та Швеції (17).

Омбудсмен зазначив, що розповсюдженою причиною таких ситуацій є відсутність відповідних документів у батьків та інших законних представників, а також неналежне, за законодавством ЄС, виконання батьківських обов’язків, тобто підвищення голосу, будь-який фізичний вплив на дитину з метою заспокоїти, залишення без нагляду дорослих на тривалий час тощо. На рішення соцорганів може вплинути також агресивна поведінка самих дітей або невідвідування ними школи.

"Станом на 1 березня 2024 року в роботі секретаріату уповноваженого перебуває 74 звернення стосовно 176 дітей, відібраних у батьків та інших законних представників за кордоном. За вказаними зверненнями відкриті провадження, в межах яких вживаються заходи реагування та направляються запити до відповідних державних органів влади", - сказав Лубінець.

Міжнародна організація з міграції (МОМ) у своєму звіті, оприлюдненому в лютому 2024 року, повідомила, що за два роки після повномасштабного вторгнення Росії в Україну понад 14 млн осіб, а це третина населення України, покинули свої домівки. З них майже 6,5 мільйонів стали біженцями в усьому світі, а близько 5 мільйонів - у Європі, серед них 1 мільйон - діти.

Родинам віддають 90% дітей

Вилучені з родин діти живуть у соціальних центрах, прийомних сім’ях, можливі ще й інші варіанти. Батькам чи опікунам на час вилучення дитини можуть дозволити з нею бачитися, а можуть і не дозволити. Досвід показує, що 90 % таких дітей потім через суд все ж повертають родинам. Але ж 10% неповнолітніх українців іноземні суди рідним не віддають.

Тим часом фахівці констатують, що випадків, коли соцслужби за кордоном вилучають наших дітей, стає все більше.

"І це, переважно, об’єктивні речі. Ось нещодавно надійшла інформація про те, що в одній з європейських країн відібрали шестирічну дитину, яку мама відправила в евакуацію  бабусею, якій 82 роки. Вочевидь, соціальні служби, спостерігаючи за можливостями і спроможністю бабусі, дійшли висновку, що ця людина не справляється з активною, рухливою, допитливою дитиною. І, мабуть, такий неповноцінний догляд літньої людини несе загрозу для дитини, оскільки угледіти за жвавою рухливою дитиною у 82 роки навряд чи можливо. Це сталося попри те, що родина є позитивною, спроможною, самодостатньою, батьки працюють, ніяких питань у соцслужб в Україні до неї не було. Але умови, в які частина цієї родини потрапила за кордоном, - специфічні, тому у соцслужб там і виникають питання", - пояснює аналітик Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина.

Також, за її словами, виникають подібні проблеми, коли мами пручаються рекомендаціям соціальних служб в країні перебування. Ці рекомендації, як правило, стосуються розміщення в тому чи іншому регіоні, в тому чи іншому помешканні, відвідування навчального закладу. Нерозуміння того, що рамки в країні перебування встановлені місцевим національним законодавством, нехтування ними призводить до біди. Звичайно, українці вільні і свободолюбиві по своєму духу, але те, що стосується виховання дітей, в Європі дуже жорстко регламентовано. Там керуються принципом верховенства інтересів дитини і дітоцентризмом. Інтереси дитини переважають над інтересами і правами дорослих людей. Тому там пильно контролюють, чи немає зловживання батьківськими правами тоді як деякі наші батьки вважають, що вони по відношенню до дитини мають право на все.

До речі, з 2006 року Україна є членом Гаазької конвенції про батьківську відповідальність. Документ набув чинності у нас 2008-го. З того часу ми стали частиною європейської спільноти у ставленні до прав дітей, поводження з ними, коли йдеться про батьківську опіку, про розлучення батьків з дитиною та передачу її під опіку іншим особам. На практиці виконання цієї конвенції полягає у негайному реагуванні з боку компетентних органів на різні неприємні випадки, які можуть трапитися з дитиною.

"Наприклад, якщо на вулиці українського міста ви бачите, як хтось ображає, б’є дитину, то за законодавством ви зобов’язані негайно повідомити про це у компетентні органи, зокрема, у службу у справах дітей, поліцію. Незалежно від того, яке громадянство має ця дитина, вона потребує нашого реагування і захисту. Те саме відбувається і за кордоном: свідки насильства або недбалого ставлення до виконання батьківських обов’язків звертаються до відповідних служб країни перебування дитини безвідносно того, хто ця дитина за походженням", - каже представник УГС.

Проте поки що є різниця, як діють у нас і за кордоном у випадку, коли може бути підозріння в тому, що в родині нехтують інтересами дитини: у нас розмірковують, чи можна якось допомогти дитині, а там одразу діють.

Кроки до повернення

Що робити українцям, у яких соцслужби за кордоном відібрали дитину? 

Перш за все, їм необхідно звернутися до нашого консульства у тій країні, в якій сталася неприємність, повідомити про все, що сталося, і попросити про допомогу. Дипломати передають отриману інформацію в Національну соціальну сервісну службу, яка зараз є компетентним органом України з взаємодії з іншими країнами в питаннях реалізації Гаазької конвенції про батьківську відповідальність (невдовзі ці функції візьме на себе новостворена організація Держдіти). Її фахівці спільно з органами опіки та піклування збирають інформацію про родину в період її перебування на території України: чи не потрапляла вона в поле зору соціальних служб, чи дбайливо батьки ставилися до дитини тощо. Вони також з’ясовують, чи буде можливість соціального супроводу родини у разі повернення дитини в сім’ю та повернення родини в Україну, забезпечення послугами. Вся ця інформація розглядається судами і може бути врахована при вирішенні питання повернення дитини.

Якщо потрібна консультація з адвокатом, можна звернутися до представництва однієї з міжнародних юридичних компаній, котрі безоплатно допомагають біженцям у багатьох країнах. Однією з них є Данська рада у справах біженців, яка можуть надавати безоплатний юридичний супровід в 30 країнах світу.

Галина Гірак