Михайличенко відповів на запитання читачів Корреспондент.net/uaSport.net
Олексій Михайличенко, головний тренер збірної України з футболу, - про те, як він збирає головну команду країни, про преміальні гравцям і про свого старшого сина, англійського менеджера.
Подлужняк Сергій, Одеська обл., р. Теплодар
- У даному випадку пріоритет може бути тільки один - визначити такий склад, який зможе добитися поставленої мети, а саме - виконати запланований на гру тактичний план і перемогти. Але. Коли ти обираєш тактику, то малюєш собі, якою повинна вийти гра. Але якщо з неї випадають хоча б один-два гравці, то план уже не спрацьовує повністю. Таке буває. Більше того, я не бачив жодної гри, у якій би всі гравці зуміли показати 100% свого потенціалу.
Олег Мельников
- По-перше, я не думаю, що потрібно зациклюватися на якійсь конкретній кількості кандидатів у збірну. Більше того, можу сказати, що в перші місяці роботи теперішнього тренерського штабу ми склали список приблизно із 40 гравців, які представляють усе те краще, що є у вітчизняному футболі.
Анатолій Тимощук відповів на запитання читачів
Причому, ні для преси, ні для самих гравців це не було ніяким секретом. Утім, я і мої помічники ні на хвилину не припиняємо селекційну діяльність, постійно у роз'їздах, переглядаємо наживо більше половини матчів кожного туру чемпіонату України, і, повірте, жоден хоча б трохи перспективний виконавець, незалежно від свого віку, не залишається поза полем нашого зору.
Альона Литвиненко, Кіровоград
- У кожного тренера свої методи дії на психологічний стан підопічних, і розповісти про них у такому стислому форматі спілкування з вами у мене навряд чи вийде. Можу лише сказати, що і ветерани збірної, і ті, хто тільки нещодавно в ній опинився, однаковою мірою потребують уваги. Гравці будь-якої команди завжди дуже чутливі до ставлення з боку головного тренера. Як правило, що ти даєш, то ти й отримуєш. Інша справа, що слова, звернені до досвідчених гравців, і до молодих, - трохи різні за своїм сенсом. Але ступінь уваги, підкреслю, повинен бути однаковим.
Сергій Мартинюк, Київ
- Мені дуже хочеться, щоб футболісти своєю грою пред’являли мені аргументи, за якими я міг би їх запрошувати в національну команду. Тим більше, що зайва конкуренція ну ніяк не перешкодить нашій збірній.
Віра Баришнікова, Маріуполь
- Виконком УЄФА, який не так давно, в кінці вересня, проходив у Бордо, дав задовільну оцінку ходу підготовки до Євро-2012. Так, запрягали ми, як у тій приказці, довго, але, хотілося б вірити, більше збоїв ми не допустимо. Тим паче, що сам по собі проект Євро-2012 - аполітичний, і, я гадаю, незалежно від того, які політичні сили стоятимуть при владі, вони зроблять усе, щоб Україна прийняла третє за значущістю змагання у світі.
Клим Глумін, Новгород-Сіверський
- Безумовно, грошова мотивація присутня, причому все чітко розписано: скільки гравці отримають як за локальні успіхи в окремих матчах, так і за виконання глобального завдання - виходу до фінальної частини ЧС-2010. Хоча впевнений, що для гравців, які приїжджають у стан національної збірної, матеріальний чинник далеко не на першому місці й вони повною мірою віддають собі звіт у тому, наскільки це престижно і в той же час відповідально - захищати честь країни в синьо-жовтій футболці.
Валерія Кулікова, Київ
- Старшому синові, Олексію, в червні виповнилося 25. Після навчання в Англії він повернувся до Києва, зараз працює менеджером в одній із солідних західних компаній. Він молодець, усього сам досягає. Чи піде моїм шляхом молодший, Матвій, говорити рано: адже йому тільки чотири з половиною.
Буде в нього бажання і талант стати футболістом, нехай спробує, а якщо ні - турбуватися не буду. Хоча м'ячів у нього зараз - ціла кімната, штук 20. Варто йому десь побачити новий, як відразу ставить перед фактом: "Тато, а такого в мене ще немає!" Все!