Нова гра: чому Трамп "благословив" військову допомогу Україні

Чому запеклий трампіст Майк Джонсон, котрий гальмував голосування за військову допомогу Україні у Палаті представників американського Конгресу півроку, раптом на це погодився? Й чи змінилася позиція самого Трампа?

Тернистий шлях допомоги

20 квітня відбулася подія, котрої багато людей у всьому світі і особливо в Україна чекали з завмиранням серця: Плата представників Конгресу США нарешті ухвалила виділення нам військової допомоги.

Нагадаємо, законопроєкт про допомогу Україні підтримала у Палаті представників більшість конгресменів. "За" проголосували 311-ть (тому числі демократи повним складом і близько половини республіканців - ред.), проти - 112-ть.

Тепер це питання розглядатиме американський Сенат (орієнтовно це станеться у вівторок, 23 квітня - ред.). Потім документ має підписати президент США Джо Байден.

Загальний розмір допомоги Україні, ініційований спікером-республіканцем Палати представників Майком Джонсоном, становить 60,84 мільярда доларів. Третина цих коштів, а саме 23,2 млрд доларів, залишаться у США та будуть витрачені на поповнення американських запасів.

Решту грошей витратять наступним чином: 13,8 млрд доларів підуть на закупівлю передових систем озброєнь, оборонної продукції та оборонних послуг для України; 11,3 млрд доларів - на поточні військові операції США в Європі; 26 млн доларів - на продовження нагляду та підзвітності за допомогою, що надається Україні.

Відома надскладна доля цього пакету допомоги: шість місяці поспіль ініціатива демократів та адміністрації Байдена не могла втілитись через складну політичну боротьбу між демократами та республіканцями під час старту передвиборчої президентської кампанії.

Джонсон знаходив все нові й нові приводи для того, аби не виносити питання у залу засідань Сенату: спочатку це була мігрантська криза на кордоні з Мексикою, потім - припинення видачі ліцензій на видобуток сланцевого газу.

Іноді все виглядало так, ніби демократи готові до будь-яких поступок. Й нічим іншим, окрім відсутності політичної волі самого Трампа, зволікання із вирішенням цієї проблеми пояснити було неможливо.

Що дотиснуло Джонсона

То що ж сталося нині? Хто чи що переконало Трампа дати відмашку на голосування у Конгресі? Адже без неї (відмашки), на думку політтехнолога Олега Постернака, тріумф України 20 квітня був би просто неможливий.

"Так, помірковані республіканці готові були проголосувати за українську допомогу ще восени, але після переможних праймеріз Трампа на початку 2024 року багато хто з них почав "рівняння" на нього, як на майбутнього президента і став зважувати свою позицію із заявами фаворита перегонів. А йти проти особистої волі ексцентричного Трампа, який цінує відданість, було нерозумно", - аргументував він хід своїх думок у Facebook.

Однак Трамп дав добро на публічну демонстрацію відсутності єдності Республіканської партії, що й засвідчило "українське питання", продовжив експерт.

"І була відмашка спікеру Майку Джонсону ставити це питання на голосування, бо весь попередній період він цього уникав. А потім різко "перевзувся". Перестав боятися відставки, пішов на діалог із Білим домом. Попередньому спікеру Кевіну Макартні це коштувало посади у свій час, до речі",- зауважив він.

За словами Постернака, існує версія, що на Трампа вплинула, зокрема, особиста зустріч із міністром закордонних справ Великобританії Девідом Кемероном 9 квітня.

Раніше Кемерон не надто дружелюбно висловлювався на адресу Трампа. Втім полетів до нього у Флориду, Мара-Лаго, де політики мали дискусію та приватну вечерю. Кемерон зазначив, що це нормальна практика для чиновників - зустрічатися з опозиційними політиками. І, посилаючись на приватний характер розмови з Трампом, відмовився розкрити деталі, крім того, що розмова йшла навколо міжнародних питань, включаючи Україну.

Таку небагатослівність експерти пов’язували з тим, що зустріч, нібито, не вдалася. Зокрема, про це писала The Guardian: за інформацією видання, британському міністру навіть не дозволили зустрітися зі спікером Джонсоном. Втім схоже, що певний влив все-таки відбувся.

"Трамп цінує відносини із британськими консерваторами", - пояснив це Постернак.

Деякі експерти також вважають, що посприяло цьому й ще одне нещодавнє рандеву Трампа з президентом Польщі Анджеєм Дудою - теж політиком близьких йому консервативних поглядів. Як відомо, вони днями зустрілися у Нью-Йорку.

Як зазначив польський лідер, Трамп попросив його поділитися своїми поглядами на ситуацію в Європі і тим, як він оцінює ситуацію в Україні.

"І я розповів пану президенту, як я це бачу. І, звісно, там була згадка про те, що американська допомога вкрай потрібна Україні. Підтримка, в якій би формі вона не була, сьогодні є надзвичайно важливою, адже правда полягає в тому, що ніхто не може допомогти Україні так, як це можуть зробити Сполучені Штати",- підкреслив Дуда.

Самого Джонсона теж переконували всі, хто і як тільки міг: відомо, що й президент України Володимир Зеленський у порушення протоколу мав із ним телефонну розмову на цю тему.

При цьому керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко зауважив, що "однією х умов було Боже провидіння".

"Оскільки CNN, наприклад, пише, що Джонсон, як людина віруюча, котра уповає на силу молитви, зустрівся з представниками своєї церковної громади, вони обговорили питання України. Після цього він уважно ознайомився зі звітом директора ЦРУ Бернса (Вільяма Бернса - ред.), у котрому було написано, що Росія, вочевидь, піде далі, не зупиниться на Україні, що це загрожує підривом позицій і лідерству США у світі, і що Америка має діяти негайно -  він вирішив піти проти позиції частини своєї партії. І тут йому треба віддати належне, це дуже важливо - попри те, що до цього питання затримувалося", - розповів Мусієнко у ефірі власного YouTube-каналу.

Чого очікувати далі?

Разом із тим, зволікання з допомогою коштувало життя і здоров’я багатьом українцям, а також втрати територій (варто лише згадати Авдіївку, звідки ЗСУ змушені були відійти через снарядний голод) й руйнуванням частини нашої енергосистеми. 

Звичайно, хотілось би дійсно вірити у сумлінність політиків світового рівня й у те, що вони врешті прозріли.

Втім, за словами Постернака, важливим аспектом цієї гри був електоральний розрахунок. Й вочевидь "благословіння" самого Трампа Джонсон таки отримав.

"Як ви думаєте, про що може свідчити той факт, що законопроєкт про українську допомогу від Майка Джонсона містив передачу Україні ракет ATACMS, хай навіть із бюрократичним гальмом? Правильно, це бажання виглядати публічно кращими за адміністрацію Байдена. Сигнал, що республіканці готові йти далі у питанні зовнішньополітичної підтримки Україні на фоні обережного Байдена. Респи (республіканці - ред.) поставили задачу "перехопити" українську карту на електоральному полі", - вважає він.

Як відомо, Трамп є бізнесменом, тож і мислить відповідним чином.

"Трампу вказали на вигоду - він дав добро, але на кредит", - зауважив у ефірі 24 каналу політтехнолог Борис Тізенгаузен.

До речі, ще у січні експрем'єр Британії Борис Джонсон спрогнозував:Трампу разі своєї перемоги на виборах у США Українуне покине. Кажуть, що й Джонсон у цей раз особисто допоміг переконувати лідера республіканців.

Та поряд із бізнесовим мисленням Трампові притаманна й різка зміна настроїв. Тож передбачити його політику щодо України у майбутньому складно, кажуть фахівці.

Ірина Носальська