The New York Times: Політики сваряться – Україна заплуталася
Через чотири роки після помаранчевої революції Україна зіткнулася з перевіркою на міцність, пише американська The New York Times, і, схоже, її політики не справляються з цією перевіркою.
Чотири роки тому цього місяця сотні тисяч людей вийшли на вулиці столиці, вимагаючи скасувати результати виборів, які вони вважали сфальсифікованими. Цей сплеск емоцій, який пізніше назвали Помаранчевою революцією, приніс нові надії на свободу і звільнення від радянського минулого країни, - такі події пережили небагато республік колишнього Радянського Союзу.
Обіцянки тих часів зазнали краху протягом останніх років, але в економічному плані це були хороші часи, і весь цей час здавалося, що країна добре справляється.
Але зараз, зіткнувшись зі світовою фінансовою кризою, нова Україна має пройти один з найбільших тестів на стабільність, а її лідери, на думку багатьох, здається, от-от провалять цей тест.
Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко і Президент Віктор Ющенко – колись політичні союзники – тепер втягнулися в запеклу боротьбу за владу, що паралізувала державу, залишивши останню без лідера саме тоді, коли він найбільше потрібен.
Навіть тоді, коли Захід вирішив допомогти Україні – минулого місяця Міжнародний валютний фонд пообіцяв екстрену позику обсягом 16,5 млрд. дол. – Україна ледве взяла себе в руки, щоб виконати вимоги для отримання коштів. Пан Ющенко, намагаючись позбутися пані Тимошенко, від усіх сил бореться за проведення дострокових виборів у грудні. Аби упевнитися, що вибори відбудуться, його партія впродовж майже всього минулого тижня намагалася проштовхнути законопроект про фінансування виборчої кампанії як одне з положень пакету законів, прийняття якого було передумовою отримання позики.
У понеділок Ющенко поступився та підписав антикризовий пакет без цього положення. Але його Секретаріат продовжував наполягати на проведенні виборів.
"Проводити вибори в такій ситуації – це злочин, - каже Юлія Мостова, провідний журналіст "Дзеркала тижня" - щотижневої газети, яка виходить у Києві. – Ланцюг влади в Україні було розірвано. Влада воює сама з собою".
Параліч України ставить складні питання перед Заходом. Це – країна із 46-мільйонним населенням, що має стратегічне значення, розташована між країнами Європейського Союзу та Росією, а її стабільність – надзвичайно важлива для регіону.
Пан Ющенко зайняв агресивну позицію стосовно Росії, яка цього літа продемонструвала в Грузії готовність вирішувати суперечки силою. Він підштовхує Україну до вступу в НАТО – не особливо популярна ідея серед українців, 17% з яких – етнічні росіяни. І він заявив, що договір, який дозволяє розташування російського Чорноморського флоту в українському порту, не буде поновлюватися. У суботу набула чинності заборона на трансляцію російських телеканалів в кабельних мережах в Україні.
Страхи українців більше стосуються найближчого майбутнього. Минулого тижня курс місцевої валюти раптово сягнув найнижчої позначки з часів введення гривні в обіг в 1996 році, а дефолтні свопи по державних запозиченнях торгуються на рівні, характерному для близького банкротства держави. Але, можливо, найбільше розчарування українців – це їхні лідери, усі сили яких зосереджені не на тому, як вивести країну з кризи, а на тому, що більшість вважає егоїстичною боротьбою за владу.
"Люди почуваються обдуреними – аж хочеться плакати, - каже пані Мостова. – Чимало людей мають відчуття, що їх використали. Україна мала шанс на якісний, цивілізований стрибок уперед, але не скористалася ним".
Економіка України – особливо вразлива. Близько 40% іноземної валюти надходить в країну від продажу промислових металів, які впродовж останніх тижнів суттєво впали в ціні. І тоді як держава підходила до запозичень відповідально, цього не можна сказати про банки, які набрали позик в іноземній валюті на мільярди доларів. Тепер, коли світові кредитні ринки вичерпалися, ці позики буде важко рефінансувати. Національний банк України вже був змушений прийти на допомогу одному з банків – Промінвестбанку, шостому найбільшому банку країни.
Незважаючи на кризу, останніми тижнями основна увага пана Ющенка була прикута до атак проти пані Тимошенко. Своїми наказами він блокував більшість її рішень з того часу, як вона вдруге стала прем’єр-міністром у грудні. Коли київський суддя виніс рішення, що наказ Президента про розпуск парламенту та призначення виборів, незаконний, пан Ющенко розпустив суд.
"Ющенко думає, що він Бог", - каже Михайло Погребінський – політолог дослідницького соціологічного центру в Києві, коментуючи візит пана Ющенка минулого тижня до Стамбулу, де Президент подарував Вселенському Патріарху східної православної церкви Варфоломею І спеціально викарбувану монету зі своїм зображенням, у той час як у його країні курс валюти різко падав.
Пані Тимошенко також здатна на політичні фокуси. Минулого року вона вступила в змову з паном Ющенком, та змусила всіх своїх депутатів вийти з парламенту, щоб дати йому законну підставу для розпуску Ради і призначення нових виборів.
Вони завжди недолюблювали один одного. Пані Тимошенко – колишній управлінець в газовій індустрії, голову якої обвиває символічна білява коса – політична знаменитість в Україні.
Пан Ющенко – колишній банкір, чия популярність сильно похитнулася, раптово збунтувався. Ознаки політичної боротьби спостерігаються навіть навколо горезвісної справи з отруєнням пана Ющенка в 2004 році, яке залишило сліди на його обличчі. Його політичних опонентів викликали на допити при розслідуванні цієї справи.
Пані Тимошенко – виходець із бізнес-світу України, в якому спритні розуми та міцні кулаки нажили статків в 1990-ті роки. Але виявилося, що її мета – не стільки гроші, скільки влада, і пізніше вона увійшла до складу уряду. Вона та пан Ющенко очолили революцію в 2004 році під гаслом – "бандитам – тюрми" - але незабаром з‘ясувалося, що вони самі залежні від багатіїв – тільки від інших.
Олег Зарубінський – член парламенту від опозиційної партії – відкрито сказав про це: "Наші політичні партії не фінансуються членськими внесками".
Олександр Доній – український депутат, який очолював популярний студентський рух проти радянського режиму в 1990 році – порівняв українських бізнесменів першого покоління зі стрибунами у воду, в яких голова запаморочилася від висоти. "Бізнес-еліта України народилася надто швидко, - сказав він, додавши - абсолютно не було почуття соціальної відповідальності".
Теперішнє скрутне становище країни – провина не лише її лідерів. Коріння сягає набагато глибше – в основи українського суспільства. Комунізм нацьковував громадян один проти одного, зробивши людей недовірливими та нездатними на колективні дії, які обумовлюють відповідальність урядів в розвинених країнах.
"Ми довіряємо нашому брату, сину, батькові, матері та хрещеному батькові, але більше нікому, - каже журналістка пані Мостова. – Це – наша проблема".
Саме тому Помаранчева революція була такою важливою: здавалося, що вона зрушила цю модель.
"Люди відчули твердий ґрунт під ногами, - каже пані Мостова. – Вони скандували перед незнайомцями".
Але після того, як протести закінчилися, логічного продовження майже не було. Натовп як об’єднався, так і розійшовся.
Та все ж той факт, що це взагалі сталося – великий крок уперед для України, незалежність якої налічує всього лише 17 років і яка наразі переживає часи, які пан Погребінський порівнює з бурхливим 18 століттям в Сполучених Штатах – з тими роками, коли було ратифіковано Конституцію.
Економічна криза, незважаючи на всю її болісність, може також стати каталізатором. Фінансовий безлад знищив уряди Індонезії, Туреччини і Росії в часи новітньої історії і навіть, на думку багатьох людей – Радянський Союз. Сьогоднішня Україна може стати так само вразливою.
Здається, пані Тимошенко це усвідомлює. У п’ятницю ввечері під час телевізійного ток-шоу, присвяченого економічній кризі, вона простягнула руку панові Ющенку. "Давайте нарешті не влаштовувати ці політичні собачі бої, зробимо одну національну команду, єдину національну програму, як сказав Президент, - заявила вона. – Будьте єдиною командою хоча б перед обличчям великого світового виклику".
Пан Ющенко не віддячив їй у відповідь. Він звинуватив уряд пані Тимошенко в тому, що той набрався боргів за енергоресурси, "як сучка блох", і допустив зростання інфляції.
"Хто її зробив? – нарікав він. - Світова криза? Брехня. Криза вся отут сидить".