Корреспондент: Покарання селом. Бюджетники-випускники вузів знову їдуть за розподілом

Випускники-бюджетники вишів знову їдуть за розподілом – піднімати сільську медицину й освіту. Ризикуючи отримати судовий позов, щорічно десятки тисяч молодих фахівців перебувають у бігах, пише Катерина Іванова в № 26 журналу Корреспондент від 8 липня 2011 року.

Через півроку після того, як Ганна Латіс закінчила Житомирський державний університет, вона отримала від нього судовий позов. Вуз зажадав повернути 20 тис. грн., витрачених на її навчання, оскільки Латіс не відпрацювала три роки за розподілом у державних структурах, як того вимагає закон.

Як і за часів СРСР, держава намагається вирішувати свої стратегічні завдання – готувати висококваліфіковані кадри для держсектора

За випускників сьогодні взялися не на жарт: як і за часів СРСР, держава намагається вирішувати свої стратегічні завдання – готувати висококваліфіковані кадри для держсектора. Щоправда, молоді фахівці, які отримали безкоштовну освіту, неохоче повертають працею свій борг. "Листи щастя" з вимогою повернути витрачені гроші з початку 2011 року отримали екс-студенти десятків вітчизняних вузів – працівники бізнес-структур по всій Україні.

До таких заходів ректорів навчальних закладів штовхають жорсткі санкції Контрольно-ревізійного управління. Протягом 2010-2011 років свобода випускників вилилася багатьом вузам у штрафи на мільйони гривень.

До останнього часу на положення про розподіл, що перекочувало в українську нормативну базу ще з радянського законодавства, чиновники дивилися крізь пальці, але сьогодні схаменулися і почали скрупульозно підраховувати втрати. Так, зі щорічних 100 тис. випускників-бюджетників лише п'ята частина відпрацьовує призначені три роки. Нескладно підрахувати, що, витрачаючи на підготовку одного фахівця в середньому 100 тис. грн. за п'ять років навчання, держава щорічно втрачає на відмовниках близько 8 млрд грн.

Витрачаючи на підготовку одного фахівця в середньому 100 тис. грн. за п'ять років навчання, держава щорічно втрачає на відмовниках близько 8 млрд грн.

Кабмін уже доручив Міносвіти розробити процедуру повернення коштів, але незалежні юристи наголошують: претензії вузів до випускників незаконні. "Така вимога по суті є примусовою працею", - констатує Леся Оробець, депутат Верховної Ради і член парламентського комітету з питань науки і освіти.

Служити не радий

Киянка Тетяна Михайлова, яка закінчила цього літа Інститут філології Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, найближчі три роки проведе біля класної дошки і в учительській. Хоча у неї були інші плани – піти в аспірантуру.

"Більшість [однокурсників] хотіли працювати перекладачами, - розповідає Михайлова. - А нам сказали: "Ви винні державі три роки". Тим, хто відмовиться, каже вона, погрожували штрафами і обіцяли всі три роки жорстко контролювати.

Новоспеченим педагогам, медикам й аграріям доводиться складніше за інших: у їхніх дипломах тепер зазначено конкретне місце розподілу. У документах інших вузів найчастіше лише ставлять позначку Вільне працевлаштування, яка передбачає, що випускник буде шукати місце роботи самостійно.

Однак, навіть влаштувавшись за місцем розподілу, багато молодих фахівців через рік-півтора звільняються. Наприклад, понад 60% молодих лікарів, розподілених на роботу в сільські лікарні у 2009 році, звільнилися звідти вже у 2010-му.

Тим часом, КРУ підраховує збитки, завдані молодими фахівцями, які пішли в приватні структури. Зокрема, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій тільки за останній час завдав країні збитків на 2 млн грн., Дніпропетровська медакадемія – на 1,3 млн грн., а Донбаський державний технічний університет – на всі 7,5 млн грн.

Вузи, які стали заручниками ситуації, намагаються розділити з колишніми студентами
матеріальну відповідальність і подають на студентів позови

Вузи, які стали заручниками ситуації, намагаються розділити з колишніми студентами матеріальну відповідальність і подають на студентів позови. "Ректори роблять зі студентів крайніх, щоб самим не опинитися в такій ролі", - пояснює Оробець.

Отримала повістку до суду і Ганна Кравченко, випускниця Житомирського держуніверситету. "У нас був вибір – або принести довідку про працевлаштування [в держсекторі], або піти за прямим направленням вишу, - розповідає вона Корреспонденту. - Ми зробили собі [липові] довідки".

Кравченко не пощастило: під час перевірки представник вузу не знайшов її на робочому місці, і тепер університет вимагає з молодого фахівця 17 тис. грн. Проте суд став на бік Кравченко, адже у неї залізне алібі – понад два роки у декретній відпустці, що означає – звільнена від розподілу.

Найслабший

"Це обмеження свободи вибору, якщо не сказати, її повна відсутність", - каже про розподіл Ірина, студентка четвертого курсу філфаку одного зі столичних вузів, яка попросила не називати її прізвище в пресі. Вона вже зараз працює в приватній компанії, щоправда, не за фахом, і боїться отримати направлення в "якусь глушину, де своїм [майбутнім, як вона сподівається] червоним дипломом вона зможе тільки биків ганяти".

Оробець стверджує, що постанова уряду про розподіл 15-річної давності сьогодні має сумнівну юридичну цінність, оскільки суперечить цілій низці законів. Наприклад, КЗпП і закону Про вищу освіту, згідно з якими громадяни країни і серед них випускники вільні у виборі місця роботи, а також Конституції, яка гарантує безкоштовну освіту.

При цьому нардеп вважає, що перевірки КРУ стали інструментом закручування гайок у сфері вищої школи. "Нинішнє загострення ситуації на совісті тих представників влади, які стурбовані не стільки вирішенням проблеми, скільки пошуком нових механізмів маніпуляції керівниками вузів і занадто незалежними студентами", - вважає Оробець.

Але совість співробітників КРУ чиста: в прес-службі відомства Корреспонденту повідомили, що діють в рамках закону, причому відразу трьох його нормативних актів, де йдеться про обов'язкове відпрацювання випускників в держсекторі, - все того самого закону Про вищу освіту, а також указу Президента та постанови Кабміну.

"Всі кажуть про порушення прав людини шляхом примусового працевлаштування, - міркує Ярослав Болюбаш, директор департаменту вищої освіти Міносвіти і великий прихильник розподілу. - А хіба не порушуються права дитини в селі, де немає вчителя? Хіба не порушуються права людини в райцентрі, де немає кваліфікованих медиків?"

Випускників потрібно не примушувати до праці в держсекторі, а мотивувати – перш
за все, надбавками до зарплати та гарантованим житлом

Однак невеликі зарплати в глибинці лякають молодих фахівців, які не бажають віддавати державі три роки свого життя. Леонід Музика, декан соціально-психологічного факультету Житомирського держуніверситету, вважає, що випускників потрібно не примушувати до праці в держсекторі, а мотивувати – перш за все, надбавками до зарплати та гарантованим житлом.

Ще ефективніше, на думку ректора, спочатку економити державні кошти на навчання – наприклад платити стипендії не всім студентам-бюджетникам, а тільки найкращим.

Але покладати весь тягар недосконалості нинішньої системи держзамовлення на її останню ланку, випускників, експерти вважають ознакою безсилля можновладців.

"У пошуках найслабшого крайнього держава заганяє себе в кут, і це триватиме до того часу, поки вона не відмовиться від насильства там, де можна діяти цивілізовано", - резюмує Оробець.

***

Цей матеріал опубліковано в № 26 журналу Корреспондент від 8 липня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент заборонений.