Без бавовни порох неможливий: з чого Україна вироблятиме боєприпаси

Корреспондент.net,  25 квітня 2024, 18:30
💬 0
👁 10892

Верховна Рада спростила в Україні вирощування бавовника для оборонних потреб. Навіщо ВПК потрібна саме бавовна, звідки вона нам може постачатися та які країни вже активно конкурують за цю сировину?

Повний цикл виробництва

Виготовити вибухівку, котрою начиняють патрони, снаряди та ракети, не можна без білої, пухнастої й цілком "мирної" рослини - бавовнику, котрий використовують при виробництві пороху.

Тож Верховна Рада на засіданні 23 квітня ухвалила в цілому законопроєкт № 10427-1 про внесення змін до деяких законів України щодо поширення сортів бавовника в Україні.

"Значний рівень зарегульованості дозвільних процесів щодо випробувань, державної реєстрації і сертифікації сортів бавовника, створених за допомогою сучасних методів біотехнологій надзвичайно ускладнює та практично унеможливлює їх законне ввезення для досліджень та промислового вирощування в Україні", - пояснив логіку законотворців перший заступник голови Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики, нардеп від Голосу Ярослав Железняк у Telegram.

Як зазначено у пояснювальній записці до законопроєкту, у Держреєстрі містяться відомості лише щодо двох сортів українського бавовника. Наукові селекційні установи не спроможні запропонувати для галузі адаптовані сорти, що забезпечили б високі стандарти отриманої сировини для подальшої переробки. Тож прийняття нового законопроєкту дозволяє зареєструвати права на сорти бавовнику, у тому числі і на генно модифіковані, упродовж місяця після підписання закону(зараз це 2-3 роки).

При цьому виробництво порохів в Україні занепало вже давно, тому ВПК критично залежав від поставок партнерів.

"От сьогодні питання набоїв, снарядів тощо. Але ті розумники (критики, - ред.)розуміють, що у нас немає виробництва порохів, без яких ви не можете зробити повного циклу? Вони сьогодні на вагу золота. Кожна країна на сьогодні займається озброєнням і немає бажання з кимось ділитися", - зауважував екссекретар Ради нацбезпеки та оборони Олексій Данилов у інтерв’ю Наталі Мосейчук ще рік тому.

За словами Данилова, у світі цим виробництвом займається переважно приватний бізнес, і Україна не була виключенням.

"Чому у нас немає порохів? Тут треба розуміти, що це взагалі за виробництво. Ви його не можете зробити ні за місяць, ні за два, ні навіть за десять... У нас дуже багато приватників, які сьогодні входять в цю систему військово-промислового виробництва, закривають дуже багато великих проблем", - підкреслював тоді він.

Тож вже після 2014 року (початку російської агресії на нашу територію), але ще до повномасштабного вторгнення Росії Україна змушена була закуповувати порох, зокрема у сусідній Польщі.

"До 2014 року спорядженням боєприпасів середніх і великих артилерійських калібрів займався Донецький казенний завод хімічних виробів і хімічне казенне об'єднання ім. Петровського, які тепер перебувають на окупованій території Донецької області. Крім того, загублені ще ряд стратегічно важливих підприємств цієї сфери - так, наприклад, хімічне казенне об'єднання імені Г.І. Петровського в м. Красний Луч, де виробляється вибухівка, порох, тверде ракетне паливо", - пояснив військовий експерт та історик Михайло Жирохов у коментарі Mind.

Ворог при цьому багато років активно готувався до війни: варто нагадати лише про підрив великих артилерійських складів в Україні та у ближньому зарубіжжі, коли були знищені мільйони снарядів.

В Україні проблему намагалися вирішити: так, восени 2017 року ми закупили у Південній Кореї лінію з виробництва снарядів і гільз калібру від 100 до 155 мм. Проте сировинні проблеми до кінця подолані не були.

Вочевидь, це спостерігається й досі - тому у нас і збираються налагоджувати "повний цикл" виробництва боєприпасів, починаючи із вирощування власної бавовни.

"Україна гостро потребує артилерійських снарядів, котрі знайти не так просто. Та й вартість снарядів за два роки великої війни зросла щонайменше втричі. Однією з причин, що ускладнює пошук потрібної кількості, є дефіцит пороху. А це також відбивається на ціні. Тому чому б нам не повернутися до технології виробництва пороху з бавовняної целюлози, яка практикувалася під час Другої світової війни?", - цитує видання Latifundistголову Комітету ВР з питань аграрної та земельної політики Степана Чернявського.

Майже містична рослина

Загалом, бавовництво в Україні було поширене ще з кінця ХІХ ст., сировину вирощували на півдні країни. Зараз бавовник пропонують висаджувати у Бесарабії - на південному заході країни, між Дністром на півночі та Дунаєм на півдні.

За словами канд. с.-г. наук, с. н. с. Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН Віри Боровик, враховуючи глобальну зміну клімату та більш ніж столітній досвід з його вирощування, наявності в Україні необхідних ресурсів - потужний комплекс із забезпечення своєї промисловості власним продуктом цієї категорії в короткий термін створити можливо.

На думку Чернявського, посівна кампанія бавовника цілком може стартувативже наприкінці квітня-початку травня, що дозволить Україні за умов власного виробництва скоротити дефіцит снарядів.

А ще Україна зможе залучити 30-50 млн доларів інвестицій у завод із виробництва сирцю. Початкова потужність заводу становитиме 1,5 тис. т сирцю на рік із подальшим збільшенням виробництва до 6 тис. т., - повідомляє Latifundist.

Задля гідної конкуренції з ворогом нам потрібно дуже поспішати. Хоч усі російські порохові заводи перебувають під санкціями ЄС, росіяни успішно отримують бавовну з Узбекистану, контракт між країнами було підписано ще у 2020 році.

За даними Import Genius, у перший рік повномасштабної війни тільки Казанський пороховий завод (що робить заряди до стрілецької зброї, малокаліберної артилерії, танкових і авіаційних гармат, польової та морської артилерії, систем ближнього бою - ред.) закупив 48 тонн бавовняної целюлози.

"Після початку повномасштабної війни завод розширив виробництво - це випливає з того, що завод щонайменше двічі оголошував про новий набір співробітників у серпні 2022 року і в грудні 2023-го", - йдеться у матеріалі.

Зросло й постачання необхідної сировини. Так, за даними спільного розслідування видань Важные истории, Vlast.Kz та OCCRP, за 2023-й Ферганський хімічний завод поставив до РФ 2,7 тис. тонн бавовняної целюлози на майже 5 млн доларів. З них 2,2 млн припадає на постачання пороховим заводам.

Однак і Україна не збирається пасти задніх, бо вироблятиме свій порох сама. До речі, у бавовни в цій війні якась особлива, окрема рольта значення. Згадаймо, росіяни манірно кличуть вибухи на поки підконтрольній їм території - "хлопками". Українці влучно переклали це, як "бавовну" (хлопок з російської - ред.), кепкуючи таким чином з ворога.

Ірина Носальська

ТЕГИ: производство боеприпасы закон