Ігор Суркіс: Якщо знайдеться людина, що приведе Динамо до перемоги в Лізі чемпіонів - я водієм у нього буду

У суботу, 22 листопада, президентові київського Динамо Ігорю Суркісу виповнилося 50. Напередодні в інтерв'ю Газеті... він розповів, як збирається відзначати, про свій характер і про те, як підсів на футбол.

"Я завжди весь у роботі. Підготовкою займається моя родина. Я просто запрошував всіх близьких людей", - розповів про підготовку до дня народження президент київського клубу. Гостей зберуться "дуже багато: родичі, друзі - з Америки, Німеччини. Людей 300. З огляду на команду, так всі 400 набереться".

Суркіс-Молодший зізнався, що не почувається на 50 років: "Просто, якщо не стану відзначати, багато хто не зрозуміють, образяться ще. А привітання розтягнуться на тиждень. Але з іншого боку, ця дата - відмінний привід зібрати всіх близьких".

Цілком можливо, колись я залишу свою посаду

"На мене часом сиплеться дуже багато критики. Але багато хто забуває, що у футбол грають футболісти. Якби їм затримували зарплату або вони тренувалися в поганих умовах - тоді я винний. Але такого жодного разу не було.

Цілком можливо, колись я залишу свою посаду. Але просто кинути, невідомо на кого - це зрадництво. А, якщо знайдеться людина, що приведе Динамо до перемоги в Лізі чемпіонів - я водієм у неї буду", - заявив Ігор Суркіс.

 

У фанатські угруповання ми не входили, тому часто попадали в сектор звичайних московських уболівальників. Доводилося навіть приховувати, за кого вболіваєш

Бос Динамо зацікавився футболом, коли йому було "років шість. Батьки постійно працювали, і більшу частину часу я проводив з дідом. Він жив у центрі, на Михайлівському провулку, недалеко від стадіону. Походи на футбольні матчі було як закон - спочатку йдемо на гру дубля, а наступного дня  - основного складу.

Дід дуже любив футбол - збирав футбольні книги, вирізки, карикатури. Тоді ж було чотири газети і більше нічого. Тому таку діяльність - популяризацію футболу - дуже цінували. І він одержав звання почесного члена Федерації футболу СРСР. До нього на чай заходили Яшин, Маслов, інші".

 

Я дуже запальний - можу через будь-який привід накричати, скривдити, образити навіть близьку мені людину

"Спочатку, як і мільйони хлопчиськ, просто ганяв м'яч у дворі. А взимку заливали майданчик, грали в хокей - треба ж чимось займатися. Незабаром став виступати за команду Станкозавод - в обох видах. Так тривало 6 років, поки остаточно не вибрав футбол. Щонеділі грав у першості міста. Це було, як похід у церкву - мене ретельно збирали, проводжали, підтримували. Особливо - брат, він сам тоді грав, на воротах стояв", - повідав Суркіс-Молодший.

"Я завжди стежив за футболом, ходив на всі матчі, а двобої Динамо в Москві були як домашні - качалися із друзями. У фанатські угруповання ми не входили, тому часто попадали в сектор звичайних московських уболівальників. Доводилося навіть приховувати, за кого вболіваєш. Але коли Динамо забивало - підхоплювався, радів. Благо, обходилося без наслідків", - підкреслив Ігор Суркіс.

Наостанок, президент київського Динамо розповів про свій характер: "Якщо відверто, я дуже запальний - можу через будь-який привід накричати, скривдити, образити навіть близьку мені людину. Але проходить рівно хвилина - я заспокоююся, намагаюся першим вибачитися. Якщо б затягував, то святкував би зараз свій день народження сам перед дзеркалом".

За матеріалами