The Guardіan розповів про жахливі катування музикою у в'язницях США

За даними військового командування США, уперше використовувати "катування музикою" велів сам Господь Бог. Найжорстокіші методи, використовувані в американських в’язницях у наші дні, описує у своєму останньому номері відома англійська газета The Guardіan.

"Армія Ісуса Навина використовувала труби, щоб вселити страх у серця жителів Єрихона, - заявив відставний підполковник ВПС США Ден Кьюел газеті St Petersburg Tіmes.

"Його люди за допомогою труб зруйнували стіни міста в буквальному значенні, але цей же шум позбавив суперника сміливості. Можливо, у дійсності завалилися саме ці, психологічні стіни", - додає Кьюел, що викладає психологічні операції (псиоп) у Національному оборонному університеті у Форт-Макнейрі, Вашингтон.

На початку 1990-х агенти ФБР під час облоги ранчо секти Гілка Давидова в Техасі використовували гучну музику, але репертуар на той час містив у собі різдвяні гімни із шоу Співайте разом з Мітчем Міллером, альбом Енді Уїльямса, а також сингл Ненсі Синатри These Boots Are Made for Walkіng.

І якщо ці гучні звуки, що охопили ранчо, створювали деяку незручність, то потім "псиопи" зробили якісний стрибок - музика прийшла до закритих камер для допитів.

У таборі в затоці Гуантанамо й у тюремному центрі на кордоні Іраку з Сирією годинами без перерви з божевільною гучністю грає Enter Sandman групи Metallіca. Як розповів один з іракських ув’язнених, катування проходить "у невідомому місці, що називають "дискотекою".

На жаль, не всіх артистів турбує, що за допомогою їхньої музики катують людей. "Якщо іракці не звикли до свободи, то я радий взяти участь у їх просвіті", - заявив Джеймс Хетфілд, один із засновників Metallіca.

На слова про те, що його музика стає катуванням, він відповідає сміхом. "Ми завжди карали цією музикою своїх батьків, своїх дружин, своїх коханих. Чому з іракцями повинно бути по-іншому?" Очевидно, ці заяви пов’язані з тим іміджем, що культивують артисти, які грають у жанрі групи Metallіca, і навряд чи варто думати, що Хетфілд наївно або свідомо закриває оці на те, що відбувається. Однак жодна  людина, що має здоровий глузд, не стане програвати ту саму пісню на оглушливій гучності упродовж 24 годин без перерви, якщо сподівається зберегти розум.

Однак поки що пропагандистам Пентагона вдається домагатися свого, і багато з людей думають, що катування музикою - це не набагато гірше, ніж неприємно гучний звук чужого плеєра.

Біньям Мухаммед, британець, який дотепер перебуває в Гуантанамо, дещо знає про катування. ЦРУ передало його в Марокко, де він провів півтора року й де мучителі неодноразово різали йому геніталії бритвою.

Чоловік розповів, що методи "псиопів" виявилися ще гіршими. Фізичний біль він міг терпіти, розповідає Мухаммед, знаючи, що рано чи пізно він скінчиться. Але от втрата глузду через катування музикою виявилася зовсім іншою справою.

"Уявіть, що ви постали перед вибором, - розповідає він. - Утратити зір або втратити глузд". Жахливо уявити, що вам виколють очі, але все-таки не викликає сумнівів, який варіант ви оберете.

Для тих, хто пережили катування, подібний метод далеко не новина. Члени ІРА, захоплені в Північній Ірландії в 1970-ті роки, згадують, що гучний шум, який надходив у їхні камери, був найбільш моторошним з катувань. Якийсь фахівець із допитів у Гуантанамо радісно помітив, що "зламати" людину можна приблизно за чотири дні, якщо між допитами катувати його світлом стробоскопа й гучною музикою.

Іноді обрана пісня звучить знущально для ув’язнених, які роками перебувають у в’язницях без суду: в іракському Кемп-Купері улюбленою піснею мучителів була We are the Champіons групи Queen (Я страждав/Раз за разом/Я відбув термін/Хоча не робив злочини). Інші пісні немов озвучують підсвідомі думки самих ув’язнених: у Гуантанамо, наприклад, використовувалася пісня Kіllіng іn the Name Of групи Rage Agaіnst the Machіne (Ті, хто трудиться, спалюють хрести... /Ідіть до чорта, я не стану робити те, що ви наказуєте!).

Підключаючи до роботи уяву, погано підготовлені фахівці з допитів неминуче скачуються до власних збочень. Один з таких початківців "діджеїв" об’єднав звуки дитячого плачу (нестерпного, як відомо, для людини) з телерекламою котячої їжі Мяу-Мікс.

Але от найчастіше мучителі використовують пісню I Love You з дитячої програми Фіолетовий динозавр Барні. Якщо вчитатися в текст, то він здасться зовсім недоречним: Я люблю тебе, ти любиш мене - ми дружна родина/Я міцно обійму й поцілую тебе/Невже ти не скажеш, що теж любиш мене?

Але от будь-який батько, чиї діти дивляться цю програму, добре знає, наскільки дратує музика. На жаргоні катів це називається "безглузда музика" - вона повинна переконати ув’язненого, що опір даремний.

Настав час виконавцям, які не хочуть, щоб музика використовувалася для катувань інших людей, сказати своє слово - і деякі вже починають виступати на цю тему. Цього року на лондонському фестивалі Meltdown, що проходить під заступництвом групи Massіve Attack, було підняте питання про катування музикою. У ході всесвітнього тура зазначена група буде використовувати у своїх виступах відеокадри про передачу злочинців за кордон і про таємні в’язниці.

За матеріалами The Guardian, переклад InoPressa