"Надути" противника. Чи реально?
Чи є сенс витрачатися на те, щоб надувний танк, ракетна установка, чи реактивний винищувач набули схожості з прототипом?
В Росії практично жодна з виставок озброєнь не обходиться без демонстрації надувних макетів зброї, які мали б ввести в оману противника.
Чи варта ця справа тих витрат, які необхідні для того, щоб надувний танк, ракетна установка, чи реактивний винищувач набули схожості з прототипом, а при цьому залишались легкими настільки, щоб їх змогли з місця на місце перенести декілька людей?
Все це нібито робиться для того, щоб противник зафіксував фальшиві цілі і зосередив на них свій удар, або продовжував спостерігати за «пересуваннями» надувних військ, вичікуючи зручного моменту для атаки, проґавивши справжню небезпеку від реальних сил противника.
Розвідка вірить не тільки очам
Експерт центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Сергій Згурець зауважує, що принцип таких військових хитрощів вже далеко не новий. Але зараз зросли і можливості розвідки:
"Будь-який об’єкт – це не просто об’єкт, який ми бачимо: він має оптичну картинку; коли він нагрівається, то має інфрачервоний спектр; якщо він металевий, то помічається у радіолокаційному сегменті. Тобто сьогоднішні макети-обманки мають працювати у цих трьох режимах. І тут виникає питання, наскільки надувна бутафорія відповідає цим трьом критеріям, чи можна її побачити у цих спектрах засобів виявлення ворога?"
В часи Першої світової війни це працювало зовсім по-іншому. Над територією противника пролітав, допустимо, британський авіатор і бачив внизу скупчення танків з великими хрестами. І важко було визначити, чи це танки з соломи чи дерева. Під час Другої світової війни американці виставляли на полях битв надувні танки «Шерман», викликаючи на них вогонь німецьких військ. Американці втрачали декілька тонн спеціальної, поєднаною з гумою, тканини. Проте справжня техніка залишалась цілою.
Нібито щось подібне намагалися робити серби, відволікаючи бомбардувальників НАТО на фальшиві цілі. Російська армія виставляла макети і під час російсько-грузинського конфлікту. Але ефективність такої тактики залишається під питанням.
Фальшивий, але ж як «світиться»!
Сергій Згурець зауважує, що «тривалий час на російських виставках озброєння російські комерційні компанії пропонують цілий спектр надувної зброї, де є танки, ракетні комплекси. В Україні цього року на виставці "Авіасвіт" також можна було побачити гумові надувні літаки, що імітували сучасні винищувачі. Вони також зроблені комерційними фірмами і пропонуються для того, аби ці зразки купували збройні сили. Але, як мені відомо, в Росії такі зразки купують у дуже обмеженій кількості, а в Україні взагалі не закуплено. Так що це просто комерційні пропозиції, які не знаходять підґрунтя у реальних бойових лавах української армії».
Тим часом російські виробники надувної збройної потуги рекламують, що ті ж макети винищувачів забезпечуються в комплекті енергоблоком. щоб, мовляв, під час супутникової розвідки від справжнього літака не відрізнити. Тобто, макет буде на екрані спостереження «гарячим» настільки, що це можна сприйняти за реактивний двигун, який чи охолоджується після польоту чи навпаки розігрівся для злету.
Але Сергій Згурець зауважує, що тепер і розвідка стала дуже точною. І тепер «часом дуже важко ввести в оману ворога, який використовує увесь сегмент розвідки: в тому числі оптичний, інфрачервоний та радіолокаційний. Тому важко переконати його, що це є справжній танк або справжній ракетний комплекс». «Думаю, це є суттєвою вадою гумових систем, які пропонуються для обманних маневрів,» - каже експерт.
Зараз «надуванням» військової техніки займається не лише Росія, але й інші країни, наприклад, Китай.