Нібито "рятують": що відбувається з українськими дітьми в Росії

У Стамбулі, під час двосторонньої зустрічі, що відбулася 2 червня, українці порушили питання повернення вивезених в РФ українських дітей - як відреагували росіяни та які країни можуть допомогти в цьому.

"Шоу для бабусь"

Українська делегація під час зустрічі в Туреччині передала Росії імена сотень викрадених українських дітей, яких РФ має повернути до України. Проте очільник російської делегації Мединський пізніше сказав, що український список містив лише 331 ім'я, навмисне применшував значення цього списку, вказуючи на те, що там не "тисячі" чи "мільйони" дітей, а лише десятки.

Він також "пояснив", що Росія повертає українських дітей тоді, коли може знайти їхніх батьків чи інших законних представників, і що РФ не викрадає українських дітей, а "рятує" їх.

Окрім того, глава російської делегації назвав заклик Києва повернути сотні вивезених до Росії дітей "шоу для європейських бабусь". Про це повідомив журналіст The Economist Олівер Керролл.

"Не влаштовуйте бездітних шоу для співчутливих європейських бабусь", - заявив Мединський.

Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) дійшли висновку, що заява Мединського применшує справжній масштаб ганебних дій Росії, правових механізмів її та різних схем, які задіяні для того, щоб приховати та виправдати примусову депортацію, примусову асиміляцію та мілітаризацію українських дітей.

Україна підтвердила депортацію Росією щонайменше 19 456 українських дітей, і лише 1345 із них станом на 2 червня 2025 року повернули додому.

А ось Лабораторія гуманітарних досліджень Єльського університету оцінила кількість депортованих дітей станом на 19 березня 2025року - в приблизно в35 тисяч.

Нагадаємо, що кремлівська уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова (щодо якої Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт у березні 2023 року саме за її роль у викраденні українських дітей) свого часу заявляла, що Росія "прийняла" понад 700 тис.  українських дітей лише у період з лютого по 2022-го по липень 2023 року.

У ISW нагадали, що Конвенція ООН про запобігання геноциду та покарання за нього прямо забороняє насильницьку передачу дітей з однієї групи до іншої з метою знищення, повністю або частково, національної чи етнічної групи, і розглядає ці порушення як складові акти геноциду.

Вкрадене дитинство

Варто нагадати, що за оцінками правозахисників, на тимчасово окупованих територіях нині перебуває близько 1,6 млн дітей, які постійно зазнають впливу російської пропаганди та системного знищення їхньої ідентичності.

"Ми маємо справу не лише з фізичним викраденням дітей, а й із централізованою спробою знищити їхню українську ідентичність",- сказала операційна директорка Bring Kids Back UA, радниця керівника Офісу президента Дарія Зарівна під час публічної дискусії в межах заходу "Обережно, крихке: дитинство, війна, окупація, депортація".

Вона наголосила, що для наших дітей в Росії від дитсадків до вишів - уся система спрямована на те, щоб стерти пам’ять, зруйнувати ідентичність і виховати солдатів, які воюватимуть проти своєї батьківщини.

Повертаючись в Україну, всі діти проходять через Центр захисту дитини, запущений два роки тому в рамках Bring Kids Back.

Там  їх опитують у форматі "Барнахус" або "зеленої кімнати", тобто в спеціально обладнаному приміщенні, яке має бути затишним, дитячим, з елементами, які можуть заспокоїти та полегшити розмову. Такий формат зазвичай використовують при спілкуванні з дітьми, які стали жертвами кримінальних злочинів.

Як розповіла очільниця Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Ірина Тулякова в інтерв’ю DW, після опитування для кожної дитини створюють індивідуальний план супроводу. Спочатку визначають першочергові потреби, які мають задовольнити протягом трьох місяців: де дитина житиме, які гуманітарні потреби вона має - все, що потребує швидкого реагування. Усіх повернутих дітей влаштовують у дитячі будинки сімейного типу, в прийомні сім'ї або вони возз'єднуються з біологічними родичами чи опікунами.

Далі створюють плани на пів року, рік та  на 18 місяців. Дітям та їхнім родичам може надаватися психологічна допомога, їм допомагають надолужувати освітні втрати та влаштовують у навчальні заклади.

Окрім того, організовують медичне обстеження, оскільки зазвичай діти повертаються в досить занедбаному стані. У регіонах їх супровід продовжують служба у справах дітей, фахівці соціальної роботи, партнерські громадські організації, які допомагають закрити необхідні потреби.

"Це точно дуже травмовані діти, тому завжди поруч є психологи. Вони або бачили вбивства, або втратили рідних під час воєнних дій, або були залякані російськими військовими, що їх заберуть, щось зроблять з ними чи їхніми родичами на підвалах. Навіть сам процес повернення - це вже дуже травматичний досвід. Тому їх психологічний стан набагато гірший, ніж фізичний. Я не пам'ятаю кейсів, щоб взагалі не було жодних викликів з ментальним здоров'ям після повернення з депортації. Вони зазвичай дуже важко йдуть на контакт, їм складно відновити довіру навіть з опікунами та рідними. Їм потрібен час на те, щоб відновлювати стосунки. Навіть півтора року - поки що мало та вимагає постійної роботи", - пояснила Тулякова.

Реабілітація тих, хто повертається

За словами керівниці Координаційного центру, випадки сексуального насильства були, але не масові, а от фізичного - багато, особливо серед підлітків. Під час опитувань вони розповідали, що коли, на думку росіян, діти проявляли якийсь непослух, це завжди супроводжувалося насиллям.

Очільниця центру зазначає, що ті, хто повертаються, розповідають про те, що їм постійно повторювали, що вони в Україні не потрібні, що вони не українці, а росіяни. Їх забирали в табори для проходження військових вишколів. Їх наполегливо зомбували, розповідаючи дуже багато поганого про Україну.

Однак уже з перших хвилин комунікації з фахівцями, командами, які зустрічають, діти заспокоюються та розуміють, що всі дуже чекали на них. Так воно і є, адже коли повертається дитина, це завжди дуже вагома подія - свято. І скільки б там не було дітей, ми на них усіх чекаємо.

Важливим у поверненні українських дітей з Росії або тимчасово окупованих територій є участь країн-медіаторів, які виступають посередниками, оскільки мають діючі канали комунікації з російською стороною щодо цього питання. У кожній країні-медіаторці свій підхід, свої залучені люди - це не уніфікований процес.

Нині, як розповіла Зарівна в інтерв’ю Рубриці, середкраїн-медіаторів -Катар, Ватикан та Південно-Африканська Республіка.

Галина Гірак