Більше не гегемон: чому РФ не братиме участі у розподілі світу

За раптовою блискавичною операцією США у Венесуелі трохи менше медійної уваги приділяється пожежі народних протестів, що охопила нині Іран. Але чи є випадковим співпадіння їх у часі, вслід за подіями в Сирії?

Зірвана кришка котла

Нова хвиля вуличних протестів в Ісламській Республіці почалася наприкінці грудня 2025 року й швидко поширилася по всій країні. 

Основним каталізатором виступила гостра економічна криза, а саме  різке падіння національної валюти (ріалу), стрімке зростання цін, коли інфляція перевищила 50%, а також зниження купівельної спроможності населення, особливо у регіонах, повідомляє The Guardian. 

Протести миттєво набули широкого характеру, охопивши різні верстви суспільства. На початок січня демонстрації фіксуються у 27 із 31 провінцій Ірану, у 78 містах та понад 250 локаціях по всій країні.

Це охоплення вважається найширшим з моменту 2022 року, хоча за характером та причинами відрізняється від минулих хвиль протестів, передає AP News.

За повідомленнями міжнародних правозахисних організацій та новинних агентств, внаслідок цих подій щонайменше 35 людей вже загинули, серед них цивільні, включно з дітьми (як мінімум троє), та кілька силовиків. 

Протести висловлюють зростаюче невдоволення верховним лідером та режимом загалом. Серед основних вимог протестувальників: покращення рівня життя, зарплат і соціальних гарантій; відмова від репресивної економічної політики; демонстранти часто змішують економічні вимоги з політичними, включно з протестом проти корупції та авторитаризму; у деяких місцях лунають радикальніші гасла, аж до критики аятоли Хаменеї та закликів до системних змін, інформує The Washington Post.

Зіткнення супроводжуються жорсткими діями проти протестувальників (газ, бойові набої), включно з випадками обстрілів біля лікарень та у густонаселених кварталах. У різних регіонах понад 1 200 осіб затримано. У низці міст повідомляють про поранення та арешти неповнолітніх. Також зафіксовані окремі підтверджені смерті протестувальників.

Вищі іранські посадовці публічно називають учасників протестів "бунтівниками" і загрожують суворими репресіями. 

За деякими повідомленнями, у керівництві Ірану навіть розглядають сценарії екстреної евакуації верховного лідера до Росії у разі подальшої ескалації, що підкреслює серйозність кризової ситуації, про що повідомляє Reuters.

Втім декілька урядових ініціатив спрямовані на економічне пом’якшення (виплати населенню, субсидії), але їхня ефективність під великим питанням, передає NewsCast.

Між тим станом на 6 січня протестувальники не досягли кардинальних політичних змін, але таки змусили владу визнати масштаби незадоволення, домоглися певних осередкових економічних обіцянок та вчергове привернули світову увагу до проблем у країні.

Розділення зон впливу: міф чи реальність?

Як на все це реагує світ? Генеральний секретар ООН Антоніу Гуттеріш призвав іранську владу поважати права на мирні демонстрації, європейські столиці закликають до стриманості та діалогу, проявивши вже звичне нам "глибоке занепокоєння". 

Однак США, все впевненіше приміряючи підзабуту форму "світового поліцейського", публічно критикують насильство проти протестувальників в Ірані, а адміністрація Дональда Трампа навіть попередила іранський уряд про можливі суворі наслідки через придушення протестів.

Водночас арешт у США президента Венесуели Ніколаса Мадуро означає для Кремля фактичну втрату важливого партнера, однак російське керівництво сподівається компенсувати це можливими перевагами від переформатування глобального порядку на сфери впливу. Що, на думку Москви, може ініціювати Трамп, - про це 5 січня повідомило агентство Reuters, посилаючись на джерела у самій Росії.

За словами одного з інсайдерів, команда Трампа нібито прагне таким чином закріпити провідну роль Сполучених Штатів у Західній півкулі та повернутися до доктрини Монро XIX століття, відповідно до котрої цей регіон вважався сферою виключних інтересів Вашингтону.

"Росія втратила союзника у Латинській Америці. Але якщо це приклад реалізації доктрини Монро Трампа, як це здається, то Росія також має свою сферу впливу", - заявило високопоставлене російське джерело, натякаючи вже на нібито свій "задній двір", котрим чомусь московити вважають Україну.

Але це лише вологі кремлівські мрії: речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий у своєму дописі в соціальній мережі X своєю чергою іронічно зауважив, що російські так звані "джерела" аж занадто переймаються темою власної "зони впливу". 

"Цікаво, де були межі їхньої зони впливу, коли банда Пригожина рушила на Москву, змусивши їх тремтіти від страху. Можливо, вона обмежувалася валізою з екскрементами Путіна. Досі обмежується", - цитує Тихого видання Гордон.

Й, за словами політолога Сергія Тарана, усунення близького союзника Москви, від якого залежить світова ціна на нафту - це взагалі для України чудово. 

"У Трампа тепер будуть підстави зняти санкції з венесуельської нафти та припинити маніпуляції з нафтою тіньового флоту РФ. Це вписується у загальну стратегію тиску на ціну на російську нафту, про яку інколи натякав Трамп... Нагадую, що наприкінці 2025 року в Росії погрожували передати Венесуелі Орєшнік та Калібр у відповідь на тиск США. Але, попри істерики на болотах, Росію виносять ще з одного регіону світу. Страшна "інфраструктура НАТО" невпинно наближаться до Путіна навіть там, де до кордонів Росії дуже далеко", - констатує експерт на своїй Facebook-сторінці.

До речі, розгромивши владу Мадуро, США позбавляють РФ не лише потужностей тіньового флоту (нині там 16 російських кораблів під різними фейковими прапорами намагаються прорвати американську блокаду), а  й можливості отримувати щоденно з венесуельського експорту 350 шахедів для війни в Україні. Не кажучи вже про те, що з умов повалення режиму аятолл в Ірані "першоджерело" цієї небезпечної зброї взагалі буде розгромлено. 

При цьому й після краху режиму Асада у Сирії Росія втратила суттєву частину свого геополітичного впливу та репутації, зазнавши значних військових та людських втрат (сотні військових, пілоти, офіцери спецслужб), лишилася ключових логістичних можливостей та інструментів тиску на Європу (міграційний та енергетичний). 

Таким чином Кремль стрімко втрачає геополітичний вплив через війну в Україні, що призводить до послаблення його позицій, втрати союзників, перегляду ролі Росії як світового гравця та перерозподілу сфер впливу, хоча Москва й намагається демонструвати силу та шукає нових союзників. 

Ну а що ж тоді щодо розділу сфер впливу у Західній та Східній півкулях?

Такі договірняки мають сенс за наявності певного балансу сил, а тут він явно не на користь Росії. США продемонстрували, що можуть "виграти" венесуельського президента, а російські спецслужби такий трюк проробити явно що неспроможні, про що хором і ниють "зетники", - наголошує у своєму YouTube-каналі журналіст та блогер Майкл Накі. 

За його словами, "не зовсім зрозуміло, що саме Росія може запропонувати у цій гіпотетичній угоді". 

"Особливо тепер, щоб претендувати на будь-який обмін, ти маєш щось запропонувати. Росії презентувати нема чого. Вона не допомогла Венесуелі не тому, що не схотіла, а тому, що не могла. Все, що є у Росії - це кривава лазня в Україні, в якій вона геть-чисто зав'язла і не може досягти заявлених цілей. І як ви могли помітити, нещодавно Трамп сидів між лідерами Азербайджану та Вірменії. Що зовсім не схоже на те, що США вважає: одна півкуля їхня, й готові дати Росії робити, що їй заманеться, в іншій півкулі", - зауважив Накі.

Ірина Носальська