Неоптимістичний старт
Новий політичний сезон відкривається зі старими конфліктами і без очікувань на їх мирне вирішення. Експерти дедалі частіше прогнозують фатальний кінець для ще зовсім молодого шостого скликання Верховної ради.
Тема дострокових виборів на початку нового політичного сезону стане однією з топових на фоні ще більшого загострення конфліктів між ключовими гравцями українського політикуму. Неспокійним для України літом (повені, вибухи на Харківщині, військове протистояння на Кавказі, розгляд у Конституційному суді питання правового статусу парламентської коаліції) політичні опоненти скористалися сповна для активнішого розгортання міжусобної війни.
І хоча Президент в День Незалежності закликав оголосити мораторій на внутрішньополітичне протистояння, з жодного боку «фронту» не спостерігається бажання припинити взаємообвинувачення. Та і очікувати миру на благо спільного вирішення життєвонеобхідних для країни проблем під час нового політичного сезону могли лише романтики. Бо реальність невпинно наближає Україну до президентських виборів.
У розмові з Новинарем, політичні експерти висловили свої прогнози на розвиток ситуації з початком нового політичного сезону.
Вадим Карасьов: Відсутність реальних і потенціальних коаліцій робить неминучим розпуск парламенту
Новий політичний сезон можна охарактеризувати трьома означеннями. Перше: кризовий. Наступне: транзитний політичний сезон, в т.ч. і транзитна сесія Верховної Ради, бо вона буде перехідною до року, коли почнеться президентська компанія. Третє: цей сезон і ця сесія можуть бути достроковими, тобто не виключено, що на початку грудня будуть призначені нові вибори до парламенту.
У перший місяць нового сезону будуть кілька топ-тем, які розколюватимуть, збуджуватимуть і поляризуватимуть як сам парламент, так і коаліційних партнерів.
Це, по-перше, геополітика, зовнішньополітична орієнтація та міжнародна ідентичність України. Тим паче, що у грудні у нас з’явиться можливість отримати ПДЧ.
По-друге, тема наявності чи відсутності коаліції, бути чи не бути їй в перспективі. Стара коаліція уже фактично не існує. А нової {широкої}коаліції з Партією регіонів бути не може в силу геополітичних причин. Тому жодна коаліційна конфігурація не має ні сенсу, ні ресурсів на існування в цьому парламенті. Відповідно, відсутність реальних і потенціальних коаліцій робить неминучим розпуск парламенту. Навряд, чи правою підставою для розпуску парламенту стане рішення Конституційного суду. Бо воно буде таким, яке дозволить противникам коаліції говорити про відсутність коаліції, а прихильникам казати, що Конституційний суд підтвердив існування коаліції. Тому рішення суду не вирішить політичні проблеми всередині і навколо коаліції.
Президент може оголосити дострокові вибори за фактом непрацюючої Верховної Ради, оскільки не працює коаліція, блокується робота, трибуна. Або через вихід із коаліції фракції блоку «Наша Україна - Народна самооборона».
Дмитро Видрін: Коли запрацює нова система голосування, - це стане остаточним ступором в парламенті
Потрібен ще місяць, щоб парламент дозрів до остаточного визнання недієздатності коаліції. Переформатування коаліції в діючому парламенті теж є неможливим. Хоча спочатку буде створена ілюзія такого переформатування, а десь протягом місяця всі відчують, що це всього лиш ілюзія. Крім того, коли запрацює нова система голосування {кожен депутат зможе проголосувати лише за себе}, - це стане остаточним ступором в парламенті.
Процедура розпуску може зайняти два-три місяці, тому вибори можливі десь наприкінці лютого чи на початку березня. Проте слід негайно вимагати від парламенту прийняття нового виборчого законодавства, а саме - повернення до змішаної системи виборів. Бо зі старим законом будемо мати знову такий безперспективний і недіючий парламент.
Володимир Фесенко: Для більш-менш нормальної і роботи у парламенті варіантом є безкоаліційний формат
Очікую нових конфліктів, які були фактично відкладені на осінь. Їх спробують розіграти саме восени, можливо, і протягом наступного року. Це питання про долю парламентської коаліції і долю Юлії Тимошенко. Ці питання спробують розв’язати в перший місяць роботи нової сесії. Також їх можуть спробують розв’язати за допомогою питань геополітичних, які і зможуть розколоти коаліцію. Оскільки у Блоці Юлії Тимошенко були певні коливання щодо подій на Кавказі, і враховуючи певні проблеми відносини між Секретаріатом Президента і Кабміном, – це може бути використано у з’ясовуванні відносин всередині коаліції.
Не виключаю, що конфлікт навколо коаліції може бути розв’язаний суто технічно - правовим чином через рішення Конституційного суду. Рішення, яке очікується у вересні, буде визначальним для долі коаліції. Якщо Конституційний суд вирішить, що коаліції не існує не лише де-факто, але де-юре, почнеться процедура формування нової коаліції. Але навряд чи це вдасться.
Наразі є два варіанти формування нової коаліції: спроба знову домовитися БЮТу і НУНС та доєднати до себе Блок Литвина. Але, не впевнений, що на це погодиться Блок Литвина. Другий варіант – це створити коаліцію між фракцію Партії регіонів і НУНС. Проте, на сьогодні, абсолютна більшість депутатів від НУНС не готова до цього. Хоча, можливо, їх спробують переконати, пропонуючи як альтернативу дострокові вибори. А після виборів більшість депутатів від НУНС вже не потраплять до парламенту. Тому може спрацювати інстинкт політичного самозбереження.
Якщо все-таки більшість фракції НУНС не погодиться на коаліцію з регіоналами, ймовірні два варіанти подій: Президент або підписує указ про розпуск парламенту, або парламент працює у безкоаліційному форматі. Останній варіант не прописаний в Конституції, але він і не заборонений. Там немає вимоги для Президента розпустити Верховну Раду у разі нестворення коаліції. Тому це суперечливий, але цілком ймовірний варіант. Адже парламент навесні ухвалював більшість результативних рішень в режимі домовленостей чи то з комуністами, чи то з Блоком Литвина, чи з регіоналами. Тому для більш-менш нормальної і відносно результативної роботи варіантом є безкоаліційний формат. Тут питання лише в політичній волі провідних політичних гравців - на який саме варіант розвитку ситуації вони погодяться.
Андрій Єрмолаєв: Вересень – перша стометрівка дистанції, яка пов’язана із зміною влади і кризою нового режиму
Цей парламент є недієздатним, бо недієздатними є базові політичні інституції. Коаліція, яка не має більшості, не в змозі нести відповідальність за дії уряду. Також досі неврегульований статус діяльності опозиції, що також гальмує процес діалогу між правлячою силою і опозицією.
Вересень – це перша стометрівка дистанції, яка пов’язана із зміною влади і кризою нового режиму.
У вересні нас чекає визначення щодо двох ключових питань. Перше - це пріоритети зовнішньої політики. Можливо,на заявлену позицію у промові Президента у день відкриття сесії у відповідь звучатимуть ініціативи щодо прийняття закону з основами зовнішньої і внутрішньої політики. Друге питання стосується Конституційної реформи. Зараз про це все більше говорять як про певний контраверсійний хід президента. Можливо, про це теж буде говоритися в посланні Президента у день відкриття парламенту.
У вересні буде вирішуватися, яким далі шляхом піде український політикум. Таких шляхів є три. Перший - взагалі нічого не робити і закрити очі, як це робилос я досі. Другий - погодитися на те, що головним потягом в цьому питанні залишається Президент і повернутися до співпраці з ним у форматі Конституційної Ради та підтримати президентські напрацювання {щодо змін до Конституції} і референдум. Третій шлях - формування Конституційної комісії у парламенті та напрацювання змін, які би стали консолідуючими для конституційної більшості у Верховній Раді, незалежно від долі коаліції. В нинішній ситуації третій варіант може виявитися переможним.
Але не треба забувати про порядок денний щодо важливих проблем, які об’єктивно постануть у вересні, незалежно від спроможності парламенту їх вирішувати. Наразі ми маємо напівлегітимний бюджет на рік, який є недопрацьованим. Також згідно з вимогами законодавства на середину вересня також має бути представлений проект розрахунків бюджету на рік. У вересні також визначатиметься доля нової угоди «Україна –ЄС». Але є великий ризик того, що це буде декларативний документ, бо існує дуже багато претензій стосовно готовності українських керівників і чиновників рухатися до зони вільної торгівлі з Євросоюзом.