Хімія відносин: як Україні втримати баланс між політсилами США
Володимир Зеленський ще до "зречення" Джо Байдена поговорив телефоном з Дональдом Трампом, а Борис Джонсон оприлюднив свій "мирний план" за мотивами трампівського. Чи зможе Україна вберегти близькі стосунки зі США?
Телефонна розмова та план-утопія
Днями президент України Володимир Зеленський поговорив телефоном з кандидатом в президенти від республіканців Дональдом Трампом, привітавши його з номінацією від Республіканської партії.
"Засудив жахливий замах у Пенсильванії. Побажав сил та абсолютної безпеки надалі. Я відзначив життєву важливість двопартійної та двопалатної американської підтримки для захисту свободи й незалежності нашої держави", - зазначив президент.
Сам Трамп назвав розмову "дуже хорошою".
"Ціную, що президент Зеленський сконтактував зі мною, оскільки я, як наступний президент Сполучених Штатів, принесу у світ мир і закінчу війну, яка забрала стільки життів і зруйнувала долі стількох невинних родин", - заявив він.
Та чи вдасться Зеленському "зачарувати" Трампа? Навряд чи, кажуть аналітики – кандидат у президенти США є насамперед бізнесменом і розглядає будь-які стосунки через призу вигідності для себе.
При цьому Трамп обіцяє всадити Україну та РФ за стіл перемовин. Схоже, підтримує цю ідею і британський експрем’єр Борис Джонсон, котрий нещодавно зустрічався з Трампом. Адже його мирний план (опублікований у Daily Mail - ред.) вочевидь створений за мотивами трампівського і є намаганням конкретизувати його.
"У своєму тексті Джонсон абсолютно логічно стверджує, що якщо Путін переможе в Україні, він на цьому не зупиниться, адже вважає розпад Радянського Союзу найбільшою катастрофою ХХ ст,, а його китайські патнери будуть раді напасти на Тайвань й Хезболла- на Ізраїль", - зауважив в ефірі власного YouTube-каналу відомий український журналіст і публіцист Віталій Портников.
У цьому випадку США опиниться перед вибором: або відмовитися від глобального лідерства, або заплатити трильйони доларів, щоб відновити порядок у світі.
"Джонсон вважає, що Трамп може покласти цьому край на правильних умовах для України та Заходу: зробити те, що для нього природно: надати Україні більшу воєнну допомогу, покласти край бюрократизму та затримці. А потім, коли Путін буде відштовхнутий (принаймні, з контрольованою Україною територією станом на 2022 рік, що може вступити до ЄС та НАТО якнайшвидше - ред.), запропонувати угоду між Росією і Україною. Українська армія, з точки зору Джонсона, має замінити собою американський контингент, котрий Трамп бажає вивести з країн Європи. Ну а Росія має можливість наголошувати, що їх "СВО" закінчилася успіхом, однією з передумов котрого має стати "спеціальний статус російськомовних" на території України. А також має відбутися глобальне зближення з РФ, повернення часів, коли РФ може знову бути шанованим партнером G7", - нагадав Портников.
Проте експерт вказує, що серйозно обговорювати цей план - не варто.
"Адже жодної реальної логіки у ньому не простежується. По-перше, якщо Путін зазнає поразки у війні, виникає питання, чому його війська мають відходити до кордонів лютого 2022 року, а не до держкордону України? А якщо ніякою поразки немає, то чому російські війська мають залишати території, котрі за конституцією РФ є частиною російських суб’єктів? Чому Путін має змінювати свою точку зору і як зможе видати поразку за перемогу? Та для чого європейським країнам українські військові? Бо присутність американців є маркером того, що на території ЄС присутня ще одна ядерна держава (США - ред.), це символічна присутність. А Україна ядерної зброї не має... Так що Путіна просто запрошують до конфлікту, якщо замінять американських військових українськими", - підкреслив він.
До того ж незрозуміло, яким чином Путіна після усіх злочинів РФ та його особистих - всадити за один стіл зі світовими лідерами у рамках G7? Ба навіть, якщо влада України на це й якимось чином погодиться, це непотрібно самому Путіну, з його намаганням відновити СРСР. Тож план Джонсона-Трампа експерт вважає - нежиттєздатним.
"Таким чином, все дуже просто: Путін може або виграти, або програти війну за відновлення імперії. Ані у Джонсона, ані у Трампа немає нічого, що вони могли б запропонувати Путіну", - переконаний Портников.
Темна конячка або фактор Голівуду
Та як би там не було, намагання України укріпити двопартійну американську підтримку постійно випробовується новими обставинами, котрі різко змінюють хід подій. Нині таким фактором виявилося зняття Байденом своєї кандидатури з виборів і можлива його заміна діючим віцепрезидентом Камалою Гарріс. Правда, чи стане вона єдиним кандидатом від демократів - факт далеко не доконаний.
За словами політолога Віктора Небоженка, якщо новий кандидат буде слабшим за Байдена і ще слабшим за Гарріс, то відхід Байдена буде подвійною помилкою і поразкою демократів на виборах. І тоді, схоже, зусилля України по "наведенню мостів" з республіканцями виявляться - не марними.
"У порівнянні, якщо сильному кандидату від республіканської партії Трампу можна було обирати слабкого і невідомого кандидата в президенти Венса, який мав хороше минуле, але невідоме майбутнє, то демократам треба різко збільшувати політичну вагу Гарріс. Тепер, після відходу Байдена, щоб не витворяв Трамп, він впевнений у своїй перемозі і республіканці можуть розслабитися. Їм здається, що перемога на виборах президента вже в кишені. Але якщо демократи оберуть сильного партнера для Гарріс у ролі віце-президента, то шанси на перемогу ще є", - описав він у Facebook один з можливих сценаріїв.
До речі, експерт зауважив: швидше за все, справа нині вже не у політиці, а, як не дивно - у американській масовій культурі.
"Американці виховані Голівудом на серіалах, в яких завжди є епіцентр подій, що стрімко веде до розв'язки, і тут можлива будь-яка сенсація. До кінця успішного серіалу "чорні та білі лебеді" кидаються по сцені, і ніхто не може передбачити, чим закінчиться остання серія. Натомість, глядачі задоволені. Іншими словами, демократам після Байдена треба знайти свіжу сильну політичну фігуру, перетворити її на кандидата у віцепрезиденти, а потім, граючи на незвичайності, сенсаційності ситуації та новизні політика, "продати" її виборцям, особливо тим, хто не хотів ні Байдена, ні Трампа. А таких зараз у США мільйони", - окреслив експерт рецепт виходу з глухого кута для демократів.
Україні ж у такому разі, звичайно, доведеться терміново враховувати нові реалії.
До цього, схоже, вже готуються: українська сторона поважає важке, але сильне рішення Байдена - написав президент у соцмережі Х - але розраховує на двопартійну підтримку.
"Україна вдячна президенту Байдену за його непохитну підтримку боротьби нашої країни за свободу, яка разом із сильною двопартійною підтримкою у Сполучених Штатах була й залишається критично важливою", - зазначив Зеленський.
Президент також додав, що зараз ситуація в Україні та на всій європейській території - складна, й Київ сподівається, що подальше сильне лідерство США не дасть домогтися Росії мети своєї агресії проти нашої Батьківщини.
Між тим, на думку голови Інституту Американістики та аналітика Інтерньюз-Україна Владислава Фарапонова, адміністрація Гарріс підтримуватиме Україну можливо навіть більше, але точно не менше, ніж це є зараз. Але "позиція Гарріс щодо України маловідома, оскільки вона небагато висловлювалася на цю тему", бо вона займалася переважно внутрішньополітичними питаннями.
Тож однозначної відповіді, хто наразі кращий при владі у США для України - республіканці чи демократи - схоже, таки не існує. Й ми надалі більш чи менш спритно змушені балансувати між цими двома полюсами американської політики.
Ірина Носальська