Норвезький нападник: портрет підозрюваного

Андерс Берінг Брейвік, заарештований після подвійного нападу в п'ятницю, сповідує крайньо-праві погляди, повідомила поліція Норвегії.

За словами начальника норвезької поліції Свейнунга Спонгейма, 32-річний підозрюваний у своїх дописах в інтернеті робив націоналістичні й антимусульманські заяви. Але Спонгейм в інтерв'ю норвезькому мовнику NRK додав, що "треба ще з'ясувати, чи саме це було мотивацією для нападів".

Про нападника відомо мало, окрім оприлюдненого в соціальних мережах Facebook і Twitter. І навіть там він з'явився, як виглядає, недавно.

На своїй сторінці у Фейсбуці Андерс Берінг Брейвік називав себе християнином і консерватором. І хоча сторінка вже недоступна, але серед його захоплень і хобі було названо культуризм і масонство.

Свідки нападу на острові Утоя описували його як високого блондина, вбраного в мундир поліцейського. Саме такий блакитноокий блондин постає на фото у Facebook.

Як пише норвезький часопис Verdens Gang, цитуючи друга заарештованого, Брейвік долучився до крайньо-правого руху, коли йому було під 30, і відтоді висловлює ультранаціоналістичні погляди.

Брейвік служив в армії, але поза тим не має зв'язку з військом або злочинним світом.

Інгредієнти для бомби

Згідно з повідомленнями, Андерс Берінг Брейвік виріс в Осло, освіту здобував у столичному університеті Школа менеджменту Осло.

Після цього, як виглядає, він виїхав зі столиці і відкрив приватне підприємство Breivik Geofarm. Його агрофірма спеціалізувалася на вирощуванні овочів, кавунів, коренеплодів і картоплі, тож, як повідомив телеканал TV2, він мав доступ до добрив, які є інгредієнтом для вибухових речовин.

Брейвік має також профіль у мережі Твіттер, який містить один-єдиний допис - цитату з висловлювання філософа Джона Стюарта Мілла: "Одна людина з переконаннями варта 100000 лише з інтересами".

Як і з його сторінкою у Фейсбуці, допис у Твіттері був зроблений 17 липня і мало що говорить про автора.

Норвезька сили безпеки попереджали про посилення активності право-радикального руху в країні, але його не вважали потужним чи потенційно загрозливим.