Dziennik: Криза уповільнює інтеграцію
Невдалий час вибрали українські можновладці для з‘ясоввуання стосунків! Україна втрачає історичний шанс прискорити переговори щодо членства в ЄС чи в НАТО, - пише колишній президент Польщі Олександр Квасневський на сторінках щоденної польської газети Fakt. Його статтю передрукував Dziennik.
Після грузинської кризи Західна Європа прозріла і зрозуміла, що найкращий захист від можливих агресивних випадів Росії – це власне розширення обох Західних структур – Євросоюзу і Північноатлантичного альянсу. І саме в цей момент розпалася помаранчева коаліція. Із цієї точки зору теперішня ситуація виглядає дуже погано.
Криза в Україні також підтверджує її сприйняття у світі як нестабільної країни, яка знаходиться в стані перманентної політичної кризи. Із часів Помаранчевої революції ця країна постійно втрачає важливі можливості - і все це через конфлікт між Президентом і Прем’єром. А також через брак ідей, як вийти з такого становища.
Ми маємо усвідомлювати, що після того, що сталося в Грузії, нестабільність України – більш небезпечна, ніж будь-коли. Адже вона дає можливість Росії використати Україну. Певно, що нестабільна Україна більше сприяє реалізації російських інтересів, ніж демократична і прозахідна. Завдяки українській кризі Росія може довести, що демократична система в Україні – із багатьма партіями, справжньою опозицією, свободою ЗМІ та основами громадянського суспільства – це джерело її слабкості і проблем. Росіяни можуть доводити, що їхня обмежена демократія, чи навіть квазіавторитаризм – набагато краща система. Вони можуть говорити, що завдяки цьому у них більше порядку, краща економічна ситуація і так далі. Це – дуже простий аргумент, але його сприймають чимало українців і він «живиться» їхньою «втомою від демократії». Це – дуже небезпечно.
Чергова проблема – це потенційна загроза територіальній цілісності України. Про це необхідно голосно заявляти. Якби Росія спробувала розіграти кримську карту, ми опинилися б в ситуації глибокої міжнародної кризи. Кремль повинен дуже добре усвідомлювати, що спроба розіграти цю карту призведе до цілковитої зміни політики щодо нього як з боку США, так і з боку Західної Європи. Захід повинен дати чітко це зрозуміти. Якщо Кремль це усвідомить, я не думаю, що Росія зважиться на такий ризикований і нерозумний крок. Хоча, очевидно, такий ризик існує.
Постає також питання про сценарій подальшого розвитку подій в Україні, якого ми маємо сподіватися. Ці 30 днів, які, за Конституцією, відведені тепер Президентові, будуть періодом пошуку порозуміння насамперед табору Тимошенко із частиною угруповань, пов’язаних з Президентом, а також, можливо, з Партією регіонів Віктора Януковича. Не виключено, що про коаліцію з цією другою партією замислюється і оточення Президента. У такому випадку змінився б Прем’єр-міністр і почалася б рішуча боротьба за президентство між Тимошенко і Ющенком, яку зможуть розв‘язати тільки президентські вибори на початку 2010 року.
Але Україна – це країна парадоксів. Отже, остаточно не можна виключити, що не відродиться помаранчева коаліція. А, можливо, навіть існує мінімальний шанс на широку коаліцію таборів Ющенка, Тимошенко і Януковича? Очевидно, що таке рішення вимагало б відваги і навіть, не побоюся сказати, величі Ющенка і Тимошенко. Однак така коаліція була б найкращим варіантом, адже вона могла б дати Україні шанс скористатися історичними п’ятьма хвилинами, які країна має у цей момент.
Мушу визнати, що, беручи до уваги шанс, який відкрився перед Україною, я дуже шкодую як з приводу дій Ющенка, так і Тимошенко. Хоч мені важко визначити, хто з них несе більшу відповідальність за конфлікт. Зрештою, наразі немає великого значення, хто більше винний, бо важливий наслідок конфлікту, а він просто надзвичайно поганий. Обидва повинні забути взаємні образи (очевидно, що наразі вони одне одного дуже не люблять, аби не сказати, не терплять) і спробувати разом щось зробити.
Проблему цієї кризи мусять вирішувати самі українці, бо жодне зовнішнє посередництво нічим тут не допоможе. Це – не ситуація Помаранчевої революції, а лише проблема української демократії, яка черговий раз демонструє свою слабкість.
Також дуже важливою є теж відповідь на питання про політику майбутньої української влади. Наскільки прозахідною буде вона у випадку приходу до влади нового уряду. Я не вірю в те, що Прем’єр-міністр Тимошенко продалася росіянам. Їй можна закидати все, окрім браку рішучості у європейських справах. Я її знаю і переконаний, що її орієнтація на незалежність України і її інтеграцію із Заходом – справжня.
Переклад Glavred.info