Корреспондент: Зметикували на трьох. Як мальовані козаки-запорожці підкорили СРСР

Три мальовані козаки-запорожці, створені українськими мультиплікаторами, були найулюбленішими національними персонажами в підкореному ними СРСР, - пише Дмитро Громов у рубриці Архів у № 21 журналу Корреспондент від 3 червня 2011 року.

Якщо б будь-якого радянського школяра попросили перерахувати найвідоміших українських козаків, то після гоголівського Тараса Бульби він, швидше за все, назвав би знамениту трійцю - героїв мультсаги Як козаки ..., створеної на студії Київнаукфільм режисером Володимиром Дахно.

Впродовж дев'яти серій мультфільму козаки (Грай - худий і розумний, Тур - великий і бойовий та Око - маленький і спритний), варили куліш, воювали з турками, грали у футбол, а також спілкувалися з інопланетянами.

Пригоди трійці стали першою появою чубатих запорожців в якості героїв легкого кіножанру. Ідею зняти пригоди козаків подав у листі один з глядачів. На вулиці стояла хрущовська відлига, і керівництво Київнаукфільму запропонувало молодому режисерові зробити "історію з гумором про захисників рідної землі".

Козаки, які об'єднали в собі риси анімації та карикатури, були позбавлені голосу, тобто не вимовляли ні слова, зате спілкувалися мовою всім зрозумілих жестів і вигуків. Це стало вагомим фактором в завоюванні симпатії дітей і дорослих СРСР, козаки стали найяскравішими мальованими національними героями, народженими в союзних республіках.

На вулиці стояла хрущовська відлига, і керівництво Київнаукфільму запропонувало молодому режисерові зробити "історію з гумором про захисників рідної землі".

Визнали запорізьких козаків і за кордонами "єдиного і могутнього". Серія Як козаки наречених визволяли в 1972 році отримала премію Срібний сестерцій Міжнародного фестивалю документальних та короткометражних фільмів у швейцарському Ніоні.

У Союзі ж найбільше любили другу новелу - про козаків, які грають у футбол. У СРСР це був спорт номер один, до того ж фільм вийшов в 1970-му - у році чемпіонату світу, а козаки практично втілили мрію усіх радянських уболівальників - обіграли в мультяшному турнірі поперемінно німців, французів і англійців.

Як козаки у футбол грали став улюбленим мультиком і найсильніших футболістів Союзу. За розповідями Дахно, при зустрічі київські динамівці завжди його вітали і намагалися пригостити пивом. А московські торпедівці перед відповідальними матчами обов'язково дивилися саме цю серію.

"Ану давайте подивимося, як там хохли у футбол грають!" - Говорили вони, і ніби заряджалися енергією від наших козаків!"- Розповідав режисер серіалу.

Запорожці за Діснеєм

Своєю появою козацьке тріо завдячує Київському інженерно-будівельному інституту. Саме там навчався Давид Черкаський, "батько" знаменитих мультяшних капітана Врунгеля і лікаря Айболитя, який, вирішивши перекваліфікуватися в мультиплікатори, прийшов в 1959 році працювати на Київнаукфільм.

Невдовзі він захопив у цей дивний світ ще кількох інститутських приятелів, зокрема і Дахно. "Найкращі карикатуристи у нас були на архітектурному факультеті, - згадує Черкаський. - Вони не знали, що відкривається студія [мультиплікації на Київнаукфільмі], і я їм відкрив очі, про що не шкодую досі".

Дахно довелося заради мультиків відмовитися від дисертації, чого в інституті йому не пробачили: майбутній режисер у порядку наукової розробки спроектував школу, але автором цієї розробки зробили іншу людину. Щоправда, будівлю все-таки побудували в київському районі Троєщина.

Дебютували Черкаський і Дахно - майбутні метри київської мультиплікації, разом: вони малювали мультфільм Пригоди Перця. Його героєм був Перець - символ однойменного популярного українського сатиричного журналу, а сюжет будувався на основі публікацій. Стрічку автори створили за всіма канонами американського мультгуру Уолта Діснея, детально пропрацювавши кожну деталь, що з'являється в кадрі.

Цікаво, що персонажі козаків мали ще один зв'язок зі знаменитим американським аніматором: все, що відбувалося в кадрі, було побудовано на досвіді діснеївської стрічки Білосніжка і сім гномів

А ось у своїй першій самостійній роботі, Як козаки куліш варили, яка вийшла на екрани Союзу в 1967 році, Дахно пішов шляхом югославської школи анімації, де, на противагу диснеївському детальному опрацюванню персонажів і рухів, багато показувалося умовно.

"Навіщо малювати персонажа повністю, всі лінії, якщо він на такій швидкості пересувається? - Каже Едуард Кирич, майже незмінний художник-постановник Козаків. - Можна ж зробити так: рухається [умовно] мішок з лайном, а коли він зупинився, вже чувака підкладають красивого. Є ще прийом спідлайн - це коли рухомий персонаж намальований просто "мітлою" [як кілька ліній уздовж траєкторії руху] - ось і все, і вся мультиплікація ".

Щоправда, через цей метод картинка дебютної серії козацького циклу вийшла дещо пріснуватою і наївною. Тоді Кирич і Дахно вирішили додати запорожцям дещо від Діснея, не відмовляючись при цьому від смішних спідлайнів і карикатурної манери зображення героїв.

Цікаво, що персонажі козаків мали ще один зв'язок зі знаменитим американським аніматором: все, що відбувалося в кадрі, було побудовано на досвіді діснеївської стрічки Білосніжка і сім гномів, створеної в 1937 році. "Брали всі рухи, ходу звідти - кожен біг, кожного персонажа, кожну тварину, як вона літає, як бігає. Це давало прискорення процесу. І це не було плагіатом - тому що і сюжет, і сама картинка були іншими", - розповідає Кирич.

Дахно не приховував, що образ трьох воїнів він створив за зразком трьох мушкетерів

Наслідування взагалі було в крові у мультсеріалу. Дахно не приховував, що образ трьох воїнів він створив за зразком трьох мушкетерів, і перший фільм планував назвати за аналогією з книгою Олександра Дюма - тобто Три запорожця. Однак український радянський драматург і сценарист Олександр Левада, який у той час займав посаду першого заступника голови Держкіно УРСР, не прийняв такий варіант назви, і запропонував свій - Як козаки куліш варили.

"Я в решті-решт зрозумів, що Левада потрапив дуже точно і нічого кращого мені придумати не вдасться", - згадував режисер.

Він сам потрапив в точку в другій серії, футбольній, в основі якої лежала ідея, що "ми прийдемо до вас не з мечем, а з м'ячем". У ній змішалися різні країни і різні епохи - лицарі, мушкетери, вікторіанська Англія. Але в підсумку козаки повернулися на батьківщину з кубком.

Мультфільм став пророчим: через п'ять років після його виходу, в 1975 році, київське Динамо завоювало перші в своїй історії європейські трофеї - кубок володарів кубків і Суперкубок УЄФА.

Мовою творчості

Основа успіху Козаків - ті люди, які їх придумали і оживили.

"Хто такий аніматор?" - Запитує Кирич, і сам же відповідає: це актор, який сидить перед дзеркалом і змальовує з самого себе міміку і артикуляцію для героїв. Саме таким аніматором-актором, за спогадами сучасників, був Дахно. Хороший оповідач, він міг легко перевтілюватися і пояснювати, яким він бачить той чи інший епізод мультфільму.

Коли композитор Ігор Поклад запропонували написати музику до серії про наречених, він попросив режисера переказати сюжет. "За 15 хвилин я побачив фільм від початку до кінця: кричали пірати, верещали наречені, Володя [Дахно] дико сміявся, загрозливо ревів, стрибав по кімнаті, імітував свист куль і вибухи ядер, встигаючи наспівувати щось на кшталт "улюлю, аляля" , - розповідає Поклад.

Кирич називає себе і колег з мультиплікації "мисливцями за людьми" і згадує, як у гуртожитку художньої школи, де він навчався, ночами малював своїх сплячих однокурсників. "Ми ніколи не думали, що це так смішно і цікаво [спостерігати за мімікою і рухами сплячих людей і переносити її на папір]", - згадує він.

Ідеалом гумористичної картинки художник вважає карикатуру, яка не супроводжується текстом, де все зрозуміло без слів

Ідеалом гумористичної картинки художник вважає карикатуру, яка не супроводжується текстом, де все зрозуміло без слів. Саме на це, за словами Кирича, і був націлений задум Козаків.

"Французи не зрозуміють [якщо буде вербальний текст]", - говорив Дахно, прицілюючись на закордонний екран і міжнародні фестивалі. У нього був і інший розрахунок: мультфільми тоді потрібно було обов'язково озвучувати двома мовами - українською та російською, а режисер, за словами Кирича, не хотів з цим возитися. "І в підсумку виявився абсолютно правий - його доктрина спрацювала", - зазначає художник.

Серіал про козаків подивилися на багатьох фестивалях в Європі - в Румунії, Болгарії та Італії. Він підкорив і Схід, зібравши на Днях українського кіно в Ірані повні зали, - і все завдяки гумору без слів.

А у Швейцарії Козаків нагородили премією Срібний сестерцій Міжнародного фестивалю документальних і короткометражних фільмів. Але отримати її творці мультфільму не змогли - влада не випустила їх за кордон.

"У нас же "кагебічна"студія була. І хто отримував [нагороду], невідомо. Де ці Сестерції, ніхто не знає ... - зітхає Кирич. - Це були полярні речі - ми і те жлобство [державне, чиновницьке], яке нас оточувало. А ми були далекі від цього - поглинені творчістю".

Продовження історії

Успіх, який принесло використання героїв-запорожців в мультиплікації, спонукав режисера продовжити. Причому автор вирішив нарешті "озвучити" стрічки з їх участю. Тому в його новій, вже повнометражній картині Енеїда, де головними героями було славне козацьке тріо, з'явився текст. Щоправда, це були начитані за кадром уривки зі знаменитої поеми Івана Котляревського, яка і лягла в основу мультфільму.

На вулиці був самий початок 1990-х, контроль радянської влади над роботою режисера і його команди ослаб. Тому мультиплікатори, знімаючи екранізацію Котляревського, розгулялися не на жарт. Їх постперебудовні козаки - герої і без того досить фривольного твору українського класика - відтягувалися по повній. Зокрема щосили випивали і кохалися, що, втім, цілком відповідало тексту оригіналу.

Про своїх героїв режисер згадав ще раз. Як наслідок в 1995 році з'явилася нова серія - Як козаки у хокей грали

Проте, все це не зіпсувало якості отриманого продукту. У Енеїді наче втілилося все найкраще, чим славилися київські аніматори, - фільм нагадував одночасно і серіал про козаків, і багатосерійний мультфільм Пригоди капітана Врунгеля, і анімаційну екранізацію роману Острів скарбів. "Ми всі впливали один на одного - ходили по одному і тому ж коридору, грали в один і той же футбол, разом випивали", - пояснює цей ефект Черкаський, режисер і творець як Врунгеля, так і Острова скарбів.

Після Енеїди Дахно хотів зняти в тому ж гротесковому стилі пушкінську поему Руслан і Людмила, але на цю постановку, за його ж словами, ні грошей, ні високого дозволу йому не дали. "Я побачив цю поему абсолютно по-своєму, все перевернув, - розповідав він. - Руслан у мене маленький, сонний, Людмила - червонощока, здорова". В очах начальства таке загравання з творчістю великого російського поета ніяк не в’язалось.

Про своїх героїв режисер згадав ще раз. Як наслідок в 1995 році з'явилася нова серія - Як козаки у хокей грали. У ній постарілі запорожці ще раз блиснули своєю звитягою на льодовій арені. І на цьому Дахно в історії про козаків поставив крапку.