Корреспондент: Поліцейська академія. Українці кують правоохоронці кадри Ліберії

Як приборкати розбурханий натовп, знешкодити небезпечного злочинця і забезпечити порядок на виборах – цьому ліберійських поліцейських навчають фахівці з України, пише Євген Малолєтка у №31 журналу Кореспондент від 12 серпня 2011 року.

Підполковник міліції киянин Юрій Бєлоусов несе службу за шість з гаком тисяч кілометрів від батьківщини – в далекій Ліберії. Свого часу він, почувши, що Департамент миротворчих операцій Секретаріату ООН оголосив новий набір охочих послужити за кордоном, вирішив спробувати себе в ролі поліцейського-миротворця.

"Відбір був дуже суворим, - розповідає Бєлоусов. - Щоб потрапити в навчальну групу, необхідно відповідати низці обов'язкових критеріїв – добре знати англійську мову, відмінно стріляти, водити автомобіль, бути не молодше 25 років і прослужити в правоохоронних органах не менше п'яти років". Компроміси відсікалися апріорі: приміром, володієш англійською, але недостатньо впевнений у практичному водінні – відсів.

Сьогодні Бєлоусов – виконувач обов'язки командира українського контингенту в Національній поліцейській академії Ліберії. Цей навчальний заклад з більш ніж 50-літньою історією єдиний у країні готує фахівців для правоохоронних та силових структур. У першу чергу – поліцейських. А тренують, навчають їх азам майбутньої професії зарубіжні інструктори, серед яких й українські офіцери міліції.

Готують в академії і бійців спецназу – у них в країні з високим рівнем злочинності також є серйозна необхідність. Серед правопорушень переважають збройні розбої, грабежі та крадіжки, тому особливу увагу викладачі приділяють вихованню фізично міцних, стійких співробітників, здатних вміло, професійно діяти в будь-яких найскладніших ситуаціях. Наприклад, втихомирювати розбурханий натовп або виявляти і затримувати особливо небезпечних рецидивістів.

"Базовий тренінг спецназівців складає три місяці, - каже Бєлоусов. - Вони регулярно тренуються, їх навчають теорії та практиці, поступово ускладнюючи програми, і до кінця навчання це вже, як правило, фізично витривалі, морально стійкі бійці спецпідрозділів, що добре володіють зброєю та прийомами рукопашного бою".

Серед інструкторів, які терпляче і наполегливо навчають чорношкірих курсантів поліцейським премудростям, кілька українців – Сергій Деркач, який до Африки служив у Житомирському обласному управлінні внутрішніх справ, і Віталій Плевако з Хмельницького УМВС. Вони на хорошому рахунку у начальника академії – заступника міністра внутрішніх справ Ліберії Самуеля Дака.

Шеф академії: Внесок українських поліцейських у підготовку кадрів для нашої правоохоронної системи важко переоцінити. Вони розробляють і впроваджують цікаві
тренінгові програми, навчальні курси, беруть участь у практичних заняттях, семінарах

"Внесок українських поліцейських у підготовку кадрів для нашої правоохоронної системи важко переоцінити, - каже шеф академії. - Вони розробляють і впроваджують цікаві тренінгові програми, навчальні курси, беруть участь у практичних заняттях, семінарах".

Говорячи про специфіку роботи ліберійських поліцейських, Дака звертає увагу на те, що вони змушені працювати в найбільш віддалених районах країни, де відсутні не тільки засоби пересування, а й зв'язок – рації, телефони, не кажучи вже про інтернет.

Зараз в академії проходить тренінг група з 35 поліцейських, яких спеціально готують для забезпечення громадського порядку в ході виборів. Щоб доправити їх в ліберійську столицю Монровію, зверталися по допомогу до вертолітників 56-го окремого загону Збройних сил України Місії ООН в країні – іншим способом, окрім як по повітрю, вони потрапити до академії не могли.

Життя в Африці сповнене парадоксів: українські поліцейські, як і колеги з Росії та інших країн, хоч і отримують чималі $ 128 на добу, з цих грошей більшу частину витрачають на життя. Квартирами ООН не забезпечує, й офіцери знімають житло у складку, на трьох-чотирьох, так як для білих іноземців ціни на оренду тут захмарні – невибаглива квартира коштує від $ 15 тис. до $ 18 тис. на рік. Зате вартість обіду в кафе цілком можна порівняти  з цінами на батьківщині – $ 10-15 на людину.

Втім, африканські реалії, серед яких – можливість заразитися малярією, українцям цілком під силу. "Головне допомагати ліберійцям будувати своє правове суспільство, суспільство, яке не роз'їдали б племінні чвари, міжусобні війни і політична нестабільність", - каже Бєлоусов.

***