ВЗГЛЯД: Все далі від Атлантики
Північноатлантичний альянс так до кінця і не визначився в своєму намірі розширитися за рахунок України і Грузії. На тлі офіційних запевнень про прихильність курсу на прийняття обох республік до НАТО все частіше звучать заяви про те, що доб'ються свого Тбілісі і Київ вельми і вельми нескоро. Експерти вважають, що курс на розширення НАТО за рахунок пострадянських держав в принципі провальний, але зізнатися в цьому у альянсу не стає духу, пише ВГЛЯД.
Напередодні свого від'їзду до Лондона посол Великобританії в Росії Тоні Брентон заявив, що час для вступу Грузії і України в НАТО ще не настав і ніхто не планує затягувати ці країни в блок всупереч бажанню їхнього населення.
«Ніхто не каже, що Україна вступить до НАТО завтра. Власне, коли прийде час, однією з умов приєднання України до НАТО буде тверда підтримка цього кроку населенням країни. Як Україні, так і Грузії належить пройти тривалий процес підготовки», – цитує його слова Інтерфакс.
Зі слів Брентона, той факт, що значна частина населення України не бажає приєднуватися до Північноатлантичного альянсу, повинен братися до уваги при обговоренні даної теми в Брюсселі. «Ніхто не збирається затягувати Україну до НАТО, якщо більшість населення країни проти цього», – підкреслив посол.
Зазначимо, що, згідно з опублікованими напередодні даними соціологічного опитування Центру досліджень Софія, проти вступу республіки до альянсу виступають 61,2% українців. І якби референдум з питання вступу до НАТО проводився у вересні 2008 року, атлантоінтеграцію підтримали б лише 23,7% респондентів. Словом, поки зусилля офіційного Києва з популяризації альянсу себе не виправдовують.
У Грузії ситуація інша: на референдумі в січні приблизно 77% громадян республіки висловилися за вступ до альянсу. Проте до перспектив зближення з Тбілісі багато європейських членів НАТО ставляться насторожено.
В першу чергу це стосується Франції, Нідерландів, Німеччини і низки інших країн Старої Європи, а також до Словаччини. І сама Грузія це прекрасно розуміє.
Більш того, в четвер заступник голови комісії сенату Бельгії із закордонних справ і оборони Жозі Дюб'є заявив, що Бельгія як член НАТО просто зобов'язана накласти вето на можливе членство Грузії у Північноатлантичному альянсі.
«Ми повинні зробити все можливе, аби перешкодити Грузії стати членом НАТО за її войовничу і агресивну політику щодо Південної Осетії, і ми не хочемо стати частиною цієї політики», – підкреслив парламентар, нагадавши, що рішення про прийняття нового члена до альянсу повинне прийматися одноголосно.
До речі, Брентон також констатував, що війна в Південній Осетії не залишиться непоміченою при ухваленні підсумкового рішення. «Ситуація в світі, звичайно ж, сильно змінилася. Думаю, що при обговоренні процесу цього приєднання Грузії і України повинні братися до уваги події останніх шести тижнів». Втім, тлумачити цю заяву можна двояко.
Останнім часом заяви західних політиків про розширення НАТО за рахунок пострадянських республік взагалі вельми суперечливі. Так, посол Франції в Україні Жак Фор в четвер видав абсолютно протилежне твердження, зазначивши, що «конфлікт на Кавказі не вплинув на шанси України і Грузії приєднатися до ПДЧ».
А глава МЗС Великобританії Девід Мілібенд відразу після виїзного саміту НАТО в Тбілісі взагалі заявив, що приєднання України і Грузії до ПДЧ можливе навіть до зустрічі міністрів закордонних справ взимку.
Багато спостерігачів тоді зазначали, що висловлення беззастережної підтримки режиму Саакашвілі на тому саміті дозволяє розцінювати Північноатлантичний альянс як саму прогрузинську структуру на світовій арені. Таким чином, теза глави МЗС РФ Сергія Лаврова про атлантичних адвокатів Саакашвілі повністю виправдалася.
На думку завідувача відділом проблем міжнаціональних відносин Інституту політичного і військового аналізу Сергія Маркедонова, така поведінка НАТО сповна зрозуміла.
«Альянс же ніколи не скаже, що він спасував, не надавши підтримку Грузії. На словах потрібно бути гранично послідовним, інакше їм необхідно буде визнати, що весь курс на інтеграцію пострадянських держав в принципі неправильний. Тоді потрібно задатися питанням, що таке НАТО, де прибудови його розширення. До цього вони поки не готові», – упевнений експерт.
З іншого боку, з точки зору реалістичних позицій дорога Грузії і України в НАТО закрита надовго. «Вони не відповідають перш за все натовським же стандартам. Чинник Росії тут далеко не вирішальний», – підкреслив Маркедонов в бесіді з кореспондентом газети ВЗГЛЯД.
У свою чергу керівник Центру військового прогнозування Анатолій Циганок заявив, що вся справа в проблемах функціонування самого альянсу, пов'язаних з його неоднорідністю. «Частина країн, які представляють Стару Європу, виступають проти прийняття Грузії і України до альянсу, а малі країни Східної Європи, ведені США, виступають за. У цьому протистоянні і буде вестися полеміка про розширення НАТО», – резюмував він.