Охматдит - це нова Буча: геноцид під час війни, як інструмент Росії

Метою Росії у війні з Україною є геноцид і знищення української нації, вважає 60% українців. Втім боротьба за визнання цього факту світом поки не має кінцевого успіху.

Чому РФ вдарила по лікарні

Як свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології, оприлюднені у червні цього року, лише 7% українців вважають, що Кремль прагне зберегти за собою вже окуповані території і насправді не претендує на всю або більшість територій України.

До речі, один з варіантів відповідей був сформульований таким чином, аби бути наближеним до роспропаганди: йшлося про проведення так званої "денацифікації та демілітаризації України" без посягань на незалежність. Й лише 5% респондентів обрали цей варіант.

Ще 6% респондентів вважають, що Росія хоче підкорити всі території, хоча й залишити їм певну культурну автономію. А 12% українців впевнені, що Росія прагне змінити владу і створити маріонеткову державу, котра буде слухатися у всьому Москву.

Втім відомий український журналіст та публіцист Віталій Портников переконаний: кінцевою метою Російської Федерації є знищення пасіонарної частини українців та витіснення усіх інших закордон, аби населити наші землі російськими переселенцями.

"Гадаю, що дитячий госпіталь (Охматдит у Києві - ред.) - це також ділянка фронту. Удари по українським цивільним об’єктам мають конкретний військовий характер, що би хто не розповідав. У нас багато хто старається не ставити себе на місце ворога. Їм здається: те, що робить Путін, абсолютно алогічно, бо збуджує ще більшу ненависть у громадян, бо він, навпаки, підштовхує українців до спротиву, демонструє Заходу справжнє лице Росії. Але я гадаю, що Путін думає не про це, не про наслідки", - зауважив він на YouTube-каналі Rashkin Report.

Натомість у кремлівського диктатора є проста програма витискання нелояльного населення з України. Так, за словами Портникова, діяли й Російська імперія та Радянський Союз.

"Тому коли російські шовіністи розповідають, що Київ, Одеса або Харків, Єкатеринослав були російськими містами, мені цікаво: а як вони загалом цими російськими містами стали? Вони що, були ними у складі Річі Посполитої? Або коли там були якісь козачі станиці? Чи коли на місці Одеси був Хаджибей? Як ці міста взагалі стали російськими? Може, росіяни приїхали туди з північних територій?", - додав він.

При цьому Портников нагадав на прикладі Криму, що у сталінські часи теж була поширена практика депортації корінного населення та заміщення його немісцевими.

"І тепер вони вважають це Росією. Це все одно, що називати Індію Великою Британією", - вжив він влучне порівняння. 

На думку експерта, Путін перед війною був переконаний, що Україну населяють якісь "неправильні" росіяни, котрі миттєво стануть "правильними" після "визволення". Але кремлівського диктатора спіткала несподіванка: виявилося, що не лише армія, а й цивільне українське населення ненавидить окупантів.

"І ми бачимо, що було прийняте рішення, направлене на вигнання українського населення з земель проживання з метою наступної його заміни лояльним населенням Російської Федерації. Я вважаю, що Буча була одним з елементів впливу: щоб ні у кого не було сумніву, що населення РФ (принаймні, військові) здатне на такі звірячі дії по відношенню до сусідів. Що багатьом українцям не приходило до голови: чимало з них могли вважати, що якщо прийдуть росіяни, вони просто змінять прапор", - продовжив він.

Однак ідея Кремля зовсім інша, підкреслив він. Українці мають знати: якщо російська армія заходить на якісь території, вона там починає вбивати, насилувати та грабувати. До того ж, так було завжди, але українці, котрі були частиною Російської імперії, могли цього не усвідомлювати – і тому залишалися на місцях проживання.

Втім, за словами Портникова, геноцидний тиск Росії змушує населення України пересуватися спочатку з півдня та сходу у центр та на захід країни, а вже потім - за кордон. У цьому й полягає мета Кремля: тримати територію України без населення аби потім заселити сюди росіян, не витрачаючись на фільтраційні процедури.

"Путін прагне, аби тут (в Україні - ред.) залишалося на кінець війни якомога менше населення. Аби люди просто боялися тут залишатися, навіть якщо буде якийсь період миру", - сказав він.

Цим, на думку Портникова, й пояснюються російські удари по енергетиці, та останнім часом - по лікувальних закладах в Україні.

Визнання геноциду геноцидом

Звісно, Україна вже підняла це важливе питання на всіх можливих світових майданчиках.

За два дні після початку повномасштабного вторгнення Росії, Україна подала позов до суду ООН, поскаржившись, що РФ зловжила Міжнародною конвенцією про запобігання геноциду, коли розвʼязала велику війну з Україною — президент РФ пояснював її початок тим, що прагне захистити мешканців Донбасу від начебто геноциду України.

"Міжнародна спільнота ухвалила Конвенцію про геноцид з метою захисту. Росія посилається на конвенцію про геноцид з метою знищення", - наголошував посол з особливих доручень МЗС та агент України в Міжнародному суді ООН Антон Кориневич.

При цьому 4 квітня 2022 року Верховна Рада визнала дії РФ в Україні геноцидом українського народу. За цей час теж саме зробили Польща, Канада, Ірландія, Чехія, Естонія та Латвія. Також Комітет Сенату США схвалив резолюцію про визнання дій РФ геноцидом.

Водночас Міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні у вересні 2023-го не дійшла висновку, що в країні відбувається геноцид.

Та вже 2 лютого 2024-го Міжнародний суд ООН у Гаазі вирішив, що може розслідувати, чи справді Росія спотворила поняття геноциду, але не буде встановлювати, чи чинила РФ геноцид проти України.

Чи можна довести цей злочин у суді,чи може Україна його розслідувати сама? Або ж - яка підтримка нам у цьому потрібна? 

Американський експерт Крістофер Етвуд пояснив у коментарі Укрінформу, що визнання російського геноциду українців є одним з найвагоміших кроків, котрі можуть бути зроблені для забезпечення подальшої підтримки України у світі.

За його словами, "необхідно звернути увагу на три різні групи, яким слід допомогти прийти до усвідомлення того, що насправді відбувається".

Передусім йдеться про політиків у різних країнах - особливо "членів парламентів, людей, які ухвалюють політичні рішення, але не обов'язково юридичні".

Якщо, наприклад, Конгрес США визнає дії Росії в Україні геноцидом через резолюцію Палати представників чи Сенату, то це буде політичне рішення, котре не обов'язково є юридично зобов'язальним для американського уряду. Але воно створює величезний тиск у політичних дискусіях про те, що робити далі, як допомагати Україні.

"Російська окупація у такому разі ніколи не може бути прийнятною", - підкреслив експерт.

Ірина Носальська