Теракт в Оленівці, два роки потому: ще й досі є неідентифіковані тіла

16 травня 2022 року захисники Маріуполя за наказом вищого командування вийшли з Азовсталі. Їм обіцяли безпеку, проте частина з них невдовзі опинилася в епіцентрі теракту, влаштованого ворогом у в’язниці на окупованій Донеччині.

Розслідування триває

Вони 82 дні у повному оточенні захищали Маріуполь, відтягуючи на себе переважаючі сили противника, щоб дати змогу українській армії перегрупуватися. Міноборони Великої Британії зазначило, що спротив українських військових на "Азовсталі" зірвав оперативні плани РФ на півдні Донбасу.

Після виходу з меткомбінату ці захисники потрапили до Волноваської виправної колонії №120, розташованої в захопленому ворогом ще в 2014 році селищі Оленівка Донецької області. А в ніч з 28 на 29 липня 2022-го Росія влаштували там теракт: загинули майже 50 військовополонених, а більше 130 отримали поранення. Згодом стало відомо, що за день до теракту 193 воїнів з "Азовсталі" перевели з колонії в окремий барак, нашвидкуруч перероблений з промислового ангару. Там і стався вибух.

В опублікованих РФ списках йшлося про 48 загиблих, а двоє військовополонених були вказані і серед мертвих, і з-поміж поранених. Тому складалося враження, що їх не довезли до лікарні. Тавиявилося, що ті двоє - живі. Медичної допомоги вчасно не отримали інші полонені. Точне число загиблих та тих, хто дістав поранення, й досі встановлюється.

Україна розпочала процедуру повернення тіл тих, хто загинув у Оленівці, одразу після трагедії. Нині вже поховали понад 50 таких захисників. Проте є ще родини, які очікують результатів експертизи ДНК з-за кордону, адже не всі готові повірити, що їхніх рідних вже немає серед живих, хоч в Україні це вже підтвердили. Є ще й неідентифіковані тіла. І досі триває досудове розслідування Генпрокуратури. Та про більшість з тих, кому пощастило вціліти тієї ночі в Оленівці, рідні майже нічого не знають.

"Тільки 31 серпня 2023 року я отримала підтвердження того, що мій чоловік Сергій - у полоні. Про це повідомили з Міжнародного Комітету Червоного Хреста після того, як відповідну інформацію їм надали з Міноборони РФ. Скільки ще людей після теракту вижили і перебувають у полоні, невідомо, адже на приватні запити дають відповіді лише про конкретних осіб. Та й то ніяких деталей хоча б про те, де саме утримують їх, не уточнюють", - каже дружина військовополоненого, співзасновниця громадської організації Olenivka Community Марія Алєксєєвич.

За її словами, в грудні 2023 року у нашого омбудсмана Дмитра Лубінця була домовленість з російською уповноваженою з прав людини Тетяною Москальковою про передачу військовополоненим з обох сторін листів від рідних та посилок.

"Мені теж телефонували з Координаційного штабу поводження з військовополоненими, щоб написала Сергієві листа і сказали, що посилки з найнеобхіднішими речамибудуть сформовані від держави. Питали ще про розмір взуття чоловіка і його зріст. Напевно, там мало бути взуття, одяг, може чай, мило чи щось подібне. Звісно, я написала листа і віддала його. Але й досі немає підтвердження з російської сторони того, що наші листи та посилки надійшли до адресатів. Хоча, за міжнародними нормами, військовополонені мають право отримувати це від своїх родин", - зазначає Марія.

Гарантії залишилися на папері  

В Olenivka Community намагаються привернути до свого болючого питання увагу світу, сподіваючись, що це допоможе їхнім рідним повернутися додому. Тому відповідні акції проводять не лише в Україні, а й за кордоном - у Франції, Великобританії, Німеччині, Швеції, Італії, Іспанії, США, Польщі, Австралії, Канаді, Ірландії.

"Влаштовувати заходи за межами нашої країни допомагає українська діаспора, адже не маємо коштів, щоб самим виїжджати за кордон. Лише надсилаємо потрібні матеріали",- пояснює Олександра Мазур, яка, на жаль, вже поховала близьку людину, загиблу в Оленівці. 

Все можливе для звільнення полонених "Азовсталі" роблять представники держави: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, МЗС, Уповноважений з прав людини. Але Росія ігнорує майже всі їхні звернення.

"Наша країна сама нічого не вдіє, тому слід звертатися до інших держав та міжнародних організацій. Сподіваємося, що нам допоможуть ті, хто під час виходу в "почесний полон" гарантував захисникам Маріуполя збереження життя та подальший обмін", - вважає Марія.

А вихід з меткомбінату був необхідним, адже, за висновками керівництва ЗСУ, на той час неможливо було воєнним шляхом деблокувати "Азовсталь". Спочатку домовлялися про евакуацію 38 тяжко поранених, але протягом п’яти днів, починаючи з 16 травня, вийшли всі захисники.

"Домовлялися про те, що розблокуванням будуть займатися посередники, західні партнери. Я домовлявся з Туреччиною, Швейцарією, з Ізраїлем. Спочатку з Францією через стосунки лідерів з Російською Федерацією. Коли ми бачили, що військовим шляхом розблокувати неможливо",- сказав президент Володимир Зеленський 21 травня в інтерв’ю всеукраїнському телемарафону.

Також були залучені Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) та ООН.

"На початку червня представники Червоного Хреста заявили, що вони відвідали колонію в Оленівці, куди перевели захисників Азовсталі, але детально умови утримання не змогли перевірити. Привозили туди воду і все оглянули поверхнево. Мали пізніше ще раз приїхати, але Росія вже допуску не дала. Загалом всі ці два роки МКЧХ та ООН заперечують те, що вони виступили гарантами збереження життя наших військових. І неодноразово наголошували, що вони в принципі не можуть бути такими гарантами, а в змозі лише забезпечувати моніторинг дотримання Женевської конвенції. А вся відповідальність - за країною, яка утримує військовополонених", - каже Марія. 

Безправне право

Представники Червоного Хреста мали приїхати в Маріуполь і записувати прізвища всіх, хто виходитьз "Азовсталі". Ці списки стали б підставою для пошуку захисників їхніми рідними. Проте точно відомо, що 16 травня їх там не було.

"З різних джерел дізналися, що в перемовинах в самому Маріуполі з нашого боку брали участь командир бригади "Азов"Денис Прокопенко, генерал ГУР Дмитро Усов (нині очолює Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими) і народний депутат Олександр Ковальов. А від Росії були представники ГРУ - генерал-лейтенант Володимир Алексєєв, генерал-майор Олександр Зорін та ще кілька осіб. Був підписаний документ, що гарантував дотримання норм Женевської конвенції стосовно поводження з військовополоненими. Проте росіяни з першого дня почали її порушувати", - зазначає Алєксєєвич.

На її думку, зважаючи на ці домовленості, слід звертатися до керівництва країн, які в них брали участь, і просити їх знову об’єднатися. Тепер - щоб повернути хлопців з полону. Крім того, потрібно просити долучитися й інші держави, що активно беруть участь в обмінах військовополоненими - Об’єднані Арабські Емірати, Саудівську Аравію, Катар.

"Маємо намір звернутися до наших органів влади, починаючи від президента, з проханням допомогти нам зустрітися з найвищими представниками цих країн. Хотіли б донести їм думку про те, що полон вбиває, що Росія особливо жорстоко ставиться до азовців, порушуючи міжнародне право, показати кадри з теракту в Оленівці і попросити допомоги", - підсумовує Марія.

Родини захисників "Азовсталі" вважають, що в Україні має бути встановлений День жалоби за страченими в Оленівці або, як варіант, - за всіма страченими військовополоненими у цій війні. Його датою може бути 28 або 29 липня - в цю ніч відбувся теракт.

"В липні 2023 року ми створили відповідну петицію, а у вересні того ж року вона набрала 25 тисяч голосів, необхідних для розгляду президентом. Але ніхто з цього приводу з нами так і не зв’язався. А у січні цього року на зустрічі з нами Андрій Єрмак і Кирило Буданов запевнили, що такий день буде, але поки що ніяких зрушень немає",- каже Олександра.

Та в Olenivka Community все ж сподіваються, що у нашому календарі незабаром з’явиться цей скорботний день, адже встановити його наша держава може без будь-якої допомоги.

Галина Гірак