НИ: Співачка Руслана: Євробачення в Москві - це щось екзотичне

Шанувальників часто неможливо відтягнути від артистів-кумирів. У випадку з українською співачкою, переможницею Євробачення 2004, Русланою відбувається навпаки - її неможливо відтягнути від шанувальників, пише в сьогоднішньому номері газети Новые известия журналіст Костянтин Баканов.

Після концерту в рамках Слов'янського базару в білоруському Вітебську, де вона презентувала своє нове шоу (мабуть, найдорожче в історії українського шоу-бізнесу), Руслана встигла поспілкуватися з кожним глядачем, який цього хотів, - сфотографувалася, роздала автографи, обмінялася позитивними емоціями й обіцянками де-небудь зустрітися і ще докладніше поговорити "про життя". Після багатогодинної роботи її команда буквально благала кинути все і поїхати, нарешті, до посла України, який чекав її на нічному прийомі вже цілу годину. Але київська поп-зірка номер один чітко дала зрозуміти, що інтерв'ю НИ для неї дуже важливе. Тим більше враховуючи, що Євробачення наступного року пройде в російській столиці.

- Руслана, цього року Росія виграла Євробачення, і розмови про те, добре це чи погано, не вщухають. Що це таке - перемога на Євробаченні?

- Переможців завжди сварять і будуть сварити. Але якщо це коректно, я б попросила росіян за будь-яких обставин - що б не писали - зрозуміти, що ця перемога - підстава для гордості. У мене в Росії дуже багато друзів і родичів, і я знаю, як люди тішилися цій перемозі. Я пам'ятаю, як тішилися ми своїй перемозі, який це був драйв і як Росія тішилася за нас. Коли нас вже оголосили переможцями, оператор ДРТ спробував до мене підійти найпершим, коли я йшла на прес-конференцію. Мене вела турецька охорона, і почався ажіотаж, сильна тиснява. Люди з камерами, з фотоапаратами падали, один по одному топталися. У цей момент мені було страшно. Я кричу охоронцям, а вони розуміють тільки турецькою мовою. Витягаємо хлопців з камерами, і вони першими отримують від мене кілька коментарів. Відтоді щоразу, коли ми зустрічаємося з російською делегацією, відчуваємо масу позитивних емоцій. Звичайно, ми можемо обговорювати, хто був кращий, а хто гірший, але Росія перемогла - і вам приймати Євробачення. Узагалі, Євробачення в Москві - це буде щось екзотичне.

- Дружба з російською делегацією - це чудово, але в останні роки між Росією й Україною на Євробаченні наче кішка пробігла. То в нас Сердючку оголошують персоною нон-грата після того, коли вона займає друге місце, то у вас - ображаються на Білана, який обійшов Ані Лорак. Чи не посварить Євробачення Україну з Росією?

- Думаю, що ні. Андрій Данилко - можна сказати, мій друг. Його виступ на Євробаченні був більш ніж яскравим. Я вважаю, це був приголомшливий гумор, і дуже прикро, якщо люди його не зрозуміли. Звичайно, там не було жодного політичного підтексту. Це епатажний артист, він жартує, піднімає дуже багато конфліктних ситуацій. Скільки він нажартувався у нас! Якби не його жарти, Україна ще більше зациклилася б на політичній ситуації. Одна тільки його історія з виборами в парламент чого вартувала! Коли оголосили, що Вєрка Сердючка робить свою партію і йде у Верховну раду, це остаточно дало відповідь на питання, що таке український парламент. Причому не партію, а, як було написано, party. Це чудово. Мені здається, що з Андрієм треба завжди сміятися, посміхатися й одержувати позитивні емоції. Думаю, що в Росії його любить величезна кількість людей, мене постійно про нього запитують.
Що стосується цього року, так, було напруження, говорили, що Україна краща. Але мені здається, що цього не уникнути, щороку таке відбувається. У наш рік (2004-й, рік перемоги Руслани на Євробаченні. - НІ) нам удалося обійтися без конфліктів. Усі шляхетно відійшли убік і сказали: "Так, перемога ваша". Але все одно грек Сакіс Рувас дуже важко пережив третє місце. Я пам'ятаю, він сів, взявся руками за голову, і, знаєш, у мене було відчуття, що він у цей момент програв усе своє життя. А між нами була якась прихована симпатія, після цього ми дуже багато приїжджали в Грецію, зустрічалися, були спільні концертні виступи. Інтрига там була божевільна. Греки написали, що я мало не кидаю чоловіка і їду жити в Грецію. Одним словом, цілий роман написали.
Узагалі, усі ці історії між Росією й Україною почалися після того, як наші країни стали займати перші і другі місця. Але ж це так прикро - бути другим. Навіть третє місце – якось легше сприймати, начебто далеко для перемоги, а от друге - завжди привід для таких "кусь-кусь-кусь".

- У пресі постійно гуляють чутки, що ви залишаєте то шоу-бізнес, то політику. Що ж ви все-таки залишаєте?

- Шоу-бізнес - ні, звичайно. Але слава тобі, Господи, я розсталася з політикою. На це були причини. Справа в тому, що я в парламенті почала проект з поновлюваної енергетики. Мені, як депутатові, здавалося, що, якщо так багато конфліктів навколо газу, нам треба впроваджувати сонячні батареї. Перед вами сидить наївна людина, яка разом зі своїм концертним менеджером опанувала всю альтернативну енергетику. Уявляєте, мені, музикантові, вглибитися в усі економічні, технічні нюанси. Ми намагалися цей проект протягти. Але парламент зараз настільки недієздатний, що мудріше і вірніше було піти звідти, що я, власне, і зробила. Моя політика - це концерти...

- ... які теж сильно нагадують альтернативну енергетику.

- Саме так! Можна підключати штекери до сцени і качати струм у квартири.

- А знаєте, чому "альтернативну"? Тому що закон збереження енергії говорить, що, скільки ти енергії витрачаєш, стільки ж повинний одержувати натомість. Але, дивлячись на ваші виступи, здається, що жоден зал не в змозі заповнити цей потік дикої енергії, віддати вам стільки ж своєї.

- Віддає! Просто іноді глядачі бувають трішки шоковані. У них руйнуються, зміщуються стереотипи, тому що вони не дуже звикли до таких концертів. І якщо говорити цими категоріями, можна вважати, що публіка навіть перебуває в ажіотажі. На щирі емоції реагують практично усі. Я завжди спокійно і впевнено почуваю себе на сцені. Справді люблю публіку й у цьому перед нею абсолютно відверта. Концерт у Вітебську вийшов одним із найкращих. Не забувайте, що це була прем'єра, із програми вони знали в кращому випадку три пісні - Ой, летіли дикі гусаки, з яким я перемогла (на Слов'янськом базарі 1996 року. - НИ), Червону руту, яку ми з Олександром Тихановичем заспівали, і Дикі танці, з якими я перемогла на Євробаченні. А працювали ми більше півтори години. Це усе пройшло на одному подиху, і я дуже задоволена.

- Після невдачі із сонячними батареями ви виступили з якоюсь антипіратською ініціативою. Що це за ініціатива?

- Піратство в Інтернеті убиває сьогодні музичний ринок. Воно б'є по кишені усіх - від Мадонни до починаючого артиста. Ми хочемо внести законодавчу ініціативу, щоб у тих статтях, де сказано про відповідальність за нелегальне розповсюдження музики, з'явилося слово Інтернет. У нас наразі карається піратство тільки в частині твердих копій, а віртуальне - процвітає. Є різні судження про заходи, прийнятих у Німеччині і Франції, але говорять, що після того, як у цих країнах підключився уряд, піратство там знизилося. Будемо сподіватися, що й в Україні це якось вплине на хід справ. Інакше артистові буде складно заробити гроші - хіба що на корпоративах. Потрібно усім разом думати, щоб врятувати індустрію. Я, наприклад, говорю: хлопці, якщо ви заходите в Інтернет, не нишпоріть по всій Мережі, просто зайдіть до мене на сайт, візьміть музику в мене. Я її виклала безкоштовно - заходи, бери, а заплати стільки, скільки хочеш і можеш. Або не плати. У мене весь новий альбом викладено. Я подумала, що краще нехай беруть у мене, ніж у піратів.

- У Росії вас добре знають, у вас є родичі на Уралі, у Москві діє фан-клуб Руслани. Як проходять ваші зустрічі з близькими і фанатами в Росії?

- Дуже круто. Усі ображаються, що рідко приїжджаю в Росію з концертами. Хоча запрошень багато, особливо це стосується промо-візитів, акцій, корпоративів. Так вийшло, що після перемоги на Євробаченні мене найактивніше кличуть у Москву й у Німеччину. Уже потім йдуть Туреччина, Балкани і так далі. Але от мої родичі - бабуся і дідусь - мене лають, що я досі не дала концерт в Єкатеринбургу. Нам кілька разів пропонували зробити великий тур по Росії. От підготуємо цю програму, дошліфуємо і поїдемо. Так, щоб ми були вже упевнені в ній. І росіяни отримають весь запас нашої дикої енергії.